404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Конституційний капець: як через мову, землю та банки Україна може втратити державність

Конституційний Суд України, що з минулого тижня став уособленням всього поганого — проти всього хорошого, продовжує стукати у дно політичного хаосу.

Сьогодні судді КСУ почнуть вирішувати, чи відповідають Конституції закони про забезпечення функціонування української мови і гарантування вкладів фізичних осіб та тлумачення поняття землі як національного багатства.

Chas News запитав у профільних експертів, що це все означає і до чого може призвести.

Мова

Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» ухвалила Верховна Рада VIII скликання. Документ набув чинності у квітні 2019 року. А вже в червні до КСУ передали конституційне подання від 51 народного депутата, здебільшого членів «Опозиційного блоку», що існував на той час. Уповноважені представники — Олександр Долженков та Вадим Новинський. У своєму зверненні політики стверджують, що закон не врегульовує порядок застосування мов національних меншин та дискримінує права російськомовних громадян.

Олександр Бригинець, народний депутат VIII скликання, один з авторів закону про забезпечення функціонування української мови:

— Сподіваюся, що у суддів вистачить здорового глузду і нічого не станеться. Вже зараз зрозуміло, що КСУ веде політичну боротьбу за своє існування, але хотілось би, щоб в цьому процесі його члени повернулися б у конституційне русло.

Для мене незрозуміло, як можуть порушувати Конституцію норми закону, про які, власне, вказано в Основному законі. Тобто: є пункт про його існування (ст. 10 Конституції України — Прим. ред.). Більше того, в перехідних положеннях закону про мову вказано, що подібні закони мають бути розроблені і для інших мов, щоби захистити права національних меншин. Не розумію, в чому була проблема? У чинної влади працював процес «шаленого принтера», тому існували всі можливості їх розробити і ухвалити.

 На сьогодні є відчуття великої політичної баталії, на порозі якої ми всі знаходимося. Є думки, що дії КСУ — це змова Офісу президента з суддями та представниками режиму Януковича для зміни політичної системи в країні. В результаті ми відкотимося назад в питаннях не тільки реформ, а й демократичних цінностей. Тому хочеться вірити, що судді КСУ повернуться в законне русло своєї діяльності — бути на сторожі конституційності, а не зловживати нею.

Земля

В ніч на 31 березня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Це рішення є продовженням цілої низки законів та нормативних документів, необхідних для початку функціонування ринку землі. До слова, він досі не запрацював. Ще на етапі законопроєкту до КСУ звернулися 46 народних депутатів з проханням роз'яснити норму Основного закону про землю. Ініціювали це питання представники фракції «Батьківщина» Юлії Тимошенко.

Олексій Мушак, народний депутат VIII скликання, радник прем'єр-міністра Олексія Гончарука з питань земельної реформи:

— Сьогодні ринку землі немає, а може не бути і в майбутньому. Ми не тільки не рухаємось далі, а й повертаємося назад. Якщо КСУ визнає неконституційним якесь з положень так званих земельних законів, нічого доброго з цього не вийде.

Як мінімум станеться законодавчий парадокс. Тому що буде 5 млн га земель особистих селянських господарств (ОСГ), що продаються і купуються, та інші землі, які будуть неконституційними. Смішно, але рівень КСУ зводиться до записів в кадастровому реєстрі, де «галочкою» визначатимуть, конституційні землі чи ні. Хотів би нагадати, що питання землі в КСУ має давню історію. Суд двічі відмовлявся розглядати питання мораторію на продаж, мотивуючи це відсутністю підстав в Основному законі. Були конституційні провадження в 2017 та 2018 роках. Дивіться, голова суду пан Тупицький купує в Криму українську землю за російським законодавством, і не бачить в тому проблем. А ось українцям за національним законодавством цього робити не можна, бо це може не відповідати Конституції. Я думаю, що має бути здоровий глузд. Ходили чутки, що було заплачено немалі кошти, щоб «знести» земельну реформу, тому таке рішення може бути фінансово вмотивованим.

Фонд гарантування вкладів

У 2012 році Віктор Янукович підписав Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно з ним Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) набув повноважень щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку. А у 2016-му вкладники ліквідованого банку «Таврика», яким ФГВФО не повністю компенсував депозити, звернулися до Верховного Суду щодо перевірки цього закону на конституційність. Справу передали до КСУ. Але тоді процес поставили на паузу і тільки влітку цього року поновили. Останнє слухання за участі Кирила Шевченка, голови НБУ, Світлани Рекрут, голови ФГВФО, та чиновників Мінфіну відбулося 15 вересня цього року.

Якщо КСУ визнає закон 2012 року неконституційним, це може загрожувати стабільності банківської системи. За словами Кирила Шевченка, таке рішення «зруйнує систему гарантування вкладів», а йдеться про не мало не багато533 млрд грн.

Віталій Шапран, член ради НБУ:

— Не даватиму правову оцінку майбутньому рішенню, оскільки я не юрист, та й неправильно чинити тиск на судову владу.

Але у нас вже кілька років поспіль не тільки знижується співвідношення депозитів до ВВП, а й є наочне зниження частки строкових депозитів у ресурсах банків. У перспективі це несе стратегічну загрозу розвитку кредитування. НБУ, банківські асоціації та наші міжнародні партнери зараз, навпаки, шукають рішення, як повернути кошти українців в банки. Поза українських банками наразі, за різними оцінками, перебуває $20 $85 млрд. Цей величезний ресурс не працює на економіку країни, тож ситуацію потрібно змінювати. Тому будь-які рішення, які негативно позначаться на роботі системи гарантування вкладів, зараз небажані.

Що стосується банків, виведених з ринку у 2015 — 2017 роках, тут ФГВФО швидше був пасивною стороною. Рішення про виведення банків з ринку приймали в НБУ, і, як показує судова практика, не всі банки були виведені з ринку правильно. В результаті НБУ поніс значні витрати на ведення судових процесів і я прихильник того, щоб винні в такому розвитку подій особи несли відповідальність, а не ховалися за статусом регулятора. Останнє мало стосується КСУ.