9 травня з далекої Ефіопії прийшла звістка про запуск там 5G-мережі державного Ethio Telecom — поки що єдиного телеком-оператора в цій країні. Незважаючи на безліч відмінностей, в розвитку мобільного Інтернету в цій африканській країні та у нас, можна знайти очевидні паралелі.
Трохи про контекст того, що відбувається. Ефіопія є другою за чисельністю населення країною в Африці: в ній 110 млн. жителів. Історично Ефіопія була в авангарді технологічного розвитку, ще в 1894 там створили одного з найстаріших операторів зв'язку на континенті. Однак, незважаючи на колишні заслуги, нині навіть за африканськими мірками телекомунікаційний сектор Ефіопії плететься у хвості.
Не дивно, що міжнародні компанії вважають ефіопський ринок одним із найбільш «ласих шматків» із відмінними перспективами зростання. Так, минулого року повинна була відбутися довгоочікувана подія — завершення епохи державного монополізму та поява на ринку нових гравців. У травні 2021 року на конкурс виставили дві ліцензії на повний спектр послуг, включаючи експлуатацію 4G та 5G-мереж. Консорціум у складі кенійської Safaricom, японської Sumitomo, британської CDC Group та південноафриканської Vodacom виграв одну з ліцензій, запропонувавши $850 млн плюс зобов'язання інвестувати у розвиток мережі $8,5 млрд протягом 10 років і створити 1,5 млн робочих місць. Другу ліцензію так і не продали, бо суму у $600 млн, які запропонували за неї, держава визнала як замалу.
Цікаво, що переможець конкурсу заручився підтримкою Міжнародної фінансової корпорації розвитку (International Development Finance Corporation, DFC), пообіцявши відмовитись від Huawei та ZTE. Натомість DFC пообіцяв надати кредит, який дозволить придбати обладнання у конкурентів.
Все зроблено в Китаї
Втім, щось пішло не так. У жовтні минулого року стало відомо, що Huawei отримав у новоствореного оператора Safaricom Ethiopia контракт на транспортну мережу і будівництво антенних веж. А на початку березня цього року оператор офіційно оголосив, що вибрав Huawei і Nokia як вендорів своєї мобільної мережі. Nokia буде відповідати за ядро та покриття столиці, а Huawei обслуговувати решту території країни. Як з'ясувалося, у консорціуму, що виграв ліцензію, не було зобов'язання використовувати наданий DFC кредит.
Так Huawei виявився постачальником для 5G-мережі обох ліцензіатів: як новоствореного Safaricom Ethiopia, так і державного Ethio Telecom. Більше за те, в день оголошення про комерційний запуск 5G-мережі Ethio Telecom зробив окрему заяву про те, що Huawei Technologies є її генеральним постачальником.
Перипетії боротьби США та Китаю за присутність у мережах мобільного зв'язку Ефіопії нагадують аналогічні процеси в нашій країні. Так, наприкінці 2019 року США запропонували уряду України приєднатися до ініціативи Clean Network, яка передбачає повну відмову від обладнання з КНР. Серед іншого, озвучувалася можливість отримати фінансову допомогу для придбання обладнання європейських вендорів. Втім, як показало невелике розслідування, автора, на той момент реальних механізмів такої допомоги не існувало.
Кредит не пропонувати
Хоча, як показує досвід все тієї ж Ефіопії, адміністрація Байдена змогла нарешті запустити ініціативу своїх попередників щодо фінансового стимулювання відмови від китайського обладнання. DFC дійсно надає відповідні інструменти, результатом чого стала поява нових операторів у країнах Чорного континенту.
Однак, наскільки можна судити, пропозиції DFC не завжди є привабливими навіть у випадку розгортання нових мереж «з нуля». У випадку ж заміни вже існуючого обладнання китайських постачальників, кредити від DFC, нехай навіть видані на пільгових умовах, виглядають досить сумнівним інструментом.
Наявні оцінки витрат на заміну китайського обладнання в мережах українських операторів коливаються в рамках $4-5 млрд. За підсумками 2021 року сумарний виторг операторів мобільного зв'язку не дотягнув до $2 млрд. Простіше кажучи, ці витрати є незіставні з фінансовим результатом, що забезпечує наявній у нашій країні попит. Єдине реалістичне джерело відшкодування витрат, зумовлених заміною китайського обладнання, – це майбутні гранти у рамках програм відновлення української економіки, про які зараз йдуть переговори із західними партнерами.
Українським операторам варто вже зараз почати проявляти ініціативу, тобто оцінити свої потреби у фінансовій допомозі та повідомити про них владу. Будуть гроші — можна буде відмовитись від китайського обладнання. Не буде грошей – дива не станеться.
