Від СРСР Україна отримала у спадок близько 1,7 тис. бойових літаків. За кількістю це було четверте місце в світі — попереду лише США, Росія та Китай. А за якістю бойових машин на початку 90-х ми поступалися тільки США.
Потім українське військо почали розкрадати. Слід враховувати і бойові втрати. У 2014 році, на початку війни на Донбасі, бойовики збили два штурмовика Су-25, фронтовий бомбардувальник Су-24, винищувач МіГ-29, близько десятка вертольотів Мі-8 та Мі-24 та три транспортних літаки: два Ан-26 та Іл-76. У серпні 2014 року застосування авіації на Донбасі припинили.
Але бойові втрати — дрібниця у порівняні з масштабами розкрадання та недофінансування армії, браку коштів на оновлення військової техніки. Всі ці чинники призвели до деградації військової авіації.
Бойовий склад видів та родів військ України є державною таємницею, Але дещо можуть сказати і відкриті джерела. Так, згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, станом на початок 2020 року на озброєнні Повітряних сил України знаходилися такі літаки. Винищувачі: 34 Су-27 та 37 МіГ-29. Штурмовики: 35 Су-25 та 14 Су-24М. Розвідувальні літаки: дев’ять Су-24МР і три Ан-30. Транспортна авіація: 20 Ан-26 (таких, як впав під Чугуєвим), п’ять Іл-76, три Ан-24 і по одному Ту-134 і Ан-70. До речі, цей Ан-70 — єдиний сучасний військовий літак у країні — його прийняли на озброєння в 2015 році.
Ще є 80 бойових вертольотів. Тобто робочої авіаційної техніки залишилося приблизно вдесятеро менше, ніж було в Україні 30 років тому.
З підготовкою військових пілотів теж не дуже гладко — їх навчають у єдиному на всю країну навчальному закладі: Харківському національному університеті Повітряних сил ім. Івана Кожедуба.
Самі не витягнемо
Повторимося. Всі вищезгадані літаки, крім АН-70, зроблені ще в СРСР, хоча потім і модернізовані. Одним словом, ще не повний мотлох, але техніка, яка давно застаріла та місцями не здатна ефективно виконувати поставлені завдання.
Звідки ж взяти нову? Україна має можливість забезпечити власними силами лише потреби військово-транспортної авіації. До слова, Міноборони вже підготувало проєкт контракту з ДП «Антонов» із закупівлі трьох літаків Ан-178. Щоправда, і тут перспективи трохи туманні. За останнє десятиліття на «Антонові» змогли побудувати лише 12 літаків. Чвари всередині держаного концерну «Укроборонпром», до якого входить підприємство, не додають оптимізму. Так, на початку червня «антонівці» заявляли, що хочуть вийти з концерну, мовляв, його реформи зруйнують авіабудівну галузь України.
З бойовими літаками ситуація набагато складніша. Ми можемо лише проводити модернізацію та продовжувати льотний ресурс. Але рано чи пізно постане питання повної заміни. Головне питання — чим? На початку травня цього року командування Повітряних сил опублікувало візію розвитку виду військ до 2035 року. Згідно з документом, через 15 років основу бойових літаків повинні складати тактичні літаки західного виробництва єдиного типу.
В офіційних документах вказано, що це має бути так званий винищувач покоління 4++ типу Saab JAS-39E/F Gripen, F-16 Block 70/72 або інші, що дозволить забезпечити уніфікацію та економію ресурсів.
Маленьке «але» — ціна. Згідно з відкритими джерелами, Gripen коштує від $40-60 млн, F-16 потрібної нам модифікації — від $60 млн. А ще потрібні запчастини та авіабази для ремонту.
Такі гроші важко знайти навіть куди більш багатим європейським сусідам України з колишнього Варшавського договору. До прикладу, Чехія взяла 14 винищувачів Gripen в оренду у Швеції на 10 років. Польща поступово переходить на F-16 в значно дешевшій модифікації Block 52. Притому поки залишає на озброєнні радянські МіГ-29 та Су-22.
Окрема проблема — підготовка кадрів. В Харкові фахівців для західної техніки точно не навчать. Тобто персонал теж доведеться готувати за кордоном хоча б на перших порах.
Щоб встигнути до 2035 року, все це потрібно починати вже зараз. А потім одразу думати про наступу модернізацію. Тому що сучасні літаки за 15 років стануть вже не дуже сучасними.
Деякі потреби можна покрити більш дешевими безпілотниками. До прикладу, на початку року Туреччина безпілотними комплексами завдала удару по Сирії. Вони за одну ніч знищили понад 200 цілей, серед яких п’ять вертольотів, 23 танки, 23 артилерійські знаряддя, зенітні ракетні комплекси «Бук» і «Панцир». Турецькі безпілотники Bayraktar TB2 вже є на озброєнні в Україні. У РФ таких немає. Але поки що у будь-якому разі існують завдання, де потрібна присутність людини.
Звідки ж гроші?
Сподіватися, що наші союзники щось передадуть просто так, не варто. На потреби безпеки та оборони держава сьогодні витрачає 5% ВВП. Щоби візії військових чиновників втілилися у реальність, керівництву держави, як нинішньому, так і майбутньому, доведеться дуже глибоко залізти до кишень пересічних українців.
Або відмовитися від амбіцій країни, яка має військово-повітряні сили.
Або і далі робити вигляд, що все добре і молитися на те, щоб наступний літак розбився вже не за твоєї каденції. Всі три шляхи у політичному плані вкрай неприємні і складні.
