На тлі зростання напруги на Донбасі, українсько-російському кордоні і тривожних заяв західних політиків про велику ймовірність агресії з боку РФ посольства США та деяких інших країн, зокрема Німеччини та Ізраїлю, евакуювали своїх співробітників з Києва, повністю або частково.
Вони припинили надання консульських послуг українцям, а також закликали своїх громадян негайно виїхати з України.
Разом з тим Франція, Угорщина, Грузія, ЄС та НАТО заявили, що їхні посли продовжують працювати в столиці України. Не евакуюють дипмісії і Туреччина та арабські країни.
Про що свідчить евакуація диппредставництв? Чому одні держави на це пішли, а інші ні? Про це Chas News поговорив із Костянтином Грищенком, колишнім главою українських посольств у Бельгії, Вашингтоні та РФ.
— Костянтине Івановичу, США та їхні союзники вивезли послів і закликали своїх громадян якомога швидше залишити Україну. Чи справді вони вбачають реальну загрозу чи це якийсь дипломатичний сигнал?
— Я думаю, після того, що сталося з евакуацією американських громадян із Афганістану, Штати вважають, що вони не можуть собі дозволити ризик знову опинитися у подібній ситуації. Дмухають вже на воду після молока.
Чи це виправдано? На мою думку, абсолютно невиправдано. Я уже проводив паралель із тим, що американське посольство ніхто не евакуював із Парижу навіть коли німецька армія рухалася у напрямку столиці Франції у 1940 році, і ніколи раніше такого не робилося. Це негарний сигнал, який свідчить про те, що Сполучені Штати вбачають реальну загрозу для Києва і для більшої частини України.
З іншого боку, це підштовхує Сполучені Штати і їхніх союзників активніше надавати військову допомогу Україні у вигляді летальної зброї, чого раніше не робили.
Треба також зазначити, що лише Сполучені Штати і ще кілька держав вивезли своїх дипломатів з Києва та передислокували до Львова очільників дипломатичних представництв. Але все ж таки більшість послів залишається у Києві.
— А чому, наприклад, ті ж посольства Туреччини і ОАЕ продовжують спокійно працювати у Києві?
— Не тільки вони. Більшість європейських країн нікуди нікого не вивозили, хоч вони і є союзниками Сполучених Штатів. Кожна країна ухвалює таке рішення самостійно. Тому не треба узагальнень. Дипломатів евакуювали США, Британія, Австралія, Канада. Тобто англосаксонські союзники Вашингтона. А континентальні — поки не квапляться.
— Вони менше бояться російського вторгнення? Чи скептичніше ставляться до його ймовірності?
— Я не можу говорити за них, але, мабуть, вони вважають, що це частина ризику, на який має іти дипломат, коли береться за цю роботу. Вона ж полягає не тільки в тому, щоб ходити салонами і пити коктейлі. Вона полягає в тому, що в складних умовах треба брати на себе ризики і відповідальність.
У даному випадку жодних претензій щодо мужності американських чи британських дипломатів у мене немає. Вони виконують розпорядження, отримане зі своїх столиць. А Вашингтон і Лондон вважають, що не можуть брати на себе ризики, пов’язані із тим сценарієм, який вони вбачають цілком реальним.
— Держдеп припинив надання консульських послуг у Києві. Як тепер за потреби українці можуть їх отримати?
— Як я розумію, наразі пропонують отримувати їх у сусідніх країнах, у Польщі, скажімо — для тих, хто може собі дозволити туди зараз виїхати.
— На вашу думку, риторика Заходу достатня для зменшення напруги і знаходження рішень?
— Риторику вже пробували різноманітну — від поблажливої до найбільш жорсткої. Поки бачимо, що будь-яка риторика має дуже обмежений вплив на розвиток ситуації, на жаль.
— Говорять про те, що Путін у будь-якому разі хоче отримати вплив на Україну, тому він не зупиниться. Що розмови про повернення НАТО до меж 1997 року — це все дурниці. Ви з цим згодні?
— Думаю, що оцінити реальну мотивацію і наміри політичного керівництва РФ доволі складно. Тому що існує дуже багато факторів, які, якщо розмірковувати раціонально, мали б зупинити той розвиток ситуації, що ми спостерігаємо. Це не означає, що переконання в необхідності силових дій щодо України і її повернення в орбіту Росії стало «символом віри» для багатьох російських високопосадовців. Але дати точну чітку оцінку, що саме збирається робити найближчим часом російське керівництво, ніхто з упевненістю не береться.
