АРМАгеддон: за що керівництво Агентства з розшуку та менеджменту активів відсторонили та відправили під домашній арешт

29 липня Печерський районний суд Києва відсторонив від посади тимчасового очільника голови АРМА Віталія Сигидина та його заступника Володимира Павленка. Суддя Сергій Вовк також обрав держслубовцям запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Відсторонення посадовців АРМА стало черговим етапом розслідування Державного бюро розслідувань щодо співучасті керівництва АРМА у привласненні понад $400 тис. На думку ДБР, Сигидин та Павленко у змові з двома адвокатами та фізособою заволоділи коштами, які передали на збереження в АРМА в рамках кримінального провадження.

За версією правоохоронців, адвокати підробили судове рішення, а посадовці АРМА не забезпечили належної експертизи й перераховували кошти на банківський рахунок підставної фізособи, яка не мала до грошей жодного стосунку.

Втім, Володимир Павленко вважає що за справою стоїть бажання посунути чинне керівництво Агентства: «Правоохоронні органи не допитали мене навіть як свідка, що свідчить про притягнення справи за вуха з метою зміни керівництва Держагентства будь-яким способом».

Що за гроші, чиї вони?

Історія почалася у травні 2020 року. Тоді Нацполіція заявила про викриття «злодійського общака», власником якого був кримінальний авторитет Андрій Недзельський «Нєдєля». Його підозрюють у вбивстві свого бізнес-партнера — також кримінального авторитета.

В рамках обшуків у Недзельського вилучили гроші, зброю, коштовності, документи, рухоме та нерухоме майно вартістю у кілька мільйонів доларів. Зокрема, вилучені з банківської комірки $401 тис. передали на збереження в АРМА.

Комірка, звісно, Недзельському не належала, бо особисто володіти банківськими рахунками — моветон для кримінальних авторитетів. Офіційно банківською коміркою володів підприємець із Вінниці Сергій Кісільов. Втім, поліція сприйняла ці кошти як частину «злодійського общака», запідозривши Кісільова у зв’язку з Недзельським. Але довести зв'язок між ними слідство не змогло, через що суд ухвалив повернути власнику арештовані кошти разом із відсотками, що набігли на депозит АРМА в Ощадбанку під 2% річних.

Але тут у грошей з’явився новий «господар» — такий собі Денис Парубець, який нібито доручив ці кошти Кісільову під нотаріальну розписку. «Це були гроші під спільний девелоперський проєкт, чому є всі формальні підтвердження», — уточнює адвокат Дмитро Піліпенко, який представляє інтереси Парубця.

Поки Парубець з'ясовував стосунки з Кісільовим, у банківського «схрону» знайшовся ще один «власник» — такий собі Ігор Король, 24-річний мешканець «хрущовки» в одному зі спальних районів Києва. Він написав в АРМА заяву, підкріпивши її «рішенням» Печерського суду про скасування арешту, в якій так само зазначалось, що кошти Парубець передав Кісільову згідно «акту зберігання».

Врешті-решт $401 тис. перевели на рахунок Короля у «Приватбанку». Проте ані 17 грудня 2020 року, ані на поточний момент тексту судової ухвали, згідно з якою АРМА повернула гроші, в Реєстрах судових рішень не з’явився.

А так можна було?

«Справді, були кошти, передані нам правоохоронними органами. Вони лежали на депозиті, допоки не скасували арешт. І попри те, що судові документи, які надходили до нас, підозри в автентичності не викликали, як виявилося, вони не були пов’язані з безпосередніми власниками», — пояснює Володимир Павленко.

За його словами, тогочасне законодавство вимагало від АРМА перерахувати кошти на вказаний у судовому рішенні рахунок у триденний термін. «АРМА повинна була виконувати рішення суду в триденний термін. За цей час рішення у переважній більшості випадків ще відсутнє у Реєстрі судових рішень», — пояснює Павленко.

Ми запитали Павленка, чи намагалася АРМА перед тим, як виконати ухвалу, встановити факт засідання по справі за розкладом суду чи проконсультуватися з прокурором у даному кримінальному провадженні?

Павленко відповів, що Агентство діє лише на підставі інформації, яка надійшла офіційним шляхом у паперовій формі, і нічого незвичного в судовому рішенні про «повернення» $400 тис. вони не побачили. «Якби ми кожного разу телефонували судді чи прокурору з приводу кожних $400 тис., ми б заблокували діяльність Агентства. Тим більше, що правоохоронні органи одразу були в курсі цього рішення», — говорить він.

Втім, Андрій Потьомкін, колишній головний юрист АРМА, говорить, що легкість, з якою керівництво Агентства погодилося на передачу грошей третій особі, є доволі підозрілою.

Віталій Власюк, ексзаступник голови Громадської ради при АРМА додає, що жодні нормативні чи процедурні вимоги не забороняють будувати самостійну комунікацію з правоохоронними органами та судами. «За кожним плюс-мінус великим активом — а $400 тис. таким однозначно є — закріплені виконавці. Набрав, уточнив, засумнівався, перевів все у площину листування. Законодавство це аж ніяк не забороняє», — говорить Власюк.

Представники потерпілих також здивовані легкістю, з якою чиновники перевели гроші третій особі. «Посадовці АРМА не правомочні підписувати платіжні доручення на підставі документа, надісланого третьою особою просто на поштову скриньку — тільки якщо це рішення надійшло безпосередньо від суду, від слідчого у даному кримінальному провадженні чи прокурора», — зазначає адвокат Дмитро Піліпенко.

В методичних рекомендаціях щодо управління АРМА арештованим майном прямо зазначається, що підставою для повернення законному власнику коштів є саме ухвала суду про скасування арешту, а не рішення слідчого судді — уточнює адвокат.

«Влітку 2020 року ми три тижні оббивали пороги АРМА, щоб домогтися повернення грошей власнику на підставі скасування арешту від 22 червня 2020 року, і не просунулися ні на йоту, загрузли в нескінченних консультаціях. А підставній особі це вдалося впродовж трьох діб. Такого «дива» не буває», — бідкається Піліпенко.