Читайте першу частину за посиланням. Там ви дізнаєтесь про те, як детективне агентство стало популярним на весь світ та заслужило репутацію лідера у сфері повернення активів збанкрутілих компаній.
На пострадянському просторі Kroll відоме не лише таємничим кейсом з пошуком «золота компартії» та розслідуванням справи Гонгадзе. Перед тим як довести схемний характер вимивання з Приватбанку $5,5 млрд, що призвело до націоналізації банку, співробітники агентства попрацювали у сусідній Молдові. І там тр апилась історія, якій би позаздрив сам Шерлок Холмс.
Детективи розкрили механізм заволодіння коштами кількох молдовських банків компаніями, наближеними до олігарха Володимира Плахотнюка.
Плахотнюк володів контрольним пакетом акцій у трьох фінустановах — Banca de Economii, Unibank и Banca Socială. Усі вони залучені до відмивання коштів рефінансування в розмірі $1 млрд. Начебто половина цих коштів, які виділяв центробанк Молдови з траншів МВФ та ЄБРР, перетікала на рахунки російських банків, а далі губилася в тенетах офшорних компаній.
Деталі щодо цієї схеми мав повідомити Інтерполу колишній бізнес-партнер Плахотнюка В'ячеслав Платон. Але не все пішло за планом. Влітку 2016 року СБУ заарештувала його у Києві та екстрадувала до Молдови. Невдовзі Генпрокуратура України намагалася через суд повернути Платона в Україну, але наштовхнулася на спротив молдовських колег.
Плахотнюк, таким чином, вийшов сухим із води, адже 26 компаніями — бенефіціарами оборудок формально керував не він, а його «менеджер» Ілан Шор — громадянин Ізраїлю, чоловік російської співачки Сари Манахімової (Жасмін).
Дивні «збіги»
Молдавський олігарх Плахотнюк мобілізував неабиякий адміністративний ресурс, аби поховати матеріали попередніх розслідувань, що передавалися Інтерполу. Тут сталася серія «збігів».
Декількох посадовців Нацбанку Молдови, причетних до відстеження грошових операцій, звільнили. Також роботу втратили працівники податкової служби та антикорупційної комісії, які мали стосунок до розслідування банкрутства банків Плахотнюка.
А наприкінці 2014 року за невідомих обставин згорів бронеавтомобіль, у котрому перевозили оригінали документів з мокрими печатками щодо транзакцій між молдовськими та російськими банками. Спецтранспорт належав компанії Klassica Force, контрольним пакетом якої володіє той же Ілан Шор.
У січні 2015 року Міхая Болокана, начальника департаменту інформаційної безпеку Нацбанку Молдови, знайшли мертвим на своїй дачі через отруєння чадним газом. В той же час секретар парламентської комісії з безпеки начебто вкоротив собі життя двома пострілами в серце. У цій ситуації 28 січня 2015 року Нацбанк Молдови прийняв рішення, до якого двома роками пізніше вдався Нацбанк України, — найняв Kroll для розкриття схем шахрайського вимивання коштів комерційних банків. Згідно з висновками детективів агенції, лише впродовж двох діб у листопаді 2014 року п’яти дочірнім компаніям Шора переказали близько $830 млн.
У якійсь момент звіт, підготований аудиторами Kroll, утратив конфіденційність. В цьому його принципова різниця з українською ситуацією, про яку йтиметься далі. Так, у травні 2015 року Адріан Канді, спікер парламенту Молдови, опублікував на власному сайті скан-копію звіту з купюрами, які унеможливлювали розголошення банківської таємниці. З документів «шорлікс» випливало листування високопосадовців банків Banca de Economii і Banca Sociala з компаніями групи Шора. Їхні дії виглядали цілком системними і скоординованими.
Загалом з 2012 року обсяг всіх позик юрособам Шора становив майже $3 млрд. Дві третини цієї суми «вимили» лише за декілька днів у листопаді 2014 року. Не виключено, що це відбувалося в зв’язку з більш ніж реальними планами Кремля на відкриття другого фронту проти України з території ПМР, де розквартирована 11-та армія РФ та два батальйони російського спецназу. У цій ситуації, як повідомляв в одному зі своїх «зливів» полковник Гіркін (Стрєлков), плацдармом для інтервенції розглядалася вся територія Молдови.
«Приватівський» слід
З-поміж десятка коррахунків, куди виводилися кошти молдавських банків, переважно офшорів, були два латвійських банки, один із яких — Privatbank. Саме через нього «вимили» найбільший шмат активів — $2,3 млрд.
