57 сенаторів США висловилися за імпічмент експрезидента США Дональда Трампа, тоді як 43 — проти. Для ратифікації рішення про імпічмент вимагається не менше 67 голосів представників вищої палати американського парламенту. Голосування в Сенаті США відбулося 14 лютого 2021 року опівдні за місцевим часом (майже опівночі за київським).
З чого все почалося
6 січня 2021 року після завершення апеляційних процедур з оскарження результатів президентських виборів у США, перемогу на яких одержав демократ Джо Байден, чинний президент-республіканець Дональд Трамп у прямому ефірі заявив про «вкрадені» вибори, закликав прихильників рушити на будівлю Конгресу та «битися щосили».
Натовпу вдалося прорватися через крихкий кордон поліції до будівлі Капітолію, вигукуючи гасла фізичної розправи з сенаторами та віцепрезидентом Майком Пенсом, який мав забезпечити процедуру передачі влади. Склад заколотників виявився доволі строкатим — від ліво-анархістських Antifa до «білих» націоналістів (white supremacists) з праворадикального маскулінного руху «Горді хлопчаки». Під час актів вандалізму в будівлі Капітолію на аудіострімах також неодноразово чути російську мову, слова на зразок «Смелей, смелей!».
Впродовж дня до Капітолію стягнули наряди поліцейського спецназу та нацгвардії, які звільнили адміністративний квартал від сторонніх осіб. Сотні людей заарештовані, десяткам висунуті обвинувачення у вчиненні актів вандалізму та замаху на основи демократії в США. Кілька підрозділів нацгвардійців залишалися на цілодобове чергування в будівлі сенату аж до дня офіційної інавгурації президента Джо Байдена.
Дива ніхто не чекав
Сенсації під час голосування за імпічмент в сенаті 13 лютого не сталося. Ще наприкінці січня 2021 року під час винесення процедури імпічменту цю ідею не підтримали 45 сенаторів-республіканців. Лише п'ятеро з них були готові підтримати ініціативу демократів, тоді як для остаточного визнання Трампа винним — не менше двох третин сенату. Отже, від початку бракувало голосів щонайменше 17 республіканців.
«Ніхто не сподівався на диво, це таке собі політичне шмагання для експрезидента, лише на найвищому публічному рівні», — каже Майк Мейджор, науковець з інституту Кенана та оглядач Huffington Post. Тим не менш, під час фінального голосування імпічмент підтримали ще двоє республіканців — загалом семеро. «Фронду» очолював один із найвпливовіших сенаторів-республіканців Мітт Ромні — кандидат у президенти США від республіканців на виборах 2008 та 2012 років.
Ромні впродовж всього президентства Трампа був його системним критиком. Ще рік тому він називав дії Трампа з шантажу Володимира Зеленського зловживанням владою, що заслуговує на імпічмент. Йдеться про телефонну розмову Трампа й Зеленського влітку 2019 року, під час якої Трамп, як вважають американські сенатори, тиснув на українського колегу, вимагаючи розслідувати бізнес-інтереси колишнього віцепрезидента США Джо Байдена та його сина Хантера в Україні в обмін на ратифікацію військової допомоги Україні.
Позиція республіканців, що висловилися проти імпічменту Трампа, ґрунтувалася на аргументах неконституційності винесення рішення щодо президента, чия каденція вичерпана. Речником цієї групи сенаторів був республіканець Ренд Пол. У то же час він не виключав, що Трамп невдовзі постане в суді за неполітичною процедурою як підбурювач штурму Капітолія.
«Президент Трамп брехав про широкомасштабну фальсифікацію виборців, поширюючи теорії змови. Намагався залякати губернатора Джорджії, щоб «знайти голоси» і скасувати вибори в цьому штаті. Публічно заявив, що віцепрезидент Пенс може порушити свою конституційну присягу і просто оголосити інший результат. Все це може стати причиною позовів за численними кримінальними обвинуваченнями в подальшому», — заявив сенатор-республіканець Бен Сес, який голосував за імпічмент.
Неочікуваним виявився лише «кульбіт» лідера республіканців у сенаті Мітча Макконнелла. Так само, як і Мітт Ромні, він давно і системно критикував поведінку Дональда Трампа, зокрема його скандальні заяви про вкрадені голоси виборців. Одначе за дві години до голосування він повідомив сенаторам-республіканцям, що висловиться за виправдання екс-президента. Формально – саме на підставі того, що конституція США не знає прецеденту, коли імпічмент виносили після інавгурації наступника.
