Путін любить пам’ятні дати. Варто лише нагадати, що росія вдерлася до України саме 24 лютого — в день втечі Віктора Януковича у 2014 році. А 30 грудня 2022 року, на 100-річчя заснування СРСР, скоріш за все, планувала підписати з підкореною Україною новий союзний договір. Втім, вийшло все не так, як планували у кремлі.
Тим не менш, наближається нова важлива для путіна дата — 18 лютого, коли росія анексувала Крим. Отже ми розпитали кількох експертів про те, чи варто приготуватися у цей день до ескалації бойових дій та як путін взагалі використає її у пропаганді.
«Росіянам не треба жодних ювілеїв, аби виправдати ескалацію бомбардувань і тої війни на знищення, яку вони проводять. Так же само було у Грозному, Алеппо, Хомсі та Ідлібі»
Джеймс Бінденагель, колишній посол США в Німеччині
— Росіянам не треба жодних ювілеїв, аби виправдати ескалацію бомбардувань і тої війни на знищення, яку вони проводять. Так же само було у Грозному, Алеппо, Хомсі та Ідлібі. Зараз російське командування планує розгортання найманців, бійців Асада чи сил «групи Вагнера». Але це не полегшить тягар, який несуть російські солдати, послані знищити свого сусіда. Тим часом росіяни починають розуміти, що робить путінська війна проти «друзів-слов’ян», і вони будуть просити в майбутньому пробачення в українців.
«Цю дату будуть святкувати у кремлі. Але довкола Криму кремлю вже складно мобілізувати ентузіазм простих людей»
Якоб Хеденског, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень
— Я не думаю, що дата 18 березня буде вирішальною для нинішніх військових дій. Цю дату будуть святкувати у Кремлі. Але довкола Криму кремлю вже складно мобілізувати ентузіазм простих людей. Кримінальний путінський режим зараз повертає економічний розвиток Росії на 30 років назад, це відчують абсолютно всі росіяни. Брутальна і беззаконна війна стане початком кінця злочинного режиму Путіна.
«Путін сподівається перенести свій успіх у Криму на всю Україну. Посадити маріонетковий уряд, який потім оголосить референдум про приєднання до Росії»
Дейн Вотерс, американський політтехнолог, дослідник прямої демократії
— Путін сподівається перенести свій успіх у Криму на всю Україну. Посадити маріонетковий уряд, який потім оголосить референдум про приєднання до Росії – і він пройде успішно. Не тому, що так хочуть люди, а тому, що це будуть шахрайські вибори під тінню і загрозою від російських військових.
Путін просто не може собі дозволити програти цю війну. Він знає, що він вигнанець для всього світу і він уже ніколи не отримає запрошення від демократичних лідерів – тому йому потрібна перемога, яку він може продемонструвати своїм громадянам. Тож він використає усі доступні військові сили, аби лише виграти – навіть включаючи хімічну чи тактичну ядерну зброю.
Путін не облишить Україну швидко. Інтенсивність атак буде зростати за експонентою, оскільки він знає, що час на перемогу у нього обмежений.
Основні військові дії триватимуть ще як мінімум місяць. Тривалість війни залежить від ефективності поновленні ресурсів обома сторонами. Перевагу у цій війні найбільше визначає логістика, ніж будь-що інше.
Поки що ніхто не хоче взяти на себе важке рішення протистояти Путіну на полі бою разом з Україною. Захід сподівається, що війну вдасться втримати у межах України. США, ЄС, НАТО виглядають слабкими – і це надішле меседж тиранам по всьому світу, що вони можуть діяти безкарно.
«Боюся, що ескалація найближчим часом можлива. Навіть якщо план вторгнення абсолютно провалився, цілі війни залишилися ті ж самі – отримати контроль над більшістю території України»
Ульріх Буна, магістр політології Католицького інституту в Парижі
— Я боюся, що ескалація найближчим часом можлива. Навіть якщо план вторгнення провалився, цілі війни залишилися ті ж самі – отримати контроль над більшістю території України, аби не дати їй стати вільною і ліберальною державою.
Росія, найбільш ймовірно, використає тактику, яку продемонструвала уже у Сирії та Чечні – намагатиметься оточити великі міста, буде бомбити їх і морити голодом населення. Головна задача – зламати громадський спротив і примусити мешканців тікати.
Наразі Росія програла комунікаційну битву в інтернеті. Це одна із причин, чому вона закрила останні незалежні ЗМІ і головні закордонні соціальні мережі. Але пропагандистська машина Останкіно ще дуже і дуже жива – відповідно до останніх опитувань «Левада-Центру», 60% росіян підтримують війну в Україні. Це число, очевидно, впаде через санкції і зростання кількості мертвих російських солдат. Але тим не менш, Кремль все ще може похвалитися певною підтримкою – ймовірно, серед найменш інформованих і найбільш ізольованих росіян, як то люди в селах чи пенсіонери.
Економічні санкції в середньостроковій перспективі зламають російську економіку і вона опуститься до рівня 1998 року або й гірше. Але у Кремлі цього ще не бачать. Вони звикли бачити Захід розділеним і слабким.
Що ж до України, то Захід намагатиметься наскільки це можливо озброїти її протитанковою зброєю і засобами ППО. Але Захід не піде на пряму війну з Росією – і це причина, чому вони не надіслали Україні літаки і не закрили небо. Захід дуже боїться, що Росія може застосувати ядерну бомбу, якщо зустрінеться напряму із НАТО.
