404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Курси на YouTube vs університет. З’ясовуємо, на кого та скільки вчитися, щоби знайти роботу після ВНЗ

Згідно з дослідженням міжнародної консалтингової компанії McKinsey, пандемія COVID-19 не тільки прискорить нинішні тренди на дистанційну роботу, а й змусить велику кількість людей змінити професію: на такий крок до 2030-го року будуть змушені піти більш як 100 млн осіб (або кожен 16-й) у восьми провідних економіках світу.  З огляду на це особливого значення для абітурієнтів набуває вибір майбутньої професії. У розмові з Chas News Вячеслав Биковець, в. о. президента Всеукраїнської асоціації роботодавців, наголошує: вступати до ВНЗ слід з думками про майбутнє — мовляв, надалі обрана спеціальність не обов’язково може бути актуальною та затребуваною.

Втім, сучасний ринок праці диктує випускникам та вже досвідченим шукачам роботи все нові умови. Аналітики McKinsey, наприклад, прогнозують зростання тенденції до «комбінування» професій, коли шукачі муситимуть опановувати нові навички, аби залишатися конкурентоспроможними. Такі зміни очікують у тому числі і на український ринок праці. 

Життя до ЗНО. Як проходили випускні іспити 150 років тому

Тож куди йти вчитись абітурієнтам та чого очікувати найближчі 4-5 років? 

Вчитися багато і довго — New Normal

Нещодавно одним з найпопулярніших напрямів навчання була юриспруденція, проте зараз тренд на юристів та адвокатів потрохи проходить. За підсумками першого кварталу 2021 року, до «топу» професійних сфер за кількістю вакансій увійшли продажі (18,5%), IT та телеком (14,5%) і банківська галузь (6%) (дані з сайту для пошуку роботи grc.ua). На юриспруденцію, до слова, припадає всього 1% вакансій. Інший ресурс для пошуку роботи — robota.ua — наводить схожі дані: ритейл (29%), виробництво (19%) та сфера IT (17%).

Мода на юридичні професії згасає / Getty Images

Якщо ж поглянути на статистику Державного центру зайнятості, у нинішньому році роботодавці потребуватимуть всього лише 9% професіоналів (юрист, економіст, вчитель). Натомість найвищий попит спостерігатиметься на робітників з обслуговування устаткування та машин (26%); тих, хто володіє найпростішими професіями; та кваліфікованих робітників з інструментом (15%). 

Звісно, порівняння даних державного органу та реального сектору може бути тільки умовним, але, на думку Олексія Мірошниченка, віцепрезидента Конфедерації роботодавців України, реалії працевлаштування почасти справді розходяться зі сформованим іміджем деяких «модних» професій.

«Часто-густо випускники правничих та економічних спеціальностей не можуть знайти першу роботу за фахом. Навіть більше — велика частка безробітних мають вищу освіту», — каже Мірошниченко. Втім, це зовсім не значить, що на мріях стати економістом або юристом можна ставити хрест. Чи не всі співрозмовники Chas News відзначають тенденцію до «комбінування» професій або навіть їх кардинальної зміни. У цьому контексті, каже Мірошниченко, важливо розуміти важливість додаткової освіти. Або самоосвіти. 

У середньому протягом своєї трудової діяльності людина може змінювати до семи професій

«Часто буває так, що, почавши працювати, вже колишні студенти розуміють — вибір ВНЗ для навчання був зроблений хибно. Водночас у середньому протягом своєї трудової діяльності людина може змінювати до семи професій, тому нині чітко формується тенденція до освіти протягом всього життя. Хочеш бути конкурентоспроможним — не бійся нових знань і кваліфікацій», — пояснює Мірошниченко.

Отримати диплом після YouTube. Як тобі таке, Ілон Маск?

Необхідність здобувати комплексну освіту або навіть йти навчатись за другим фахом відкриває для абітурієнтів нові можливості: знаючи, що однієї освіти буде замало, вибирати ВНЗ, вірогідно, простіше. Іншими словами, у світі (і Україна — не виняток) у найближчому майбутньому матимемо можливість спостерігати за ледь не 30-річними студентами.

