Нацбанк України звітував про зростання суми трансфертів українських трудових мігрантів за підсумками 2021 року до рекордного значення — $15 млрд. Новина відразу підбадьорила українських політиків, що подали цей факт як «перемогу». Нацбанк також випромінював оптимізм: завдяки переказам трудових мігрантів країні вдалося з мінімальним профіцитом звести платіжний баланс — $487 млн, хоча роком раніше було вчетверо більше.
Профіцит платіжного балансу — це позитивний сигнал щодо середньострокової стабільності курсу національної валюти — гривні. Так само, як поява дефіциту — це ознака девальвації.
Одна з ознак кризи — це модель двох дефіцитів, коли зростає негативне сальдо платіжного балансу країни та дефіцит державного бюджету. Таке було в Україні 2014-го року, і всі пам'ятають девальвацію того періоду.
При цьому є парадокс Трифіна, який свідчить, що для підтримки світової ліквідності та домінування долара США повинні формувати дефіцитний платіжний баланс, а це, у свою чергу, теоретично підриває довіру до американської валюти та її панування. Але це в теорії.
З іншого боку, що дозволено Юпітеру з резервною світовою валютою, не дозволено бику з частково конвертованою... Тобто позитивне сальдо платіжного балансу — це своєрідна цитадель, за яку НБУ триматиметься до останнього.
Якщо розглянути структуру платіжного балансу, то його ключовим елементом є рахунок поточних операцій. Він у нас дефіцитний — мінус $2,09 млрд. Як формується ця «дірка»? Є сальдо торгівлі товарами — ми купуємо імпорту більше, ніж експортуємо. Різниця — $6,69 млрд.
Торговий дефіцит товарів Україна частково компенсує профіцитом з торгівлі послугами (транзит газу, туризм, ІТ): плюс 3,67 млрд. Сумарний торговий дефіцит (товари та послуги), таким чином, скорочується до мінус $3 млрд.
Далі йде баланс первинних прибутків. Тут і з'являються трудові трансферти у розмірі $14,96 млрд. Але ця сума повністю «з'їдається» виведенням доходів від інвестицій бізнесу — $18,74 млрд. У результаті баланс первинних доходів все одно є негативним — мінус $3,78 млрд). Тобто все, що завели в країну трудові мігранти, бізнес виводить із країни. І навіть більше.
Ситуацію дещо вирівнює баланс вторинних доходів: усіляка грантова допомога міжнародних донорів ($4,72 млрд). Але, як зазначалося вище, при підсумовуванні всіх складових рахунку поточних операцій (торгове сальдо, баланс первинних та вторинних доходів), він все одно в мінусі на кілька мільярдів доларів. Цей дефіцит у межах загального платіжного балансу можна перекрити лише операціями по фінансовому рахунку (сальдо залучених і погашених боргів та інвестицій). І платіжний баланс вирівнюється новими боргами з невеликим профіцитом на рівні кількох сотень мільйонів доларів. Тобто, якби не трудові трансферти, довелося б позичати на зовнішніх ринках капіталу й у МВФ набагато більше, приблизно на $15 млрд, або девальвувати гривню на 30-40%.
До речі, з 2010 по 2021 рік у графі виплати інвестицій бізнесу (баланс первинних доходів) значиться сума в $145 млрд. Це гроші, виведені з країни в основному великими ФПГ і ТНК, які лише в малій частці повернулися потім назад у вигляді прямих інвестицій. Це переважно рентні доходи від експорту сировини, привласнені кількома ФПГ.
При цьому населення у вигляді трудових трансфертів перевело на батьківщину $121 млрд, що лише частково закрило дірку у платіжному балансі країни. Тобто поки одні українці заробляють в Україні і виводять доходи за кордон, інші заробляють за кордоном і повертають гроші на батьківщину.
