Нещодавно Окружний адміністративний суд міста Києва (ОАСК) частково задовольнив позов «Українського Медіа Холдингу» (UMH) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та скасував рішення тендерного комітету Агентства про визначення «1+1 Інтернет» переможцем конкурсного відбору управителя для UMH.
Розгляд справи мав кілька особливостей. По-перше, судове засідання відбулося без виклику сторін — представники АРМА не були на ньому присутні. По-друге, для об'єктивного та неупередженого вивчення спеціалізованих економічних питань суд не призначив окремої експертизи, як того вимагає ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України.
Адже питання, щодо якого ОАСК виніс рішення, є суто економічним і стосується корпоративних фінансів, корпоративного кредитування та оцінки фінансової звітності компанії, а не юридичної площини в суворому сенсі. В такому разі згідно з законом суд мав би призначити експертизу.
Обставини, на основі яких суд ухвалив рішення, були предметом аргументованих дискусій під час засідання тендерного комітету АРМА рік тому. Підтвердженням цього є розлогі публічні пояснення щодо всіх ключових деталей — як щодо процедури і вимог для конкурсантів, так і результатів конкурсу.
Не вдаючись в питання спроможності «1+1 Інтернет» виконувати свою програму управління, зазначу лише, що наявність у компанії збитків за певний період та спроможність виконувати зобов’язання за договором — не тотожні речі.
«1+1 Інтернет» є частиною однієї з найбільших в Україні медійних груп, має бездоганну ділову репутацію на ринку та великий фінансовий оборот. Компанія могла виконувати програму управління хоча б за рахунок зміни структури корпоративних фінансів. А наявні у товариства кредити — це заборгованість компаніям, які входять до однієї групи «Плюсів», — тому озвучений судом розмір кредитних зобов’язань інтерпретовано некоректно.
Тендерний комітет АРМА зважав на всі зазначені вище аспекти, враховував всі ризики і можливості. Як наслідок, це рішення було першим в історії АРМА, яке ухвалили неодностайним голосуванням, прийнятим більшістю голосів. І це якраз доводить інституційну спроможність АРМА, якому ніхто не диктує умови і не може одноосібно забезпечити ухвалення результатів конкурсного відбору.
Сьогодні люди, що вважають себе експертами з питань діяльності АРМА, намагаються подати рішення ОАСК як велику поразку Агентства. Але рішення ОАСК фактично нічого не змінює з точки зору кінцевої мети: укладення договору на управління з переможцем конкурсу. І саме причини, через які управління ще не розпочалось, становлять реальну проблему. Їх три.
По-перше, після обрання переможця конкурсу АРМА обирає також професійного оцінювача, який здійснює оцінку вартості цього активу. UMH — це переважно корпоративні права 72 компаній і лише незначна частина майна. Для оцінки такого активу необхідно мати доступ до документів, які є лише у власників відповідних компаній. І доволі очікувано, що ніхто не надав їх оцінювачу. Повноважень витребувати необхідну інформацію ані оцінювач, ані АРМА не мають. А без оцінки укласти договір неможливо.
По-друге, у випадку UMH потенційному управителю потрібно отримати погодження Антимонопольного комітету на концентрацію активів. До цього часу «1+1 Інтернет» такого погодження не отримав.
По-третє, у законі про АРМА є унікальна норма, яка вимагає від управителя отримувати згоду власника арештованих корпоративних прав і цінних паперів на управління ними. Тобто, щоб управляти активами Курченка, треба питати дозволу у Курченка. Очевидно, що з такою вимогою управляти подібними активами може або сам власник, або пов’язані з ним особи, що не тільки суперечить завданням арешту, але й, у конкретному випадку з UMH, чітко заборонено ухвалою суду.
На всі ці суперечності тендерний комітет АРМА звертав увагу під час проведення конкурсу, а потім Агентство систематично закликало народних депутатів ухвалити необхідні зміни до законодавства, пропонувало свої законопроєкти. На жаль, в цьому питанні ВР аж ніяк не сприяє вирішенню проблеми.
Отже, ключовою перешкодою для повноцінного управління UMH є не так рішення ОАСК, як колізії закону про управління арештованим майном, та вайлуватість АМКУ. Якби ці чинники не мали вирішального впливу на ситуацію і договір управління було б підписано, ОАСК жодним чином не міг би зупинити діяльність управителя. Адже визнання судом протиправними дій Агентства чи рішення тендерного комітету не зупиняє договір управління активом. У практиці АРМА прецеденти вже є.
Тобто переможцем конкурсу для UMH можна обирати хоч компанію Майкла Блумберга, хоч Стіва Форбса, бо результат буде однаковим – для реального управління UMH їм доведеться невизначену кількість часу чекати проведення оцінки активу, отримувати погодження АМКУ та, що вже точно нереально, просити згоди формального власника Сергія Курченка.
Найкоротший шлях — змінити українське законодавство, яке регулює діяльність АРМА. І це найбільш реалістичний сценарій.