З іншого боку, у Національному агентстві кваліфікацій вже бачать один з потенційно прийнятних шляхів вирішення проблеми браку знань. Можливо, слід переглянути вимоги до професій та наповнення навчальних курсів, розмірковує Юрій Баланюк, голова Національного агентства кваліфікацій. Також зрушити ситуацію з мертвої точки може офіційне визнання самоосвіти. За словами Баланюка, Нацагентство очікує положення щодо акредитації кваліфікаційних центрів, які присвоюватимуть професійну кваліфікацію на базі самоосвіти.

«Це просто вимога часу. Розвинені країни, як-от Франція, Австрія та Німеччина вже визнають самоосвіту. Об'єктивно сьогодні можна вирости у непоганого кухаря зі звичайного каналу на YouTube. Надання кваліфікації на базі самоосвіти дасть змогу офіційно влаштуватися на роботу», — каже Баланюк.

Переїзд за кордон сприймається як певний «соціальний ліфт», — Елла Лібанова

Ще один з варіантів побудувати кар’єру, який часто розглядають абітурієнти, — робота або навчання за кордоном. Не секрет, що українські спеціалісти у сфері IT-технологій цінуються закордонними роботодавцями. Багато українських IT-спеціалістів вже давно працюють з іноземними клієнтами, перебуваючи в Україні. Загалом же масштаби трудової міграції українців оцінюються приблизно у 2,5 — 3 млн осіб. Принаймні такі дані наводить Елла Лібанова, директор Інституту демографії України ім. Птухи. За її словами, наразі в Україні навіть відчувається «мода на міграцію», а сам переїзд за кордон сприймається як певний «соціальний ліфт». Також Лібанова підкреслює: якщо останнім часом масштаб міграції і скоротився, причиною цьому може бути пандемія, яка змусила багатьох заробітчан повернутися, а декого — переглянути плани на найближче майбутнє. Однією з основних причин орієнтованості української робочої сили на Захід традиційно залишається вища оплата праці.  

То на кого вчитися і як не помилитися у виборі ВНЗ?

У оцінках майбутнього ринку праці аналітики поки що висловлюються доволі стримано. Кажуть — все залежатиме одночасно і від світових трендів, і від постковідної зміни реальності. На жаль, розповідає кар’єрний консультант Анжела Семакова, в Україні доволі обмежений попит на умовно «непрестижні» професії. «Нам потрібні молоді науковці, технічні спеціалісти, інженери, архітектори, енергетики, геологи, але таким молодим спеціалістам немає де розвиватися. У підсумку, названі спеціалісти просто виїжджають за кордон», — вважає Семакова.

Звісно, через пандемію COVID-19 сформувався попит і на лікарів та фармацевтів. Втім, наскільки він буде стійким,  передбачити вкрай важко. Хоча попит на «напівмедичні» спеціальності все ж зростатиме, прогнозує Юрій Баланюк. На його думку, такий тренд чудово «лягає» на тенденцію до автоматизації та машинізації процесів.

«От професія психотерапевта, наприклад. Якщо на виробництві заміщення людей машинами і має місце, малоймовірно, що ці машини зможуть надавати людям психологічну допомогу або доглядати за людьми похилого віку. Адже їм перш за все потрібна моральна підтримка та увага», — підкреслює Баланюк.

Деякі професії залишаться актуальними навіть у майбутньому. Наприклад, психотерапевт / Getty Images

Зрештою, нагадує Мірошниченко, на ринку завжди залишатимуться умовно «вічні» професії, попит на які з роками навряд чи зменшуватиметься. Наприклад,   будівельники та кухарі. Словом, люди, «які вміють щось робити своїми руками». Погоджується з Мірошниченком і Семакова. На її думку, в Україні чітко простежується «люфт для розвитку» технічних спеціалістів. «Базова політехнічна освіта у нас на досить високому рівні, тому навіть молоді спеціалісти вже одразу після ВНЗ фактично затребувані», — каже вона.

Як би там не було, слід визнати, що вибір першої професії відіграє важливу роль у подальшому житті. І саме тому не варто нехтувати таким доволі розповсюдженим та, можливо, вже навіть «заїждженим» прийомом, як gap year. Адже кому не буде корисно вийти принаймні на рік з освітньої атмосфери, поглянути довкола і хоча б приблизно зорієнтуватися у просторі ринку праці?