13 серпня 1899 року народився один з найвідоміших режисерів в історії кіно Альфред Гічкок. Його фільми класика, яка посідає перші рядки в топах найкращих стрічок всіх часів.

Chas News розповідає про творчий підхід майстра та як він вплинув на сучасний кінематограф. 

Гічкок: початок кар'єри

Альфред народився в Лейтонстоуні (районі східного Лондона). Його сім'я часто переїжджала, тож Гічкоку доводилось постійно змінювати навчальні заклади. Один з головних в його біографії — Коледж Святого Ігнатія.

Альфред Гічкок:біографія

За словами режисера, в закладі були жорсткі правила і саме тут він зрозумів,  «що таке справжній страх», очікуючи покарання біля кабінету директора. Пізніше саме «страх очікування» стане характерною рисою в роботах майстра.

Під час навчання Гічкок любив географію, а також багато уваги приділяв картографії і вивченню залізничних схем. Це захоплення згодом буде втілено на екрані в роботах режисера багато сцен в поїздах, а герої постійно подорожують за допомогою залізниці.

«Незнайомці в потягу», Гічкок

Першими кроками в кіно стала робота Гічкока в кінокомпанії «Famous Players-Lasky», в Лондонську філію якої він влаштувався художником титрів.

Хоча Альфред Гічкок віддавав перевагу більш «лякаючим» жанрам деякі з перших стрічок режисера мали комедійний (фільм «Шампанське» 1928 року) та мелодраматичний характер («Дружина фермера» 1928 року).

Пізніше, елементи комедії та драми також будуть присутні в роботах Гічкока, проте більшу увагу він приділятиме жаханню публіки.

Гічкок: авторський почерк

Альфред став культовим режисером завдяки прийомам, які використовував у своїх роботах.

Перш за все мова про «саспенс». Поняття, що означає стан неспокою, тривожне та лякаюче очікування чогось поганого. Цей метод широко використовується в драматургії для розвитку сюжету та збагачення атмосфери сцени.

Режисер вважається справжнім майстром «саспенсу», використовуючи його майже в кожній роботі. Відоме висловлювання митця «У вибуху немає нічого страшного, тільки в його очікуванні», якнайкраще зображує ідею методу.

У вибуху немає нічого страшного, тільки в його очікуванні

Гічкок використовував «відкритий саспенс», тобто коли глядач знає про небезпеку яка очікує героя стрічки, тим самим залучаючи публіку до ще більших переживань. Для підсилення ефекту, режисер використовував різноманітні допоміжні прийоми.

Наприклад, в напружених сценах ми чуємо звук годинника, серцебиття головного героя або ж голосне дихання це все працює на підсилення нашої тривоги.

Інша характерна риса режисера «білявки Гічкока». Це найбільш повторюваний образ в стрічках майстра. Кіногенічна, чарівна дівчина з витонченими рисами і обов'язково світлим волоссям. Здебільшого, за своїм елегантним та «холодним» образом вона приховує якусь таємницю (саме тому в стрічках Гічкока білявки могли виявитися злодійками, шпигунками та вбивцями).

Свою пристрасть до білявок режисер пояснював як технічну необхідність (на чорно-білій плівці вони виглядають більш чітко та ефектно), так і тому що глядач підсвідомо менш підозрює миловидну білявку, тим самим дозволяючи створювати більш неочікувані сюжетні ходи.

Грейс Келлі у фільмах Хічкока

Серед відомих «білявок Гічкока» можна згадати американську актрису Грейс Келлі. Вона знялась лише у трьох фільмах Альфреда, але була справжньою музою режисера. Більшість ролей в своїх фільмах він писав саме під неї.

Кім Новак у фільмах Гічкока

Інша актриса, Кім Новак, теж вважається еталонною «білявкою Гічкока». Однак, співпраця з митцем не була досить плідною, тому вона з'являється лише в одному з його фільмів «Запаморочення» 1958 року.

Гічкок: вплив на сучасне кіно

Ідеї Гічкока активно використовують і сьогодні. По суті, режисер «хрещений батько» для фільмів жахів.

Його робота «Психо» (1960) найбільш значуща стрічка у жанрі горору.

«Психо» історія про маніяка Нормана Бейтса, котрий вбиває своїх жертв в придорожньому мотелі. Культовий образ який на екрані втілив актор Ентоні Перкінс. Та не менш культова сцена вбивства ножем в душі, що постійно цитується в сучасному кіно. Гічкок назвав цю сцену найголовнішою з усього фільму.

«Психо»

Для показів стрічки в кінотеатрах режисер навіть придумав спеціальні правила. Щоб ніхто не зіпсував вражень від перегляду — було заборонено приходити або залишати кінозалу під час сеансу. Для цього розробили спеціальні графіки, щоб всі з'являлися на показ фільму вчасно.

«Психо» тепло прийняла публіка, а кіноакадемія номінувала стрічку на «Оскар» в декількох категоріях (в тому числі «за найкращу режисуру» та «найкращу жіночу роль другого плану»).

На сьогодні існує безліч візуальних референсів до цього фільму, а ще декілька продовжень (сиквели), ремейків, а також телевізійних серіалів за мотивами трилеру.

Та не горором єдиним. Режисер вплинув на розвиток кінематографу вцілому. Його прийоми активно використовують в багатьох стрічках, а його візуальний стиль досі слугує натхненням для сучасних режисерів.

Гічкок полюбляв з'являтися в своїх фільмах в камео (невеликій епізодичній ролі). Подібна звичка знайшла відгук в творчості режисера Квентіна Тарантіно, що також часто знімається у власних роботах, втілюючи невеликі ролі.

«Птахи», камео

Крім того, в стрічці «Кримінальне чтиво» Тарантіно повністю процитував сцену з «Психо».

тарантіно, гічкок

Згадаємо й деякі технічні напрацювання Гічкока. В своїй стрічці «Зарпаморочення» він використав «доллі-зум». Це метод коли оператор «наближає» головний об'єкт у кадрі за допомогою лінзи об'єктива (тобто робить «наїзд» камери), і водночас рухається на візку з камерою назад.

Візуальний ефект що слугує для зображення емоційного неспокою та спантеличення широко використовується в кіно. Стівен Спілберг вдавався до використання методу у своєму літньому хіті «Щелепи», а пізніше у фільмі «Інопланетянин».

Також подібний прийом використовували й у деяких горор-фільмах («Крізь обрій» Пола В.С. Андерсона, «Полтергейст» Тоуба Гупера).

Масковий режим. Горори, в яких антагоніст завжди ховає своє обличчя