Минулого тижня у Львові пройшла одна з найважливіших подій у сфері книговидавництва — Book Forum Lviv (до 2018 року захід називався звичніше — Форум видавців у Львові).
Chas News поспілкувався з Антоном Мартиновим, засновником видавництва «Лабораторія».
Він поділився враженнями від книжкової події у Львові, розповів про купівлю ліцензії на видання українською мемуарів принца Гаррі та про гонорари вітчизняних авторів.
Мені здається, що єдина можливість для Форуму вижити — це перетворитись на фестиваль, насичений подіями і підкріплений широким маркетингом. Формат звичайної виставки відмирає. Світ змінився і все можна вирішити в онлайн-режимі. Якщо не приступити до переосмислення і процесу змін, у найближчі роки ми можемо втратити цю подію.
Сьогодні завдяки посту блогера у соціальній мережі, який розповідає про нашу нову книгу, ми отримуємо більше продажів, ніж за день Форуму видавців. Тому майбутнє точно не за форматом продажів на виставці. Люди йдуть на Форум по емоції. Позитивні емоції від літератури.
Найкраще книговидавничий бізнес можна описати бородатим анекдотом: «Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво».
У запуск видавництва я вклав гроші, які заробив у минулих проєктах (Протягом семи років Антон Мартинов був СЕО та співвласником одного з найбільших українських видавництв — «Наш Формат». У 2019-му продав свою частку. У 2020-му запустив власне видавництво — «Лабораторія» — Прим. ред.).
Мені не вистачало рок-н-ролу в бізнесі. До того ж я люблю книжки. Почався коронавірус, було значно більше вільного часу. Чому б не зайнятись улюбленою справою? Хотілось знайомити читачів із сучасними і актуальними книгами одночасно з міжнародним релізом. Спочатку ми видаємо книгу в Києві, а не потім, коли вона вже вийде в Москві чи Варшаві. Амбіційно? Зухвало? Але ж це цікавий виклик! І ми навчились це робити.
Від початку думав запускати «Лабораторію» як хобі і випускати п'ять книжок на рік. Але так не виходить. На випуск п'яти книжок витрачається стільки ж часу, як і на створення 20-ти.
Цей бізнес поки не приносить мені дивідендів, але вже дає можливість платити команді. А завдяки нашим партнерам та фанатам ще й інвестувати в нові книги. Для тих, у кого немає стартового капіталу, книговидавництво — дуже складний шлях, всім доведеться займатися самостійно, буквально.
Головна причина — сам ринок дуже маленький і консервативний до інновацій, хоча і відносно молодий. Є всього декілька гравців з оборотом від $10 млн.
Щоб опублікувати книгу, українські видавці купують права на неї у своїх колег та агентів інших країн. Коли почався COVID-19, цей ринок (купівлі прав на книгу) був просто паралізований.
Але зараз все почало налагоджуватись. Наприклад, нещодавно аж 10 українських видавництв змагались за права на видання книги Квентіна Тарантіно. Ми поступились місцем іншому відомому видавцю Івану Малковичу. Натомість ми виграли конкурс на видання українською мемуарів принца Гаррі, що вийдуть в кінці наступного року.
Сказати, що українських авторів стало більше або менше — важко. Хтось з’являється, хтось згасає.
У межах художньої літератури генерально за оcтанні роки мало що змінилось.
Щодо нон-фікшн ситуація у відсотковому співвідношенні виглядає добре. Ріст на 100% і більше. Але в кількісному значенні — це все одно поки що нічого. До прикладу, було 10 авторів, стало 20. Проте з огляду на зарплати та гонорари письменників могло б взагалі нікого не бути. Варто зауважити, що низька оплата — це не лише провина видавців. Гонорар регулюється попитом на результат роботи письменника.
Якщо говорити про хештег «#держава_повинна», то мова йде про визначення разом з індустрією, куди ми йдемо і навіщо. А потім підтримка книгарень для розвитку інфраструктури, розширення і осучаснення асортименту, щоб читання українських книжок повністю не замінили завезені російські.
Книга — емоційна покупка. От приходиш у книгарню по одну книгу, у підсумку купуєш п’ять. Одне з найважливіших завдань офлайну — «перейти в інше століття», не відлякувати своїм виглядом і підходом до справи, а створювати позитивну емоцію у покупця-читача. А онлайн-продажі — це хоч і дуже важливий і зручний, але поки лише сервіс.
Книжкові магазини повинні змінитись, стати сучасними та цікавими. Щось схоже відбулось з кав’ярнями, з’явились заклади другої-третьої хвилі. Таке ж повинно відбутись і з книгарнями.
