Близько $10 тис. просять за готову кандидатську дисертацію. У стільки ж обійдеться організація захисту для отримання бажаного диплому кандидата наук. «Докторські» розцінки в кілька разів більші. В 2021 році за ці кошти можна придбати автомобіль середнього класу чи квартиру в провінції. Або отримати пожиттєвий статус кандидата наук та тішити власне самолюбство. Chas News розповідає, навіщо йдуть в науку та скільки коштує такий похід.
Вчені-політики
Якість вітчизняної вищої освіти вже давно викликає питання, а отримані дипломи не визнають в європейських країнах. Та й в Україні на них мало хто звертає увагу — головне, щоб документ був, якщо посада вимагає його наявність.
Свого часу Генеральна прокуратура навіть відкривала кримінальне провадження щодо можливої підробки диплома прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Скандали з плагіатом в наукових роботах політиків — історія, яка тягнеться не перше десятиліття. До прикладу, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти визнало плагіатом роботи міністра освіти та науки Сергія Шкарлета. Але на початку квітня він захистив своє ім'я науковця: Окружний суд Києва постановив, що міністр — не плагіатор.
Україну називають країною можливостей. І це правда. В той же час, коли Шкарлет у суді доводив свою «наукову ідентичність», народний депутат Ілля Кива (ОПЗЖ) захистив кандидатську дисертацію з державного управління. Журналісти-розслідувачі встановили, що політик подав на захист документи з підробними підписами, матеріали науково-практичних конференцій, яких насправді не відбувалося. Та й сама наукова робота виглядає як випадково згенерована наукова термінологія. Захист був не менш епічним, але за його результатом Кива все-таки добився наукового ступеню.
«Це оцінка отриманих знань, оцінка життєвого досвіду та оцінка професійної діяльності», — саме так Кива пояснив журналістам бажання документально підтвердити, що є науковцем. Він також додав, що планує не лише викладати, а й незабаром почати проповідувати.
Взагалі-то потяг політиків до науки має вселяти оптимізм за майбутнє країни — чим більше науковців-практиків у владі, тим краще для законодавчої роботи, економіки, соціального розвитку. Але на практиці це чомусь не працює.
Згідно з відповіддю секретаріату Кабінету Міністрів на запит Chas News, вчені звання мають прем'єр-міністр Денис Шмигаль — він кандидат економічних наук; віцепрем'єр-міністр — міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський — доктор технічних наук; та міністр Кабінету Міністрів Олег Немчинов — кандидат з державного управління. Далі наш запит передали на виконання до інших міністерств. На момент публікації матеріалу відповідь надійшла лише від Міністерства культури та інформаційної політики. Там науковців не знайшли.
А ось Верховна Рада — мало не філіал Академії наук. Останні десять років в кожному скликані парламенту працювали сотні людей з академічним ступенем. За наданою на запит видання інформацією, в шостому скликані Ради було 47 докторів та 99 кандидатів, в сьомому скликанні — 35 та 95 відповідно, у восьмому — 33 та 79. У чинному дев'ятому скликанні — 26 докторів та 74 кандидати. Як ми бачимо з цифр, жага до наукової роботи у парламентарів згасає у кожному новому скликанні. Хоча, попри жарти, що кандидатів від «Слуги народу» набирали за оголошеннями в газеті, в цій фракції — 14 докторів наук та 28 кандидатів.
Народний депутат Олександр Качура («Слуга народу») є кандидатом юридичних наук. В розмові з Chas News він зауважив, що науковий доробок допомагає в законодавчій роботі, тому Качура й працює в парламентському комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. За його словами, розпочати наукову кар'єру запропонував науковий керівник під час навчання в аспірантурі. До приходу в політику юридична компанія Качури займалася адмініструванням державної реєстрації. Саме «Kachura Lawyers» представляла інтереси студії «Квартал 95», а згодом перереєстровувала «Партію рішучих змін» на «Слугу народу».
«Тема написання наукових робіт болюча не лише серед політиків. На жаль, у нас захист дисертацій перетворюється тільки на те, щоби захистити і покласти диплом на полицю. Отримати статус науковця і не впроваджувати свій доробок на практиці. Жодних фінансових преференцій кандидатський диплом не дає. В мене так ж зарплата як у колег, доплат за звання не маю», — говорить Chas News Качура.
