Про що серіал? Якщо описувати максимально коротко, то «Усі ми мертві» — це «Потяг до Пусана» із зупинкою у школі (про що, до речі, жартують і самі персонажі серіалу).
Шкільний вчитель біології спробував створити вакцину від «невпевненості та страху» для свого сина, який щодня терпить знущання від місцевих задир. Проте, згідно із законом жанру, все йде не за планом. Через чудодійний укол син стає кровожерливим зомбі, а піддослідні хом'яки біолога вдало заражають ще декотрих учнів.
Тепер школа — епіцентр поширення зомбі-вірусу, а учні норовлять гризти не граніт науки, а тіло своїх однокласників.
«Усі ми мертві» відповідає всім можливим канонам зомбі-горорів. Група з кількох людей, що вижили, марно намагається викликати допомогу і вибратись з відрізаної від зовнішнього світу школи, пробираючись крізь полчища живих мерців.
Сюжет вибудуваний за негласним правилом будь-якого якісного зомбі-горору: «Зомбі — це завжди той, кого ти добре знав». Тому головні герої постійно стикаються з рідними та близькими, які хочуть їх з'їсти.
Втім, обмежившись жанровою специфікою, автори не створили звичайний survival horror. У серіал цілком доречно додали актуальні теми.
По-перше, питання булінгу та психологічного насильства. У драмі фігурує чимало персонажів, з яких знущаються їхні однокласники та шкільна шпана. А директор і вчителі успішно ігнорують подібні випадки, виправдовуючи це для себе бажанням уславитися зразково-показовою школою, де такого просто не відбувається.
Крім того, вустами вчителя біології ведеться диспут про те, чи є булінг і перевага одного над іншим чимось абсолютно нормальним та природним для людини. Мало не біологічною закономірністю, яку він безуспішно спробував порушити.
Ще одна тема, що проходить червоною ниткою через увесь серіал, — метафоричне зображення пандемії коронавірусу. Рятувальні спецзагони ходять із градусниками (щоправда, тут навпаки: чим нижча температура, тим більша ймовірність, що пацієнт заражений).
А на підтримку цієї паралелі грає ще й бажання головних героїв зібратися разом дружньою компанією, коли весь цей кошмар закінчиться.
У реальному житті нам так само хочеться зняти маски і пожити як колись, в доковідні часи.
Незважаючи на те, що серіал трохи затягнутий (12 серій, кожна тривалістю одна година), його можна рекомендувати до перегляду. Як мінімум, «Усі ми мертві» точно оцінять поціновувачі жанру.
Історія грамотно перемикає свій фокус між подіями всередині школи та за її межами. Зокрема через це глядач не нудьгує. Екшн-сцен достатньо.
Ще один позитив серіалу — незвичайний підхід до стилістики зйомок: дія від першої особи створює відчуття, ніби ти сам керуєш персонажем (як в іграх); стилізація деяких сцен під мок’юментарі, що відразу відсилає до стрічки «Репортаж», іспанського хорору про зомбі-апокаліпсис.
Не дивлячись на похмуру атмосферу і неймовірний жах того, що відбувається, у серіалі все ж таки збережено оптимізм.
Творці стрічки намагаються донести глядачам тезу про те, як важливо не втрачати надію. Адже вона дає неабияку силу навіть у найтемніші моменти життя.
