Вечір. Ви втомлені прийшли з роботи, сіли на кухні і почали рефлексувати (редакція розуміє, що цим, на жаль, займаються не всі). Про що ви думаєте?
Ок, питання достатньо розмите. Сформулюю чіткіше. Чи міркуєте ви про долю бездомних, бідних, про нерівність у суспільстві? Хай не щовечора — ви ж не мати Тереза — але загалом ця тема хвилює вас? Чи ви стурбовані лише історією улюбленого персонажа у серіалі від Netflix?
Якщо відповідь негативна — мої вітання! — ви яскравий прихильник капіталізму. Я трішки згущую фарби, але суть історії правдива. Вчені Нью-Йоркського університету з’ясували, що люди, які підтримують капіталістичну систему, не бачать проблем, викликаних соціальною нерівністю. Їх не хвилюють ні бідні, ні надміру багаті.
Адепти капіталізму, по суті, приймають жорстокі правила гри та усвідомлюють: є ті, хто переможуть, є ті, хто програють. А де опинитесь ви, здебільшого залежить від ваших трудових навичок та вміння їх дорого продати. Ну, або ж дешево купити, якщо ви роботодавець. Або примножити задля продажу. Just business, baby.
Тож, у підсумку, все, що не вбиває капіталіста, робить його сильнішим. Цією ванільною фразою Ніцше (якщо б Ніцше був живим — дав би мені у пику за таке вальяжне використання) переходимо до суті цього опусу.
Кілька днів тому Клаус Шваб, голова Всесвітнього економічного форуму у Давосі, достатньо шанована людина у своїх колах, в інтерв'ю німецькому виданню Die Zeit висловив думку: капіталізм себе вичерпав. І не помічати цього стає дедалі важче. Причина в тому, вважає Шваб, що у світу є дві величезні проблеми: зростаючий розрив між багатими та бідними на національному та міжнародному рівнях і кліматична криза.
«Нам необхідно вирішити ці проблеми. Для цього потрібна нова економічна система. Більш гнучка, інклюзивна та стійка», — зазначив Шваб.
Чому ж він став таким прискіпливим до капіталізму? Проблема, по суті, не у економічній системі, а у невмінні держав нею користуватись. Типу, машину купив, а вміння їздити — ні.
«Я впевнений, що рушійною силою справжнього прогресу є не держава, а підприємницька здатність окремої людини. Але ця індивідуальна сила повинна бути вбудована в систему правил. Цю функцію має виконувати сильна держава. Сам по собі ринок не вирішує проблем», — пояснив засновник Всесвітнього економічного форуму.
Що отримуємо? Багаті, у своїй більшості, стали занадто впливовими і роблять що хочуть. Вони капіталісти. І не рефлексують вечорами про знедолених у всьому світі. А президенти і уряди, які і повинні стати арбітром, змушені прогинатись перед забаганками сильних світу цього. В той же час горезвісна «невидима рука ринку» не поспішає вирішувати нагальних проблем.
Для України цей приклад дуже актуальний. Адже, як кілька років тому говорив Ігор Коломойський, 30% вітчизняного ВВП контролює Ринат Ахметов. Тому, хто би не став президентом, йому доведеться домовлятись із найзаможнішою людиною країни.
От лихо. Якщо не капіталізм, то комунізм?
Капіталізмом незадоволені. І не лише такі розумні та впливові, як голова Економічного форуму у Давосі.
На початку буремного 2020-го аналітики компанії Edelman провели опитування людей у 27 країнах світу з найсильнішою економікою. З’ясувалося, що 56% респондентів втратили віру в капіталізм, а 75% з них відчувають несправедливість в суспільстві.
Тож питання капіталізму — наче нові iPhone, його обговорюють і бідні, і багаті.
Найнебезпечніше те, що системи, яка би влаштувала всіх, просто не існує. І поки її намагаються шукати, прірва між нужденними та товстосумами росте.
Наприклад, на початку 2019 року Міжнародне об’єднання організацій із боротьби з бідністю Oxfam оприлюднило щорічний звіт. Статки найбагатшої людини світу, власника компанії Amazon Джефа Безоса, досягли $112 млрд (станом на 2019 рік). Лише 1% (!) цієї суми дорівнює усьому бюджету системи охорони здоров’я Ефіопії, де живуть 105 млн людей. І таких даних у звіті організації чимало.
Цифри такі, що в якийсь момент здається: оп — і ти стаєш комуністом, що волає голосом Леніна: «Мы и кухарку каждую выучим управлять государством!».
Тут радує лише одне — світ, як мені дуже хочеться вважати, вивчив, що комунізм — не зовсім те, чого всі прагнуть. Та і щодо «кухарок», котрі керують державою, українці вже отримали досвід.
Тож відповіді на питання «Що робити?» і «Куди рухатись?» немає. Клаус Шваб теж не знає. Проте впевнений: якщо нічого не змінимо, на людство чекає масштабна революція.
Радикальніший у прогнозах Реймонд Даліо, інвестор та мільярдер з США. У 2019 році він написав есе, де спрогнозував, що колосальна розбіжність між багатими та бідними призведе до великої війни. Причина — у приватних руках занадто багато ресурсів, а державам їх скоро бракуватиме.
Прочитали все? А тепер плавно підходимо до фіналу. Поки Клаус Шваб розмірковує про капіталізм та революції, нам, українцям, здається, що до цих радикальних змін ще далеко. Крім того, тренди мають властивість доходити до нашої країни із запізненням. Втім, розчарую. Війна за нову економічну систему, скоріш за все, розпочнеться на нейтральних територіях, де безодня між бідними та багатими вражаюча. З огляду на рівень тіньової економіки (цього тижня Мінфін відрапортував: у першому кварталі 2020-го рівень тіньової економіки в Україні склав 31% обсягу офіційного ВВП) наша територія має всі шанси стати таким собі полігоном.
