Що пов’язує родину Порошенків з Аргентиною? Від учора — похід перших леді у політику.
16 вересня «Європейська солідарність» оголосила, що Марина Порошенко очолить партійний список на виборах до міськради Києва. Вперше в історії України дружина президента розпочала політичну кар’єру.
Подібних прикладів у світі вистачає. Із найвідоміших — Хілларі Клінтон, яка спочатку займала посаду держсекретаря США, а потім ледь не стала президентом. Але найбільше перших леді — політиків нараховується саме в історії Аргентини. Дві з них навіть стали президентами.
Ева Перон
Майбутня володарка почесного титулу «Духовний лідер нації» у 15-річному віці вирушила до Буенос-Айресу підкорювати театральну сцену, а згодом розпочала кар’єру успішної радіоведучої. В 1944 році Ева познайомилася з Хуаном Пероном — впливовим полковником, який після військового перевороту зайняв посаду міністра праці.
Доленосна зустріч відбулася 22 січня 1944 року на прийомі на честь актрис, які зібрали найбільше коштів для жертв потужного землетрусу в Сан-Хуані. Того дня 48-річний Хуан та 24-річна Ева пішли з прийому разом. Наступного місяця вони почали жити спільно, а 22 жовтня 1945 року одружилися.
Саме в цей час в Аргентині стартували вибори. Ева стала першою в історії країни дружиною, що брала участь в агітаційній кампанії власного чоловіка. А після перемоги Перона дуже швидко виявилась другою за впливовістю людиною в Аргентині.
Вона не займала державних посад, а стала головним пропагандистом авторитарного режиму свого благовірного. Тут і знадобився досвід театральної гри. Завдяки емоційним виступам Ева зробилася народною улюбленицею, особливо серед робітників, селян та дескамисадос (найбідніших верств населення).
А 1947 року Ева поїхала у закордонний «Райдужний тур». Вперше Аргентину на міжнародній арені представляла дружина президента. За 64 дні перша леді відвідала Іспанію, Італію та Ватикан, Португалію, Францію, Бразилію та Уругвай. По поверненні вона очолила новостворений фонд Еви Перон, який частково дублював повноваження міністерства соцзахисту та охорони здоров’я (зокрема, відкривав школи, дитячі будинки, лікарні). Також ініціювала надання виборчих прав жінкам та очолила Пероністську жіночу партію.
В 1951 році державні профспілки висунули Еву Перон на посаду віцепрезидента. 22 серпня 1951 року на двохмільйонному мітингу натовп вимагав, щоб Евіта (а саме так її називали в народі) погодилася на їхню пропозицію. Перша леді тоді так і не дала відповіді, а згодом відмовилася від участі у виборах. Адже проти її кандидатури різко виступила військова еліта. Зіграла свою роль і тяжка хвороба — у 1950 році у Еви діагностували рак шийки матки.
Операції не допомагали, стан жінки швидко погіршувався. 4 червня 1952 року Ева в останній раз з’явилася перед публікою — на параді на честь інаугурації Хуана Перона. Тоді народна улюблениця трималась на ногах лише завдяки спеціальному металевому каркасу, схованому під одягом.
26 липня 33-річна Ева Перон померла. На її похорон прийшли більше двох мільйонів осіб. Тіло забальзамували та виставили на загальний огляд. Перон навіть розпочав будівництво масштабного меморіального комплексу на честь дружини, але не встиг завершити. В 1955 році після чергового перевороту він утік з Аргентини.
Ісабель Перон
У 1973 році Перон повернувся на батьківщину та виграв президентські вибори. Цього разу посаду віцепрезидента отримала його нова дружина — 42-річна Ісабель (Хуанові на той момент виповнилося 77 років).
Вони познайомилися в 1955 році в Панамі, де Ісабель працювала танцівницею в кабаре. Спочатку стали коханцями, а через шість років офіційно одружилися. Ісабель двічі їздила до Аргентини представляти інтереси свого чоловіка (самого Хуана оголосили персоною нон ґрата).
В 1973 році під час виборчої кампанії Перон висунув дружину на пост віцепрезидента як компромісну фігуру для лівої та правої течій пероністської партії. Проте на посаді пані Перон протрималась менше року. 1 липня 1974 року Хуан Перон помер від серцевого нападу. Відповідно до законодавства Ісабель посіла місце чоловіка, ставши першою жінкою-президентом у світовій історії.
Ісабель не мала харизми Еви, але образ скорботної вдови дозволив на початках отримати велику підтримку. Проте недовго. Новий президент опинилася під впливом «аргентинського Распутіна» — масона, містика та езотерика з ультраправими поглядами на ім’я Лопес Рега. В уряді він отримав посади міністра соціального забезпечення та генерального комісара федеральної поліції і фактично виконував роль тіньового прем’єр-міністра. Рега створив ескадрони смерті, розгорнув терор проти опозиції... Ультраліві «монтенерос» не стояли осторонь і почали партизанську війну. До всього, країну накрила економічна криза.
Авторитет Ісабель швидко падав, у парламенті навіть ініціювали імпічмент. Преса очікувала чергового військового перевороту, який і стався 24 березня 1976 року. Ісабель п’ять років перебувала під домашнім арештом, допоки у 1981 році їй не дозволили виїхати до Іспанії.
Крістіна Кіршнер
В 2007 році президентом знову стає перша леді. На відміну від Еви та Ісабель, Крістіна Кіршнер ще замолоду зацікавилася політикою. Вона двічі обиралася до законодавчих зборів провінції Санта-Крус, а потім до Палати депутатів та Сенату. Її чоловік — Нестор Кіршнер — тричі переобирався губернатором провінції Санта-Крус, а в 2003 році виграв президентські вибори.
Крістіна брала активну участь у передвиборчій кампанії, виголошувала численні промови та представляла країну на міжнародних форумах. В пресі її порівнювали з Евою Перон. Згодом і вона сама зізналася, що ідентифікує себе як Евіту у ролі громадської діячки та вважає її культурною та історичною іконою для всіх аргентинців.
2005 року Крістіна знову перемогла на виборах до Сенату, обігнавши при цьому ще одну першу леді — Хільду Гонсалес Дуальде, дружину експрезидента Едуардо Дуальде.
В 2007 році Нестор Кіршнер, відмовившись балотуватися на другий термін, висунув на цю посаду свою дружину. Крістіна показала найкращий результат серед кандидатів, отримавши 45% голосів. За чотири роки вона його навіть поліпшила (54% голосів) та вдруге посіла крісло президента.
Після завершення другої каденції Кіршнер звинуватили в корупції, розтраті державних коштів та перешкоджанні правосуддю, проте судові процеси завершилися нічим. А в грудні 2019 року вона повернулася у велику політику, на цей раз зайнявши посаду віцепрезидента.