Впродовж лише 25-26 листопада 2014 року Banca Sociala видав компаніям групи Шора $956 млн саме через рахунки компаній в Privatbank. Там їх декілька разів тасували через офшорні юрисдикції, конвертували у різні валюти впродовж одного і того ж банківського дня. Вочевидь, щоб унеможливити відстеження коштів.
Для схемних транзакцій використовували більше 2 тис. ІР-адрес з Китаю, Кіпру, Туреччини, Гонконгу та РФ. Тим не менш, детективам Kroll вдалося отримати вичерпні дані від центробанків Молдови, Естонії й Латвії, які допомогли прослідкувати до 90% коштів на залучених у схеми рахунках. І це притому, що рахунки до $50 тис. не приймалися до уваги, хоча й було відомо, що безліч транзакцій штучно дробилися, а потім вливались в один схемний канал.
Результати розслідування Kroll справи Плахотнюка мали масштабний ефект у світовому фінансово-політичному співтоваристві. ЄС, МВФ і Світовий банк заморозили фінансову допомогу Молдові до моменту повного й підконтрольного європейським донорам реформування системи правосуддя, створення систем боротьби з корупцією та фінансового нагляду. Лише Румунія зважилася на надання надзвичайної економічної допомоги Молдові в сумі $65 млн.
Повернення в Україну
Прелюдія до розслідування справи Приватбанку для Kroll відбулася не лише на матеріалі молдавського кейсу. Не менш значущим стало розслідування щодо банкрутства Glitnir Bank, виконане на замовлення уряду Ісландії. А також розслідування щодо незаконного виведення активів Kabul Bank, замовлене Центробанком Афганістану, яке за своєю проблематикою дуже нагадувало кейс Приватбанку.
Отже, у 2017 році, — невдовзі після націоналізації Приватбанку, НБУ підписав контракт із лондонським офісом Kroll. Від аудиторів вимагалося поглибити доказову базу щодо незаконних оборудок, які відбувалися з активами найбільшої фінансово-кредитної установи України. Зокрема, щодо кредитування пов’язаних осіб та ризикових операцій, які могли призвести до раптової неплатоспроможності банку. Дзвіночок про системну кризу у Приватбанку надійшов не з України. 10 серпня 2016 року повідомили про початок процедури закриття Центробанком Італії філії латвійського Приватбанку у Італії через звинувачення у відмиванні грошей. Банківський регулятор Італії встановив, що фінансова установа неодноразово порушувала правила перешкоджання відмиванню грошей та здійсненню шахрайських фінансових операцій.
А 31 жовтня 2016 року Центральний банк Кіпру оштрафував на більш ніж €1,5 млн кіпрську філію Приватбанку на підставі аналогічних звинувачень. Цей штраф і досі є найбільшим в історії банківського сектору цієї острівної країни, яка давно є «ліцензованою» гаванню для міграції грошей сумнівного походження.
Тим часом в Україні, покладаючись на розслідування Kroll, зазначали, що Приватбанк надавав кредитування на користь ексакціонерів та груп афілійованих з ними осіб обсягом близько 95% всього корпоративного кредитного портфеля. Це кричуще порушення нормативів, що свідчить про набуття банком ознак фінансової піраміди.
Приміром, на кінець 2016 року 75% кредитного портфеля було консолідовано у кредити 36 позичальників, безпосередньо пов'язаних із колишніми акціонерами. Більшість із цих кредитів не погашалися і були давно простроченими.
Враховуючи цю інформацію, Мінфін на чолі з Олександром Данилюком ухвалив рішення про націоналізацію Приватбанку, щоб уникнути ефекту «раптової бульбашки». Це рішення підтримали всі зарубіжні фінансові партнери України: МВФ, ЄБРР, країни G7, Євросоюз і Конгрес США. Згідно з офіційним релізом НБУ, експерти Kroll підтвердили, що банк став об'єктом скоординованих шахрайських дій, які призвели до збитків українським платникам податків обсягом $5,5 млрд.
Kroll також підтвердив, що фінансовий моніторинг регуляторних органів України неодноразово вводили в оману місцеві аудитори. Зокрема, це сталося через сфальсифіковані висновки однієї з компанії «великої четвірки» — українського офісу PwC. Свідомо чи ні, експерти PwC напередодні дали позитивний висновок про стан кредитного портфелю банку. Після отримання результатів експертизи Kroll НБУ тимчасово заборонив PwC здійснювати аудит українських банків.
Аналогічна історія з PwC вже відбулася в 2010 році в Ісландії. Тоді фінансовий аудит скандального банку Glitnir, проведений PwC, також не виявив ризиків. Від коментарів у PwC відмовилися.
