«Уряд всебічно розгляне питання щодо можливості приїзду цієї осені прочан-хасидів на святкування юдейського Нового року — Рош ха-Шана — і ухвалить зважене рішення». Так 17 липня говорив Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України, під час години запитань до уряду, коментуючи пропозицію нардепа Антона Яценка заборонити приїзд хасидів до Умані через COVID-19.
18 серпня в українсько-ізраїльській урядовій заяві щодо паломництва хасидів до Умані, керуючись рекомендаціями МОЗ України та Ізраїлю, паломників наполегливо закликали цього року утриматися від відвідання Умані. Однак для тих, хто таки вирішив приїхати до могили цадика, наголосили, що карантинні обмеження в Україні поширюються на всі публічні заходи. Також ЗМІ вказують, що Україна отримувала письмові звернення від Ізраїлю з проханням зупинити паломників. Повідомляють про лист від Ронні Гамзу, координатора з боротьби з коронавірусом в Ізраїлі: у своєму зверненні професор Гамзу просить український уряд заборонити святкування Рош ха-Шана.
Тобто уряд заздалегідь усвідомлював проблему паломництва до Умані і над «зваженим рішенням» чиновники розмірковували понад місяць.
Щоби вже напевно
26 серпня на засіданні Кабміну Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ, зробив неочікувану заяву — запропонував обмежити в’їзд на територію України будь-яким іноземцям та особам без громадянства. З певними винятками, які міністр зачитав з папірця. Але до винятків не потрапляли, наприклад люди, що мають посвідки на тимчасове проживання в Україні (а це більшість іноземців, які працюють в Україні). Проєкт рішення не фігурував у порядку денному, щодо нього не мали змоги висловитись інші профільні міністерства. На сайті уряду повідомили: заборона діє з 00.00 29 серпня, а відповідну постанову опублікують 27 серпня.
Але 27 серпня, ймовірно, зрозумівши, що до 00.00 29 серпня паломники ще встигнуть потрапити до України, уряд різко змінює рішення. Заборону в’їзду оголошують з 00.00 28 серпня, тобто вже за кілька годин після того, як відповідне повідомлення оприлюднили на офіційному вебпорталі уряду. Сам же текст постанови з’явився приблизно о 21.00 з розширеним списком винятків.
Цікаво, що постанову №757, якою введено обмеження, ввечері 27 серпня терміново опублікували в спецвипуску «Урядового кур’єра». Нові правила не з'явились у базі даних Міжнародної асоціації цивільної авіації (IATA), якими користуються агенти та перевізники, перевіряючи необхідні для подорожі документи пасажирів. У підсумку, багато іноземців опинились буквально у повітрі, не маючи документів, необхідних відтепер для в’їзду в Україну.
У Бориспіль та Львів прибували паломники, яких відправляли назад або ж навіть не випускали з літака. Дискримінували саме хасидів. Хоча, як можна припустити, причина закриття в’їзду іноземців загалом — бажання української влади уникнути звинувачень у дискримінації та антисемітизмі.
А так можна було?
Підстави для заборони іноземцям в’їзду до України виглядають сумнівно, адже МОЗ України визначився з критеріями поділу країн на червону та зелену зони. Заборону вводити можливо лише щодо громадян країн червоної зони.
Також показово, що уряд прийняв обидві постанови, 26 та 27 серпня, одноголосно. Як таке рішення вплине на авіацію, аеропорти, готелі та бізнес загалом, не аналізували. А для більшості міжнародних напрямків заборона щодо іноземців фактично означає скасування рейсів.
Більше того, заборона на в’їзд іноземців та створення винятків сформовані поспіхом та непрофесійно. Наприклад, дозволяючи в’їзд близьким родичам українців, тим, у кого є посвідки на постійне чи тимчасове проживання, технічним працівникам на запрошення українських компаній, забули розписати правила самоізоляції при прильоті з країн червоної зони. Однак таке правило залишили для громадян України.
Ось ще цікава історія. Паломники протягом вихідних намагались користуватись винятком постанови, який дозволяє в’їзд до України транзитним пасажирам, що мають підтвердження про виїзд за кордон протягом двох діб. Вони купували квитки з ЄС до Борисполя, і далі, впродовж двох діб — з Жулян до Мінська. Авіаперевізники допускали таких осіб на рейс як транзитних, а в Борисполі прикордонники навіть не випускали їх з літака. Перевізників за допущення на борт пасажира, який не має документів, що необхідні для в’їзду в Україну чи транзиту, мають право оштрафувати від 8,5 до 17 тис. грн за кожного пасажира. Сам же літак затримували на значний час, адже брати відповідальність і застосовувати силу довго не наважувались. Тобто гра наввипередки з паломниками закінчилась скандалами, збитками для перевізників та проблемами для прикордонників.
До речі, компенсацію цих збитків авіакомпанії можуть тепер вимагати від України. Іноземці, яким протягом останніх днів не дозволили в’їзд, також можуть оскаржувати такі рішення та вимагати компенсації збитків, адже питання з транзитними пасажирами є досить спірним.
Якби уряд зазначив правила транзиту, а точніше, трансферу у межах одного аеропорту, таких ситуацій, можливо, вдалось би уникнути.
Заборона для в’їзду іноземців лише з країн червоної зони, комплексні заходи щодо організації паломництва для тих, хто таки зміг прилетіти, комунікація з відповідними релігійними спільнотами та місцевою владою могли б запобігти описаним вище ситуаціям. Натомість у підсумку маємо рішення уряду, що внесло хаос у роботу транспортної галузі, але не дозволило уникнути звинувачень в дискримінації і фактично не зупинило всіх паломників.
