Фонд боротьби з COVID-19 створили одночасно із секвестром (урізанням видатків) держбюджету — у квітні цього року. Кабмін пояснив, що фонд створюють на період дії карантину та наступні 30 днів після його скасування. Загалом до нього планували направити 64,7 млрд. грн. Серед джерел фінансування — «урізані» кошти, які не дійшли до частини розпорядників держбюджету, а також виграш «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі.
Втім, найцікавіше не те, звідки у фонді беруться кошти, а те, куди вони йдуть. Його назва начебто натякає, що головна мета фонду — розвиток медицини та взагалі можливостей держави для боротьби з пандемією. Але все не так просто.
За якими принципами створювали фонд боротьби з COVID-19?
«Цей фонд — збірна солянка. В бюджеті це називається «нерозподіленими видатками». Тобто уряду дали 65 млрд грн і сказали: «Ось кошти, реагуйте, як вважаєте за доцільне», — каже Дарина Марчак, керівник Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління Київської школи економіки. Створення стабілізаційних фондів — практика для України не нова. Подібні ініціативи були у 2006 та 2008 роках, але в обох випадках себе не виправдали. Так, у 2008 році фонд планували наповнювати за рахунок надходжень від приватизації держмайна і розміщення цінних паперів. Але не склалося. Фонд недофінансовували, а ті кошти, які до нього все ж увійшли, використали не за призначенням.
Хто вирішує, куди направити кошти з фонду?
Рішення про виділення коштів з фонду приймає Кабмін за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. За потреби також можна відкривати нові бюджетні програми, у тому числі і трансферти. Тобто виділяти кошти, які безповоротно передадуть місцевим бюджетам.
У КШЕ зазначають, що гнучкий принцип управління фінансами надавав Кабміну можливість маневру та оперативність, адже фонд створили на початку поширення COVID-19, коли важко було спрогнозувати, що саме може завдати економіці нищівного удару. Але принцип «Витрачайте кошти куди вважаєте за потрібне» з самого початку створював ризики, пов’язані із прозорістю та зрозумілістю витрат. Кажучи простіше, спокушав фінансувати з фонду протидії COVID-19 будь-які витрати, обсяг яких важко спрогнозувати.
Але ж чому нічого не виділили на медицину?
Це не так. Станом на 30 жовтня з фонду витратили 37,2 млрд грн. Тобто 56% від суми, закладеної до нього навесні. Справді, найбільше грошей виділили Мінінфраструктури — 35 млрд грн. Медицина — друга за розміром стаття видатків: 14,3 млрд грн. На третій сходинці — Мінекономіки, якому надали 6,9 млрд грн.
Але з усіх розпорядників грошей фонду МОЗ фактично витратив найменше — лише 4 млрд грн (28% від виділених коштів), а автошляховики найбільше — 19,2 млрд грн (55%).
Якщо поглянути на деталізацію видатків МОЗ, виявиться, що з виділених на медицину коштів найбільше пішло на надбавки і доплати медичним працівникам — 2,7 млрд грн. На інше ж витрачали дуже мало. Хоча на закупівлю засобів індивідуального захисту для медиків Кабмін виділив 2,9 млрд грн, а на закупівлю обладнання для приймальних відділень опорних лікарень — 4,7 млрд. До речі, на цю статтю видатків не витратили взагалі нічого.
Куди пішли гроші «Газпрому». Здогадайтеся...
Гроші «Газпрому» за Стокгольмський арбітраж теж потрапили до фонду. За словами Олександра Кубракова, голови «Укравтодору», йдеться про 27 — 28 млрд грн.
Цікаво, що з самого початку «стокгольмський виграш» «Нафтогазу» планували пустити на дороги. Про це казав Володимир Зеленський, називаючи будівництво доріг «інфраструктурним пріоритетом». Справедливості заради зазначимо, що у планах гаранта був і розвиток медицини, а саме — будівництво більш як 200 нових приймальних відділень по всій Україні.
Аби пустити частину коштів фонду на дороги, у Раді ухвалили окремий законопроєкт. Його автори стверджували, що такий крок дозволить створити додатковий попит на продукцію інших галузей економіки в обсязі 25,3 млрд грн і 63 тис. робочих місць.
У KШE тим часом зазначають: твердження про попит на продукцію було б справедливим, якби вся техніка та матеріали для будівництва доріг були б українського виробництва. Але це не так.