Чому відбуваються Майдани
А чому Майдани у нас трапляються на піку економічного розвитку? Справа в тому, що саме на піку зростання української економіки відбувається максимальне виведення капіталу за кордон і проблеми соціальної нерівності та несправедливості оголюються у всьому своєму потворному вигляді. Майдани відбуваються на піку жадібності політичних еліт.
Ми зараз знову близькі до такого піку через зростання сировинних доходів. Тільки у вигляді дивідендів великий бізнес у 2021 році вивів понад $10 млрд (у грудні — $2,5 млрд.). Тут переважно доходи від експорту залізної руди, металу і зерна. Тобто сировинних ресурсів.
У 2021 році вперше за останні роки сума виплат за кордон доходів бізнесу перевищила показник трудових трансфертів з-за кордону: понад $19 млрд проти $15 млрд.
Вперше за останні роки ми маємо дефіцитний баланс первинних доходів у структурі платіжного балансу. Так було вісім років тому, 2013-го. Населення вже не може витягувати на собі цю економічну систему. Далі — лише за рахунок нових кредитів або шляхом девальвації гривні, доки не буде знайдено нову точку динамічної системної рівноваги.
І з самими трудовими трансферами не все так просто. Так, у 2021 році оплата праці українців за кордоном склала майже $15 млрд. Але в цій сумі закладено витрати наших співвітчизників на проживання за кордоном ($3,67 млрд) та податки, сплачені в інших країнах ($826 млн). Враховувати ці суми як певну інвестицію в українську економіку щонайменше дивно.
Чиста оплата праці становила $10,48 млрд. Але у цих цифрах відображено грошові потоки сезонних мігрантів (перебування за кордоном менше року). Є ще розділ приватних трансфертів. Він складається із зарплати постійних трудових мігрантів (перебування за кордоном понад рік) — $2 млрд. Тобто приблизно 3 млн українців, які є постійними трудовими мігрантами, перерахували в Україну за минулий рік лише два мільярди доларів. Менше $1 тис. на людину! Це говорить про те, що економічні зв'язки постійних мігрантів зі своїми родичами в Україні не такі вже й сильні. Крім того, тут значиться $2,5 млрд інших трансфертів. Це так звані «схемні» перерахування, коли валюта в країну заводиться для підживлення тіньового сектору економіки.
Наприклад, якийсь політик в Україні має на офшорному рахунку $1 млн, але йому потрібно купити «на маму» будинок в Україні. Світити грошима не хочеться. І тоді він перераховує на офшорний рахунок посередника свій мільйон, наприклад, за «апельсини в бочках», а посередник за мінусом комісії відправляє ці гроші в Україну за послуги. Тут їх переводять у готівку і за мінусом єдиного податку віддають кеш «чесному чиновнику». Такі схеми частково формують суму «інших трансфертів» у розмірі $2,5 млрд на рік.
Варто звернути увагу і на канали перерахування: $4,04 млрд — зарплата, отримана з-за кордону. Сюди входять фахівці, найняті іноземцями, українці, які продають свої товари на міжнародних торгових майданчиках та наші айтішники (приблизно 250 тис. осіб). Сегмент аутсорсингової економіки. Якщо це і трудові мігранти, то «внутрішні».
До речі, через банки проходить лише $936 млн. Ще $3,16 млрд — через міжнародні платіжні системи. А через неформальні канали — $6,89 млрд.
Як НБУ зміг визначити розмір грошових трансфертів трудових мігрантів, які передаються з рук в руки чи через водіїв «бусів»? Відповіді не знає ніхто, навіть НБУ. Найімовірніше, ця сума спеціально підгадується під необхідний рівень, щоб вийти на профіцитний платіжний баланс. На тлі зростання негативного торгового сальдо та обсягу виведення капіталу за кордон трудові трансферти у нас приречені «рости» на папері за допомогою «приписок» неформальними каналами, щоб платіжний баланс суто математично не пішов у мінус. Реальний обсяг офіційних трудових переказів, таким чином, можна оцінити лише у $6-7 млрд на рік.