Слід зазначити, що сенат США — вельми консервативна інституція, яка традиційно виправдує всіх претендентів на імпічмент, за котрий проголосувала палата представників — конгрес. Останній вже висував імпічмент двом американським президентам — Ендрю Джонсону та Біллу Клінтону. Ще одним претендентом на вище політичне «шмагання» був президент Річард Ніксон, проте він подав у відставку, не дочекавшись голосування. Таким чином, жоден із президентів США не був усунений з поста після імпічменту.
Що лишилося в кулуарах
За позицією більшості сенаторів-республіканців стоїть не так партійна солідарність із колишнім президентом, як прагнення не посилювати соціальне розщеплення в американському суспільстві, переконаний Ларі Брендсон, оглядач The Financial Times: «Попри кричущі як для американської демократії події початку січня 2021 року (штурм Капітолію — Прим. ред.), у суспільстві досі чимало прихильників експрезидента. І вирок їхньому обранцеві — першому зі всіх, кого судив сенат — дедалі більше посилював би соціальний розкол. У цьому не дуже зацікавлені навіть демократи».
«Можна оголосити імпічмент Трампу, проте не подолати «трампізм» як широке електоральне явище, пригодоване ситуаційними поліпшеннями в мікросекторі економіки США в останні роки та безпрецедентним популізмом улюбленця «білих супрематиків», — каже Майкл Віллард, ексдиректор Офісу демократів у Сенаті США.
Саме тому чимало конгресменів-демократів наполягали, щоби сенат почав розгляд справи з імпічменту Трампа через 100 днів роботи адміністрації Байдена, адже тоді Трамп помітно розгубить позиції серед власного електорату. «На той час його остаточно «забудуть» соцмережі, які після програшу на виборах замінили йому регулярні пресконференції та власну пресслужбу», — уточнює Віллард.
Хоч там як, а Трамп таки залишиться 45-м президентом США. Хоча може стати першим колишнім президентом, який постане перед присяжними за кримінальними та адміністративними статтями як пересічний громадянин.
Трохи історії
За Конституцією США, імпічмент президентові чи іншій високопосадовій особі оголошує палата представників, де для ратифікації потрібна проста більшість. Відтак це рішення має затвердити щонайменше дві треті членів сенату — вищої палати парламенту, яку очолює віцепрезидент США.
Олександр Гамільтон (1755—1804), один із «батьків-засновників» США та реальний творець Конституції країни, у 1788 році постулював, що причиною імпічменту може стати зловживання суспільною довірою, якщо це було зроблено в політичних цілях. До певної міри це вписується у визначення дій Дональда Трампа напередодні штурму Капітолію.
Першим главою Білого дому, щодо якого оголосили процедуру імпічменту, був Ендрю Джонсон, 17-й президент США, який заступив на посаду у 1865 році після вбивства Авраама Лінкольна. Каменем спотикання у його випадку стало вето, накладене ним на майже одноголосно прийнятий конгресом закон про повернення в США штатів-конфедератів та про громадянські права чорношкірих. Сенат голосував за імпічмент Джонсона у 1868 році і мав всі шанси відкрити перший в історії країни прецедент легального відсторонення чинного президента США з посади, якби сенаторам не забракло одного голосу.
Наступним кандидатом на політичне «шмагання» був Річард Ніксон, вдруге обраний у 1972 році. У серпні 1974 року оприлюднили записи розмов президента Ніксона про наміри перешкодити розслідуванню Вотергейтського скандалу за допомогою ФБР та ЦРУ. Скандал виник через спроби встановлення у штаб-квартирі демократів «жучків» та підозри у незаконному впливі республіканців на результати виборів 1972 року. Щоб не стати першим президентом країни, усунутим з посади через імпічмент, Ніксон добровільно подав у відставку напередодні голосування сенаті.
Останній раз імпічмент розглядали щодо 42-го президента США Білла Клінтона у зв’язку з неправдивими свідченнями під присягою — щодо секс-скандалу, викликаного заявами інтерна Білого дому Моніки Левінські. Справу слухали в сенаті в 1999 році, який так само не визнав за чинним президентом злочину, вартого імпічменту. Експерти пояснювали це насамперед тим, що на той час рейтинг Білла Клінтона на посаді президента був на рівні 72% і сенатори намагалися всіляко уникнути поляризації американського суспільства. Скандал Клінтон — Левінські досі є найбільш суперечливою політичною інтригою, яка будь-коли потрясала Білий дім. За винятком, звісно, сюжету мегарейтингового телевізійного серіалу «Картковий будинок».
