На фоні залякування та шантажу з боку Кремля Україна зіткнулась ще й з певним непорозумінням зі своїми західними партнерами.
Раніше Сhas News вже наводив думки міжнародних експертів щодо різної риторики Зеленського і США.
Тепер пропонуємо погляд на ситуацію Марюса Лавринавічюса, литовського експерта з міжнародних відносин та безпеки.
— Марюсе, як ви вважаєте, нещодавні заяви президента Зеленського можуть зменшити підтримку України з боку країн Заходу?
— Не думаю, що заяви президента Зеленського та інших офіційних осіб у Києві про те, що прямої загрози від Росії немає і роздмухувати паніку не треба, послаблюють підтримку України з боку Заходу. Західні лідери посилаються на дані розвідки. І вони доходять висновку, що політичне рішення у Кремлі, можливо, й не ухвалено, але російська військова машина готова до наступу проти України. Навіть наша влада володіє інформацією, що зараз все перебуває на рівні ухваленого або неухваленого рішення.
— Але, наприклад, дипломат Дебра Кейган вважає, що публікації у західних ЗМІ про можливий наступ Росії — робота російської пропаганди. Ви з цим погоджуєтесь?
— Я вважаю, що російські спецслужби не причетні до повідомлень у західних ЗМІ щодо загрози вторгнення Росії в Україну. Вся розвідувальна інформація свідчить про те, що у військовому плані російські війська готові до наступу. На Заході є принцип, що у військовому плані завжди треба готуватися до найгіршого. Не можна стверджувати, що вторгнення в Україну обов'язково відбудеться. Це нагнітання може бути просто психологічною війною. Але все вказує на те, що немає жодних перешкод, щоби Росія здійснила ще одну військову авантюру.
І я не вважаю, що публікація такої інформації у ЗМІ — це інформаційні вкиди. Це нормальна робота журналістів. Інформація з різних джерел може не збігатись, але у Заходу вона є. Звичайно, може статися і таке, що в Кремлі все-таки не ухвалять рішення напасти на Україну, і всі будуть цьому раді.
— Чому зараз одні країни, зокрема США та Британія, активно допомагають Україні, а Німеччина, наприклад, заборонила Естонії передавати зброю Києву?
— Це тактичні розбіжності, які завжди були. На тактичному рівні розбіжності між партнерами на Заході — не лише по Україні — регулярно трапляються. Тому що різні країни мають різний погляд та розуміння, як вирішувати різні проблеми. Але треба наголосити, що на стратегічному рівні жодних розбіжностей немає. І так звані переговори з Росією дуже чітко показали, що Захід не пішов на жодні поступки Росії. Захід показує згуртованість у плані стратегії. І переговорів, що Україна не може бути прийнятою до НАТО, взагалі не ведуть.
— Британія запропонувала створити союз із Україною та Польщею. Чи означає це, що НАТО віджив своє, і на його місці виникатимуть нові регіональні союзи, як, наприклад, «люблінський трикутник»?
— Я не бачу жодного аргументу, який демонстрував би недієздатність НАТО. Навпаки, НАТО показує, що він найпотужніший і найдієздатніший альянс у світовій історії. Він згуртований і готовий захистити будь-якого свого члена.
А нові союзи — це не новина. Якщо, скажімо, Литва створює щось із Польщею та Україною, то це буде лише політична складова військової допомоги. Якщо військова складова взагалі буде. Це все політичні ініціативи країн-членів НАТО. Країни Альянсу можуть проводити свою зовнішню політику. Якщо це не суперечить інтересам інших членів, ніхто не забороняє виявляти такі ініціативи.
— Наразі США готуються до проміжних виборів до Конгресу. І Україну в соцмережах називають «маленькою карибською кризою», в якій Джо Байден та демократи мають реабілітуватися за катастрофу в Афганістані. Є побоювання, що на цьому фоні Захід протисне імплементацію «Мінська-2».
— Я досить критично ставлюся до зусиль Заходу вирішити питання закінчення війни в Україні, оскільки війна триває вже восьмий рік. Проте зараз я не бачу, що Захід тисне на Київ, змушуючи домовлятися з Росією. Раніше такі випадки бували, не завжди я погоджувався з поведінкою Заходу. Але зараз такого не бачу.
Тож ніхто нічого продавлювати не буде. Не буде жодних угод за спиною України. І Сполученим Штатам ця криза ні до чого. Я просто не бачу, як Байден може отримати якісь політичні дивіденди з цієї кризи. Нікому не потрібно шукати воєнний конфлікт для вирішення політичних проблем. Рейтингам влади послужило б розв'язання якоїсь життєво важливої для США проблеми. Те, що відбувається в Україні, не є таким. Так, США розуміють геополітичні загрози та дії Росії, але життєво важливим інтересом це не є. Так діє Росія, але не країни Заходу.
