Понад 500 тис. українців, з яких 121 тис. — діти, примусово вивезли до Росії з тимчасово захоплених територій України. Про це повідомив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.
Зауважимо, що насильницька депортація розпочалася ще приблизно за два тижні до початку відкритої військової агресії РФ. Йдеться про виселення громадян України, які проживають неподалік лінії розмежування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Робили це під приводом можливої активізації воєнних дій з боку України. Проте атакувати почали саме окупанти.
Більш за те, з 2014 року, з початку гібридної війни, на територію РФ вимушено виїхали до 1,5 млн громадян України.
Вивозячи до себе українських громадян, росія вирішує одразу декілька питань. Передусім доводить внутрішній аудиторії нібито миротворчий характер воєнної агресії проти України. По-друге, бореться з демографічною кризою. По-третє, приваблює додаткові кваліфіковані кадри, які треба інтегрувати у російський простір.
Нарешті, економіка Україна через такі дії агресора зазнає колосальних втрат.
На жаль, дані щодо кількості депортованих українських громадян на територію РФ серйозно відрізняються.
Так, станом на 29 березня Головне управління розвідки Міноборони України говорило про 40 тис. українців, переміщених на територію країни-агресора. А 12 квітня омбудсмен Денісова заявила, що до Росії вивезено понад 700 тис. українських громадян. Зараз називають цифру 500 тис.
Це говорить про неузгодження позицій наших офіційних осіб, а також про неможливість реально підрахувати кількість вивезених.
Більш за те, подібна розбіжність даних нівелює сам процес фіксування злочинів, скоєних РФ. А насильницька депортація, згідно з Римським статутом і Женевською конвенцією про захист цивільного населення від 1949 року, вважається військовим злочином. Ті забороняють депортацію або переміщення населення окупованої території в межах цієї території або за її межі, та розцінюють його як серйозне порушення міжнародного гуманітарного права.
Складність у тому, що Україна не ратифікувала Римський статут, і тому не може звернутися з позовами до Міжнародного кримінального суду (МКС). При тому, що МКС з 2015 року досліджував злочини проти людяності на територіях анексованого Криму та окупованої частини Донбасу.
