Битва за Соледар: як росіяни намагаються захопити місто (карти, відео)

Наразі найгарячіша точка на фронті знаходиться у місті Соледар та його околицях, які протягом останніх днів штурмують російські війська.

Chas News розповідає історію цього населеного пункту та що відомо про поточну ситуацію у Соледарі.

Історія Соледара та його шахт

Соледар — невеличке місто з доволі давньою, як для Донеччини, історією. Вона розпочинається наприкінці ХVII ст. Тоді козаки із Ізюмського слобідського полку, які займалися солеварінням у районі річки Бахмутки, заснували село Брянцівка.

Приблизно за 100 років навколо нього розпочався справжній соляний бум. Наприкінці 1870-х років тут відкрили величезні підземні поклади кам’яної солі. Вже за кілька років постали кілька соляних рудників, біля яких з'явилися робітничі поселення.

В 1924 році радянська влада об'єднала їх у селище імені Карла Лібкнехта, яке у 1965 році стало містом Карло-Лібкнехтівськом. Свою сучасну назву Соледар отримав за півтора місяці до проголошення незалежності України — 5 липня 1991 року.

У місті знаходиться найбільший у Східній Європі виробник кам'яної солі — підприємство Артемсіль. Також тут розташовані кілька великих заводів із виробництва будівельних матеріалів — зокрема, «Сініат» і «Кнауф».

Ще у кінці ХІХ століття у цьому районі знайшли великі поклади гіпсу та вогнетривких глин, які активно почали розроблятися. Так, соледарський завод «Кнауф» — один з найбільших виробників будівельних сумішей в Україні — веде свою історію ще з 1897 року, коли було засновано Деконський комбінат будівельних деталей.

За останні півтора століття активного видобутку корисних копалин під Соледаром та навколишніми селами простягнулися кілометри шахтних тунелів. За різними оцінками, їх загальна протяжність може сягати 200 км. Частина з них вже давно покинута, частина — ще донедавна використовувалася за призначенням, а деякі — перетворили на туристичні об'єкти.

Зокрема, у колишніх підземних соляних копальнях облаштували санаторій, а також регулярно проводили екскурсії та навіть футбольні матчі і концерти симфонічної музики.

Битва за Соледар: серпень 2022 — січень 2023

Регулярні обстріли Соледара після початку повномасштабного вторгнення розпочалися у травні 2022 року. Зокрема, 26 травня ракетного обстрілу зазнали корпуси Артемсолі. Сам завод, а також інші великі підприємства міста наприкінці весни припинили роботу через загрозу ворожих ударів.

Безпосередні бої в околицях міста розпочалися на початку серпня. Тоді після захоплення Вуглегірської ТЕС окупанти впритул наблизилися до Соледара та Бахмута. Російським військам, основу яких складали найманці ПВК «Вагнер» та бойовики «лнр», вдалося зайняти завод «Кнауф», проте на цьому помітні успіхи окупантів закінчилися.

На наступні кілька місяців лінія фронту поблизу Соледару фактично стабілізувалася та попри регулярні ворожі обстріли та штурми майже не зазнавала змін.

Наприкінці року окупанти знову зосередили атаки на цій ділянці. За даними аналітиків Deep State, у середині грудня окупанти захопили село Яковлівка на північному сході від міста, а під кінець місяця — більшу частину Бахмутського на південному сході.

На початку січня ворог розпочав масований штурм самого Соледару, а також спроби обійти його з півночі та півдня. Тоді до «вагнерівців» та бойовиків «лнр» додалися перекинуті з Херсонщині підрозділи російських десантників.

У місті почалися важкі бої, які тривають і досі. Основу українського гарнізону міста складають бійці 46-ї бригади, а також загони інших частин ЗСУ, Нацгвардії та ДПСУ. 8 січня місто також відвідав Командувач Східного угруповання військ генерал-полковник Олександр Сирський.

9 січня заступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що після перегрупування та залучення найкращих резервів «вагнерівців» під прикриттям артилерії розпочав новий потужний штурм.

