Метою Заходу є припинення російського вторгнення і відновлення територіальної цілісності України. Але лишається питання — як закінчити цю війну? Пригадаймо, що компроміс, який оформився у вигляді Версальського договору і відправив Німеччину «у вигнання», залишив проблеми невирішеними і призвів до Другої світової війни.
Головне питання, яке повстає у декого — чи варто Заходу і далі поставляти зброю в Україну, що нібито може затягнути війну? На мою думку, обговорюючи це, треба пам’ятати, що українці захищають свою країну від неспровокованого вторгнення, метою якого є докорінне винищення України. Україна не була загрозою для існування Росії і не погрожувала їй ядерним ударом.
Також, якщо ви сумніваєтеся, чи давати зброю Києву, пригадайте, що таке уже було у Боснії. Адміністрація Білла Клінтона запропонувала зняти ембарго на поставку зброї у Боснію, і це мало б дати боснійським мусульманам можливість на кращу оборону у війні. Але в ЄС цю пропозицію відкинули, в результаті стався геноцид боснійських мусульман у Сребрениці.
Зрештою перемога над Росією аж ніяк не означає, що Україна завоює Росію. Перемога для України — це закінчити цю війну на винищення і відновити територіальну цілісність, яку порушив своєю війною путін.
Тож перемога, яка полягатиме у припиненні вторгнення і відновленні української територіальної цілісності, хай навіть вирішення питання Криму буде відкладене, — це не перемога над самою Росією.
Тому переговори після такої перемоги можуть скластися у щось подібне до Віденської системи міжнародних відносин ХІХ сторіччя, яка виключала із міжнародного порядку денного переможеного Наполеона, але включала Францію. Вона зберігала територіальну цілісність європейських країн і забезпечила тривалий мир.
Після закінчення путінської війни і депортації російських солдат з України можна буде говорити про новий мир, який був би в інтересах і Росії, і України. І, окрім того, був би довготривалим.
Мир повинен спиратися на верховенство закону, відповідно до якого обмежуються повноваження уряду, працюють незалежні суди, громадянське суспільство проявляє себе активно і діє багатопартійна система. Така система має життєздатні опозиційні партії, громадські та незалежні медіа і є предметом обговорення на численних форумах, присвячених захисту людських прав.
Путін же зневажає верховенство права і регулярно цей принцип порушував. Передусім путін порушив Гельсінський принцип зміни кордонів лише мирним шляхом по відношенню до Грузії, Молдови та України.
Вдавшись до убивчого натиску проти цивільних, путін порушив Статут ООН, який забороняє агресію між державами. Мета путіна — викорінення України і українців.
Німецькі наративи, засновані на верховенстві права: «Ніколи знову» і «Ні повторенню Освенцима» — це ілюзія, яка стикнулася із путінською реальністю. Німеччина опинилася у поворотній точці історії, як вони говорять, Zeitenwende.
Посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд так прокоментувала хайпову промову володимира путіна на День Перемоги: «Його потуги в Україні не увінчалися успіхом. Він зрозумів, що немає ніякої перемоги, аби її святкувати. Він був неспроможним увійти в Україну і поставити їх на коліна за декілька днів, примусити українців здатися».
Героїчний спротив українців проти російського вторгнення і мільярди доларів на озброєння й амуніцію, які потоком ллються в Україну із Заходу, аби країна могла захистити себе проти агресії (як і дозволено статтею 51 розділу VII Статуту ООН) — це те, що потрібно, аби росіяни зрозуміли реальність путінської війни.
