28 квітня Кабмін звільнив з посади керівника Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз» Андрія Коболєва. Відставці Коболєва передувало звільнення урядом наглядової ради компанії, яка, власне, і мала право відправляти у відставку голову правління НАК. Втім, за відсутності ради рішення про відставку як акціонер держкомпанії ухвалив безпосередньо Кабмін.
Офіційна причина — незадовільні фінансові показники «Нафтогазу» за підсумками попереднього року. Втім, у НАК заявили, що компанія забезпечила 141 млрд грн надходжень до держбюджету у 2020-му (це 13% доходів країни за минулий рік) та назвали рішення Кабміну поверненням «практики ручного управління державними підприємствами».
Зрештою, 29 квітня Коболєв повідомив, ніби не збирається «влаштовувати цирк» та погодився передати ключі від свого кабінету новому очільнику НАК — Юрію Вітренку, який заради посади у «Нафтогазі» залишив крісло міністра енергетики, нехай і з додатком «тимчасово виконуючий обов’язки».
Chas News запитав експертів, що значить відставка Коболєва та яких результатів слід чекати від Вітренка у ролі керівника найбільшої державної компанії України.
«Не варто забувати про конкуренцію Коболєва і Вітренка»
Єгор Киян, аналітик з фінансових питань Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Перестановки у «Нафтогазі» мають як офіційну, так і неофіційну причини. Офіційна підтверджується фактами і цифрами: після перемоги у Стокгольмському арбітражі у НАК значних успіхів не було. Транзит газу з РФ до Європи зменшився, власний видобуток не збільшився, а тут ще й реформа — анбандлінг (виокремлення з НАК самостійного «Оператора газотранспортної системи»), — яка забрала у «Нафтогазу» певні функції і зменшила його монополію. І це все при низькій ефективності самих менеджерів.
Щодо неофіційного аспекту, тут не варто забувати про конкуренцію Коболєва і Вітренка. Вони обидва дуже амбіційні, вони професіонали. І інколи їхні амбіції можуть затьмарювати основні цілі НАК. Це той випадок, коли боротьба за крісло стає важливішою за результат. Вітренко цілком міг спіймати слушний момент, пообіцяти Офісу президента та Кабміну вирішити всі проблеми «Нафтогазу» — і ось він вже керівник НАК.
Втім, добре було б, якби він ще представив план дій на посаді, щоб можна було якось вимірювати його ефективність як менеджера. В цілому він вміє рухатися і саме це зараз важливо показати, адже інвестклімат у країні напряму залежатиме від того, як висвітлюватиметься історія зі звільненням Коболєва. Це як з траншем МВФ: можна сказати, що ми не здатні виконати умови, а можна сказати, що ми вже самодостатні й проживемо без кредитів.
Хоча насправді іноземні інвестори у нас вже нічому не дивуються. У нас навіть уряд під час пандемії знімали. І голову Нацбанку теж. Зрештою, і обсяг інвестицій в Україні не надто великий. Раніше було $11 млрд на рік, потім $2,5 млрд, тепер взагалі стало $1,5 мрлд. Тобто рівень інвестицій в економіку країни не такий високий, аби за нього переживати. У нас заробітчани привозять більше грошей, ніж іноземні інвестори (близько $11 млрд — Прим. ред.). Так, якість цих грошей гірша, тому що їх вкладають не в економіку, а у споживання, але тим не менш.
Ну і вишенька на торті — ми ж пам'ятаємо кейс «Мотор Січі». Там те ж саме. Згадайте, як налякались китайські інвестори. Звісно, не можу сказати, що наша влада цілком і повністю винувата, але у тому, що не було конструктивного діалогу і чіткої стратегії, її вина все ж є. Інвесторів найбільше лякає, коли рішення приймають «з плеча», а не напрацьовують.
«Аби у держави були кошти у той період, коли співпраця з МВФ «дала тріщину»
Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Ukraine:
— Наразі у нас міняють керівників на всіх ключових посадах на більш лояльних до нової політичної сили. Історія з Коболєвим і Вітренком — наслідок такої політики. Хоча формальних приводів для відставки вистачає: видобуток газу не росте, плюс збитки у минулому році... Втім, головна причина, як на мене, полягає у тому, що попереднє керівництво призначала інша влада. Офісу президента потрібні лояльні люди, які б чули бажання Банкової. Згадайте, як змінювали голову НБУ, як звільняли прем’єра Гончарука. Рік тому такі події шокували, а зараз це просто факт. Це стиль чинної влади.
До того ж після Стокгольмського арбітражу вся слава дісталася Коболєву, у той час як Вітренко залишався в тіні. А він — людина амбітна, хоче бути на перших ролях. Певно, в Офісі президента таку амбітність цінують, тим більше, що з боку Вітренка на попередню владу є певна образа, ніби його недооцінили. Прекрасний персонаж, щоб з ним працювати.
Існує ще версія, ніби у «Нафтогаз» поставили лояльного Вітренка, аби у держави були кошти у той період, коли співпраця з МВФ «дала тріщину». І ця версія, як мені видається, не так далека від правди. Шукати прості рішення для складних проблем — у дусі чинної влади.
«Навіть на побутовому рівні незалежність НАК і її фінансова забезпеченість викликала роздратування»
Геннадій Кобаль, директор консалтингової компанії ExPro Україна:
— Кабмін давно хотів підпорядкувати собі найбільшу державну компанію, адже останніми роками «Нафтогаз» поводив себе незалежно та знаходився у конфронтації з урядом. Наприклад, у Коболєва був конфлікт ще з Володимиром Гройсманом. А після того як у НАК створили наглядову раду, компанія стала зовсім далекою від Кабміну.
«Нафтогаз» — найбільша і найгрошовитіша компанія в державі. Менеджмент НАК заробляє в рази більше, ніж члени уряду. Можливо, навіть на побутовому рівні незалежність НАК і її фінансова забезпеченість викликала роздратування у верхівки.
А фігура Вітренка — дуже зручна, адже хто схоче воювати з Коболєвим? Вітренко — сильний менеджер, він — противага Коболєву. Саме так Вітренка розглядали, коли хотіли призначити його на посаду міністра енергетики. Офісу президента потрібна була сильна фігура, яка могла б на рівних «бодатися» з «Нафтогазом», але повноцінної історії з міністерством не вийшло. Тоді на Банковій, мабуть, і вирішили, що якщо Вітренко не може повноцінно протистояти Коболєву, він може його змінити. До того ж ще якийсь рік тому він був другою людиною в НАК, він у компанії не нова людина. Тобто, вибір кандидатур у Офісу президента та уряду, скажімо прямо, був невеликий.
Що ж до способу, у який Кабмін здійснив ці перестановки… Він і правильний, і неправильний одночасно. Зрештою, хоча б мінімальні умовності уряд виконав — звільнив наглядову раду, наприклад. У деяких членів ради взагалі закінчилися повноваження, і якраз у цей період Кабмін звільняє раду і Коболєва. З формальної точки зору рішення Кабміну можна зрозуміти. Звісно, Коболєв може піти до суду, але чи вдасться йому щось оскаржити — питання.