Ввечері того ж дня журналіст Юрій Бутусов, який останні дні перебуває на Бахмутському напрямку, повідомив, що місто опинилося у загрозливій ситуації. За його словами, ворог вийшов на позицію, з якої може вести вогонь по основній трасі постачання на Соледар, що значно ускладнило оборону міста.

Наступного дня «вагнерівцям» вдалося пробитися до центру міста. Зокрема, їх зафіксували у районі ЦНАП, що знаходиться біля міської адміністрації. А ввечері власник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин заявив, що його найманці нібито взяли під контроль усе місто, а у центрі створили «котел», де ще ведуться міські бої.

При цьому він опублікував фото начебто зроблене у соляних шахтах Соледару та заявив, що у штурмі Соледару брали участь виключно «вагнерівців». Відзначимо, що ще раніше в американському Інституті вивчення війни, наголошували, що такими заявами Пригожин просуває своїх найманців як єдине угрупування у росії, здатне досягати успіхів.

Заяви про захоплення Соледара одразу спростували. Зокрема, Бутусов вже за кілька хвилин після їх публікації повідомив, що ніякого оточення українських військ немає.

А радник Офісу президента Олексій Арестович в ефірі у Марка Фейгіна розповів, що місто хоч і перебуває в напівохопленні, але не оточене. За його словами, ворог захопив східні околиці міста та узяв під вогневий контроль дорогу на Бахмут.

OSINT-дослідники також проаналізували фото Пригожина з шахт і дійшли висновку, що їх могли зробити не у Соледарі, а у сусідніх раніше окупованих селах.

11 січня речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий також підтвердив, що Соледар не перебуває під контролем окупантів. За його словами, у місті тривають важкі бої, а «ворог зробив цілу інформаційну операцію, щоб показати, що вони вже захопили Соледар, однак це не відповідає дійсності».

Врешті заяви Пригожина спростували навіть в міноборони рф — як щодо оточення українських військ у місті, так і щодо виключної ролі вагнерівців у штурмі Соледару. У російському відомстві, яке і так часто поширює фейкові заяви, заявили лише, що «підрозділи ВДВ» нібито блокували місто з півночі та півдня, а штурмові загони ведуть бої у місті.

У вечірньому зведенні за 11 січня Генштаб ЗСУ зазначив, що окупант намагається взяти під контроль місто Соледар та шляхи постачання наших підрозділів. При цьому ворог зазнає великих втрат, бої тривають.

Як відступ з Соледара може вплинути на ситуацію на фронті

Радник Офісу президента Олексій Арестович вважає, що, навіть якщо росіянам вдасться захопити «зруйноване місто», це не принесе їм жодної користі, «крім заголовків у ЗМІ та колосальних втрат».

За його словами, масований штурм Соледара силами «вагнерівців», російських десантників та мобілізованих розглядається російським керівництвом, як PR-акція, що має підняти бойовий дух окупантів та авторитет Пригожина.

На думку військового експерта, координатора групи «Інформаційний спротив» Костянтина Машовця, загальна ситуація у районі Соледара для росії навіть у разі взяття міста виглядатиме не дуже сприятливо. Адже далі існує підготовлена та потужна лінія оборона ЗСУ.

Крім того, на північний захід від Соледара рівень місцевості поступово підвищується, тому українські військові займатимуть панівне положення стосовно місцевості, по якій росіяни намагаються організувати штурмові дії.

«Навіть якщо припустити, що українське командування ухвалить рішення про повний відхід з району Соледара, це жодним чином не наблизить російські війська до "омріяної мети" — повного блокування з півночі міста Бахмут», — вважає Машовець.

Британська розвідка в одному з нещодавніх звітів зазначала, що окупанти атакують Соледар з метою спробою охопити Бахмут з півночі та перервати українські шляхи сполучення. Проте навіть у разі успіху, росія навряд чи зможе оточити місто, адже ЗСУ підтримують стабільні й глибокі лінії оборони і контролюють шляхи постачання.

Схожою думки дотримуються і в Інституті вивчення війни. «Контроль над Соледаром не обов'язково дозволить російським військам встановити контроль над критично важливими українськими наземними лініями комунікацій до Бахмута», — йдеться у звіті організації.

Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.