Обговорення перспектив мобільного зв'язку п'ятого покоління (5G) нагадує шкільні розмови про секс. Усім дуже цікаво, всі мають свою думку, але мало хто може похвалитися власним досвідом.
Тим часом уже через пів року, в середині 2022-го, українська влада має надати операторам ліцензії на частоти для 5G-мереж. А розгортання 5G-мереж в Україні має стартувати наприкінці 2022 — на початку 2023 року.
При цьому бізнес та держава співають аж ніяк не в унісон.
Для чого взагалі потрібен 5G?
Ключовий момент — мережі п'ятого покоління створювали з прицілом на індустріальне застосування, а не на масовий ринок фізичних осіб.
Поряд з хмарними обчисленнями, штучним інтелектом, інтернетом речей (IoT) та BigData мережі п'ятого покоління мають стати хребтом нового промислового устрою, відомого як Четверта промислова революція, або Індустрія 4.0.
Це поняття бере початок від ініціативи групи німецьких дослідників та промисловців. У 2011 році вони готували рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності обробної промисловості Німеччини. Ядром їхніх пропозицій стала ставка на інтеграцію всіх елементів виробничого процесу у кіберфізичні системи.
У кожній точці обжитого простору, де веде господарську діяльність людина, має виникнути можливість передавання даних. І не просто передавання, а з показниками, які зараз забезпечує оптоволоконне підключення. Швидко — до 1 ГБ/с. З низькою затримкою — до кількох мілісекунд. Ще безпечно і за потреби з дуже низьким рівнем енергоспоживання.
Простим споживачам 5G-мережі забезпечують можливість отримувати-передавати набагато більше даних, не втрачаючи у звичному комфорті. Хоча б через це оператори на розвинених ринках рано чи пізно остаточно вирішують впроваджувати ці технології.
А що з ціною?
Тут все складно, це одна з основних суперечностей між операторами та державою.
Просунуті можливості 5G-мереж вимагають розгортання та експлуатації з чистого аркуша, а не у вигляді чергової надбудови над існуючими мережами 2G/3G/4G. Це можливо у випадку приватних мереж, які обслуговують окремі об'єкти, але не у масовому споживчому сегменті.
Крім того, ринок мобільного зв'язку належить до найбільш регульованих. Без волі держави операторам ні стати, ні сісти, не кажучи вже про чхнути чи справити навіть малу комерційну потребу.
Україні для впровадження мереж 5G насамперед потрібно підготувати та затвердити вражаючу кількість найрізноманітніших документів.
Органи виконавчої влади зараз зосередилися на питаннях виділення радіочастот та грошей, які можна за них отримати.
Учасники ринку наполягають на необхідності вирішити набагато ширше коло питань — кібер- та іншої безпеки, технічного регулювання, сертифікації обладнання, моделі регулювання діяльності операторів і постачальників.
Які проблеми?
Головна проблема із запровадженням п'ятого покоління мереж — скептицизм операторів.
Його причини лежать на поверхні. Україна не може похвалитися індустріальною базою, наявністю великої кількості підприємств, які готові інвестувати в послуги та можливості, специфічні для 5G-мереж.
Те саме можна сказати про фізичних осіб та домогосподарства. Середній чек за послуги мобільного зв'язку в Україні й досі не дотягує до трьох доларів, залишаючись найнижчим на європейському континенті.
Обслуговуючи приблизно таку ж кількість населення на вдвічі більшій території, українські оператори мобільного зв'язку заробляють втричі менше від своїх польських колег.
Це означає, що на квадратний кілометр території припадає у шість разів менший дохід. Менше прибуток — менше інвестицій. Менше інвестицій — менше можливостей оновлення основних засобів.
Зараз і на найближчі два роки пріоритетом українських операторів є покриття території країни мережами 4G. На початку 2020 року оператори взяли на себе зобов'язання протягом двох років покрити всі населені пункти з населенням понад 2 тис. жителів та всі національні автодороги. Сукупне охоплення має становити не менше 90% населення України.
Керівництво Мінцифри запропонувало операторам взяти на себе підвищені зобов'язання та заодно охопити ще й основні залізниці.
Питання про фінансову допомогу операторам, які не мають шансів покрити ці витрати, зависло в повітрі.
Водночас держава ухваленим «антиолігархічним» законом №5600 всупереч власним обіцянкам знову підвищила фіскальне навантаження на операторів.
Не дивно, що оператори не приховують свого роздратування і все голосніше вимагають не нав'язувати їм участь у піар-заходах влади.
Наприклад, Ісмет Язиджи, СЕО lifecell, зазвичай лояльний до політики держави, висловився досить різко.
«Або ми розробимо хороший план на державному рівні для запуску та початку використання сервісів 5G, або ця технологія залишиться просто PR-інструментом для деяких представників влади та компаній», — сказав топменеджер.
Чого чекати?
На сьогодні доводиться говорити про кризу процесу підготовки України до появи мереж п'ятого покоління.
До моменту видачі ліцензій має прояснитися ряд запитань. Зокрема, кібербезпеки й сертифікації обладнання та послуг.
Питання безпеки обладнання впирається в заплутаний клубок відносин між Україною, США, КНР та ЄС. Тут суто політичне рішення має визначити зовнішньополітичні пріоритети України та її позицію у довгостроковому конфлікті КНР і США.
Ще однією перешкодою може стати обмежена дієздатність профільних органів влади — НКРЗІ, ДССЗЗІ та Мінцифри. Як тут не згадати, що тривіальну послугу перенесення мобільних номерів (MNP) впроваджували майже дев'ять років.
Одним з найімовірніших сценаріїв розгортання 5G-мереж є тривалий — до двох-трьох років — етап пілотних проєктів. Оператори розгорнуть кілька приватних мереж на найбільших промислових підприємствах, у центрах розробок та в освітніх установах.
Такий підхід не передбачає суттєвих ліцензійних відрахувань через некомерційний характер подібної діяльності.
У гонитві за хайпом та піаром відомство Михайла Федорова цілком може нав'язати операторам і більш традиційний підхід. Але навіть заплативши до скарбниці пару мільярдів гривень, оператори не будуть повним ходом зводити 5G-покриття.
Тож поки що приватні особи можуть обмежитися читанням новин про 5G у країнах пострадянського простору, Центральної та Східної Європи. Успішний досвід цих ринків з високою ймовірністю відтворюватимуть в нашій країні. Питання — коли і чи буде він успішним.
