Я навчалася у двох бізнес-школах. Коли починала вчитися, вибрала KMBS за кращий викладацький склад та цікавий формат програми. Плюс практичне спрямування програми спонукало до творчого нетерпіння — ми не могли дочекатися наступного дня, аби почати реалізовувати на практиці отримані знання. Закінчила цю школу ще у 2003 році.
А LVBS обрала, коли пропрацювала два роки на позиції топменеджера в сфері IT-індустрії, і мені, з одного боку, знадобилася комунікація з викладачами-іноземцями і їхнє бачення розвитку галузі, а з іншого — одногрупники, які займають ключові позиції в таких же компаніях, в якій працюю і я. Плюсом був і гнучкий формат навчання у Львові в комбінації з навчальним туром до Ізраїлю. До того ж у Львові я починала вчитися тоді, коли вже розуміла питання управління бізнесом і було необхідно заглибитись у контекст IT. Та й програму магістерського рівня в Україні, яка надає бізнес-освіту у сфері технологій (master science in technology management), можна пройти тільки в LVBS.
Плюс львівська школа — це щомісяця чотири дні у Львові. Звісно, модулі проводили і в Києві, і в Ізраїлі, але 70% програми було у Львові. Тобто навчання виявилось ще й кайфом, адже є змога зануритись в атмосферу, коли ти «вириваєшся» з операційної діяльності. І так, мене берегли, намагалися мені не дзвонити і не писати, за що всім велике дякую!
Навчання в обох школах я проходила в дуже різному віці. Під час занять у «Могилянці» мені було 29 років, а в 45—46 років я прийшла у львівську школу (закінчила її у 2019-му). У 29 років я вже працювала фінансовим директором і завдяки KMBS за півтора року «менеджерськи» подорослішала років на 10—15. «Могилянка» дала мені неймовірну швидкість занурення в усі аспекти управління бізнесом і краще підготувала до подальшої кар’єри. Бізнес-школа — це як ескалатор, який багато чого зробить за тебе, але якщо ти ще й «вкладеш» себе у навчання, точно отримаєш неймовірний ефект.
До того ж, твій телефонний записник поповнюється новими номерами, якими особисто я користуюсь і до сьогодні. Коли треба щось вирішити, часто-густо дзвоню своїм одногрупникам, адже не треба винаходити велосипед — можна просто поділитися своїм досвідом та знайти оптимальне рішення. До слова, у найближчому майбутньому зустрінемося з одногрупниками, вже хочеться поспілкуватися, обмінятися новими знахідками. Якщо чесно, бачитись із більшістю знайомих з університету бажання виникає значно менше. Наші дороги самі собою розійшлися, а з новими одногрупниками з бізнес-шкіл у нас спільні інтереси, та й швидкість зростання приблизно однакова.
Щодо цінового аспекту: в «Могилянці» програма коштувала $6,5 тис. На той момент для мене це було дорого, але навчання однозначно окупилося, тому що ти відразу бачиш набагато більше можливостей для себе і стаєш більш цінним співробітником в компанії, адже продукуєш якісніший результат. Львівська програма коштувала $15 тис., але особисто для мене вона, певно, була дешевшою, ніж навчання в KMBS.
І останнє. Навчання в бізнес-школі змінює твої поведінкові звички. Здається, у «Могилянці» я ніби заразилася звичкою читати, думати, аналізувати і тепер будь-який бізнес бачу через призму «зони прибутку». Це період яскравих експериментів і спроб щось зробити. І таких звичок не так просто потім позбутися. Півтора-два роки, ти «прикипів» до нових підходів, змінився, і вже не такий, яким був раніше.