Засекречені висновки
Участь Kroll у розслідуванні «справи Приватбанку» мала свої пікантні подробиці: ГПУ якимось «дивом» додумався висунути обвинувачення проти самого ж Kroll щодо залучення до схемного вимивання коштів Приватбанку…
Як писали ЗМІ, це сталося одразу після зустрічі Генпрокурора України Юрія Луценка з Ігорем Коломойським. Очевидно, заява ГПУ мала на меті компрометацію агентства та його висновків.
Додаткову інтригу вносив той факт, що провадження відкрило відомство, цілком лояльне до президента Порошенка, який сам був ініціатором підписання контракту з Kroll.
На момент публікації ми так і не отримали від ГПУ роз’яснення, чи було таке провадження закрито. Наскільки можна угледіти у відкритих джерелах, припинене було лише провадження щодо оплати послуг Kroll та низки юридичних компаній, що допомагали проводити розслідування, за період 2015-2018 років.
Судячи з ухвали Дарницького районного суду, справи закрили тільки в серпні 2020 року.
Свого часу Олександр Данилюк, колишній міністр фінансів, навіть звинуватив Генпрокурора Луценка у протидії розслідуванню доведення Приватбанку до неплатоспроможності.
Цікавий факт: 15 серпня 2018 року слідчі СБУ отримали санкцію Печерського районного суду на вилучення оригіналу (!) Forensic Financial Investigation Report —основного документа, який містив висновки розслідування Kroll з додатками... Це відбулося у всіх структурних підрозділах НБУ. Подальших ухвал за цим провадженням нами не виявлено.
Очевидно, напруження частково би спало, якби сам підготовлений Kroll документ набув публічності як такий, що містить суспільно значущі факти. Десь так, як це відбулося з розслідуванням банкрутства ісландського банку Glitnir.
Обсяги збитків для бюджету цієї країни були подібні до тих, що НБУ інкримінував акціонерам Приватбанку — понад $2 млрд станом на 2010 рік.
Проте в Україні вирішили відмовчуватися щодо деталей фінансових оборудок, ховаючись за ширмою «банківської таємниці». Хоча жодною таємницею не стало те, що націоналізація Приватбанку відбулася коштом кожного працездатного громадянина України.
Спершу на запит Chas News в НБУ з цього приводу надали цілком «казенну» відписку, скопіювавши протокольний розділ на офіційному сайті. Проте з другого разу все ж обмовилися, що умови конфіденційності, визначені договором із Kroll, дозволяють розкриття інформації щодо фінансового стану клієнтів лише «на законну вимогу правоохоронних органів, яким такий звіт надавався».
Це свідчить про те, що поштовх до розкриття інформації, куди і як спливали гроші вкладників Приватбанку та самого рефінансу НБУ, залежить від Генеральної прокуратури. Тої самої, яка за часів Юрія Луценка відкрила проти Kroll кримінальне провадження.
Один із наших співрозмовників, колишній високопосадовець одного з системних банків, припустив, що звіт Kroll залишається «річчю в собі», бо містить не лише інформацію про схемне вимивання активів, а й деталі процедурних факапів націоналізації Приватбанку, що, зокрема, вилилося в низку програних Нацбанком у Високому суді Лондона позовів від власників євробондів.
Нагадаємо, нещодавно Печерський районний суд Києва задовольнив позов офшорних компаній братів Суркісів до державного Приватбанку щодо обслуговування депозитів, конвертованих у капітал банку під час націоналізації. Заборгованість банку перед вкладниками позивачі небезпідставно оцінили у понад 9 млрд грн.
Йдеться про процедуру bail in — попередню санацію банку, коли борги пов’язаних осіб конвертуються в акції. У НБУ у відповідь на запит Chas News натомість заперечили значний характер програних регулятором справ: з 40 справ, що розглядаються в судах щодо пов’язаних осіб, НБУ виграв три. Два судових рішення вступило у законну силу, уточнили в НБУ.
Підсумовуючи, фактичний стан розслідування агентами Kroll міграції активів Приватбанку перебуває десь посередині між тим, що відбулося з фактами, наритими Kroll в 1993 році щодо «золота партії» — закордонних активів ГКБ й КПРС, та розслідуванням навколо трьохмільярдних збитків комерційних банків Молдови, виведених через схемну імперію Плахотнюка — Шора.
У російському випадку звіт зник фізично, а депутат, який намагався його опублікувати фрагментарно, невдовзі помер з симптомами, аналогічними тим, що були в отруєного підполковника Литвиненка. У молдовському кейсі — звіт опублікували з купюрами у формі «зливу», що збурило хвилю змін в банківській, правоохоронній та судовій системі країни. Фактично стимулювало реформи владної вертикалі та демократичні зміни.
Не виключено, Україна піде своїм — «третім» — шляхом.
