$5,5 млрд, виведених попередніми акціонерами «Приватбанку» з фінустанови, коли вона були флагманом групи «Приват» Ігоря Коломойського, це, як сказав би відомий герой «Ліквідації», «не пачка папірос, вони таки стріляють»…
І першим, по кому влучили, став колишній корпоративний директор «Приватбанку» Володимир Яценко. Приватний літак із ним терміново вилетів із Дніпра до Відня, але був повернений на вимогу детективів НАБУ ще в українському повітряному просторі.
Буквально наступного дня підозру висунули першій особі «Приватбанку» часів Коломойського — ексголові правління Олександру Дубілету. Щоправда, той уже встиг приземлитися у Відні, де, вочевидь, гратиме роль нового Фірташа.
Поки що йдеться про їхні дрібні оборудки перед націоналізацією. Дрібні в масштабах «Приватбанку», якщо така характеристика справедлива щодо 136 млн грн., участь в виведенні яких інкримінують Дубілетові.
Аль-Капоне свого часу також посадили за дрібниці. Проте посадили саме Аль-Капоне, а не його консільєрі. Притому, що Аль-Капоне не був винен американським платникам податків близько 5% національного ВВП.
Яценко очолював корпоративний напрям, а, згідно зі звітом Kroll, 95% корпоративних кредитів «Приватбанку» — це кредити своїм же. Саме за підписом Яценка в інтересах найбільших акціонерів з банку було виведено $5,5 млрд.
Згідно з законом, активи акціонерів проблемної фінустанови повинні бути продані, щоб компенсувати втрати українських платників податків. «Укрнафта», феросплавні заводи та нерухомість можуть стати приємним доповненням до великої приватизації і знайти нових власників, поповнивши бюджет і давши позитивний сигнал інвесторам.
15 років поспіль система працювала, неначе пилосос. Члени правління «Приватбанку» — співучасники. Вони підписувалися під схемними діями і повинні відповідати. Єдиний вихід для них — угода зі слідством. Проте не виключаю, що Коломойського вони бояться куди більше, ніж суду в Україні.
І, на жаль, в Україні повністю відсутній інститут репутації. І люди, які стояли біля витоків «Приватбанку», які були співучасниками виведення з банку капіталу, можуть також не боятися втратити в Україні статус рукоподатних бізнесменів.
Хоча поле юридичних баталій захоплює не лише глевкий, з точки зору судової доброчесності, український ґрунт. Паралельно триває кримінальний процес у США. І в американське правосуддя особисто мені віриться більше, ніж в українське.
На жаль, українська Конституція забороняє видавати власних громадян. Проте не забороняє видавати на чиюсь справедливу вимогу громадян, скажімо, Ізраїлю. І якщо президент в один момент прийме вольове рішення позбавити декого українського громадянства — скажімо, через наявність іншого громадянства, то ніхто не зможе зупинити літак з олігархом на борту, що попрямує безпосередньо до Клівленда, де на нього врочисто чатуватиме агентура ФБР…
Хоч там як, початок покладено. І якщо Яценко та Дубілет — це лише для початку, то варто набратися терпіння. Якщо ж це «замість Коломойського», то це вже за край…