З власної кишені
Отримати науковий ступінь в Україні може будь-хто, головне — бажання та фінансова спроможність. При цьому фінанси потрібні як для захисту самостійно, так і за допомогою так званих «посередників». Новоспечений кандидат історичних наук, назвемо його Сергій, розповів виданню, скільки потрібно витратити на умовно традиційні внески. Отож, якщо захищатися не в установі, яку закінчував як аспірант, то належить лише офіційно внести в «касу» приблизно 20 тис. грн. Далі йдуть гонорари опонентам — $200-300 кожному.
«Платять експертам, які оцінюють дисертацію у вченій раді. Їх троє, там такса $100-200. Крім того, треба «поляна» для вченої ради, тут все залежить від традицій — який алкоголь, страви. Також з власної кишені друкуєш автореферати, розсилку на пошті, дисертацію, тут ще до 5 тис. набігає», — каже співрозмовник.
За його словами, суми варіюються в залежності від установи та дисципліни, з якої захищається пошукувач. Так, точні науки обійдуться дешевше, адже це престиж навчального закладу, а ось гуманітаріям доведеться розщедритися.
Допомога в підготовці наукових матеріалів не є кримінальним злочином. Саме за таким принципом працюють компанії, що виступають посередниками між науковими установами та майбутніми кандидатами наук. І таких пропозицій в мережі більше ніж достатньо. Кандидатська дисертація «під ключ» обійдеться в $5-10 тис, допомога в її захисті — у $7-12 тис. Докторські «розцінки під ключ» стартують від $30 тис.
«На ціну впливає сукупність факторів (вимоги, терміни, складність тематики і т. д.). Вам необхідно буде надати детальні вимоги для виконання, ви можете вказати графік здачі по розділах. Ми надаємо гарантії результату, і так само гарантуємо внесення правок в межах плану здачі абсолютно безкоштовно», — розповіли Chas News в одній з подібних «освітніх агенцій».
Видання запевнили, що гарантують підготовку та безпроблемний захист в будь-якому ВНЗ України. Все залежить від ціни, яку буде зафіксовано в офіційному договорі. Знижки для політиків чи державних чиновників обіцяли обговорити особисто.
Баланс інтересів
Не варто розраховувати, що кошти, «інвестовані» у власну кандидатську чи докторську роботу, будуть компенсовані. Жодних доплат за науковий ступінь не існує. Хіба що той, хто його отримав, у подальшому присвятить свою діяльність науковій чи педагогічній діяльності. Для політиків, крім пафосного титулу, взагалі ніяких дивідендів.
Професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань пояснює, що без дисертації не можна отримати високу посаду в науковому закладі. Але отримання наукового ступеню політиками без подальшої наукової роботи виглядає як бажання потішити своє самолюбство.
«Це не більше, ніж медалька на груди, як то кажуть, з грязі в князі. Отримавши виборну посаду, такі політики часто використовують її як трамплін, щоб в подальшому легітимізувати себе — через дипломи, наукові ступені, звання. Це неосвічені люди, які хочуть козирнути статусом. Особливо це дивує, коли у телевізійних ефірах кандидати наук говорять «прецендент»(замість «прецедент» — Прим. ред). Охоплює сором за таких науковців», — говорить виданню Гарань.
За словами Світлани Вовк, голови громадської організації «Точка росту: освіта і наука ТРОН», одного з засновників «Дисергейту», в сучасній Україні головна мета отримання наукового ступеню — це підвищити свій статус в очах інших. А марнославство — головний мотив його отримання.
«Для вишів це вже налагоджений процес. Крім можливості заробити живі гроші на таких шукачах вченого звання, у випадку з політиками це подвійний win-win — коли умовний депутат отримує науковий ступінь, а навчальний заклад — «політичний дах», захист від корупційних справ, співпрацю з органами влади, тусовку в навколополітичному бомонді. Такий собі обмін преференціями», — пояснює Chas News Вовк.
Експерт зазначає, що науковий ступінь для депутата є гарантією майбутньої «м'якої посадки» після відходу від влади. Адже можна отримати «хлібне місце» на кафедрі.
Раніше в інтерв'ю радник голови Офісу президента, колишній міністр економіки та професор Тимофій Милованов розповідав, що система захисту наукових робіт в нашій країні побудована таким чином, що потрібно «лити багато води». Крім самої роботи, вимагають опублікувати 5—10 наукових статей. Словом, заспамити усіх своєю темою. У підсумку це призводить до того, що саме цю «воду» часто і копіюють.
«Тож щоб розібратись з цим серйозно, потрібно писати закон, де буде зазначено: люди, які скопіювали щось у когось, не мають права ставати державними службовцями або політиками. Але такий закон ніхто не ухвалить», — говорив Милованов.
Тому висновки невтішні: допоки є запит, буде й пропозиція.
