404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Міністерство «правди». Навіщо створюють Центр протидії дезінформації

Вітчизняна влада оголосила похід проти дезінформації та пропаганди. Про це президент Володимир Зеленський заявив під час виступу на форумі «Україна 30. Культура. Медіа. Туризм».

«Сьогодні Україна на передовій, зокрема й на передовій боротьби з пропагандою. В Організації Об’єднаних Націй я виступив з ініціативою створити в Україні Центр протидії дезінформації. Найближчим часом він розпочне свою роботу і в майбутньому має стати міжнародним хабом протидії дезінформації та пропаганді в усьому світі», — пообіцяв глава держави.

Про рішучість намірів Банкової свідчить той факт, що вже наступного дня керівник президентського офісу Андрій Єрмак анонсував презентацію цього Центру.

Краще пізно, ніж ніколи?

У сучасному світі немає потреби вести війну в окопах із залученням танків, артилерії та авіації. Адже, маніпулюючи свідомістю мас, можна досягти практично будь-якої мети — знищити опонента, прийти до влади, підірвати суверенітет країни, встановити повний контроль над її внутрішньою та зовнішньою політикою. Все це без жодного пострілу та вибуху.

«З кожним наступним десятиліттям некінетичні форми війни — війна за розуми, а не за тіла, за уяву, а не за територію — набуватимуть все більшого значення», — прогнозував ще у 1950-х роках французький дослідник Жак Еллюль, який вивчав соціологічні та філософські причини пропаганди. Сьогодні такі війни називають інформаційними.

Наша країна зазнала масованих ударів російської пропаганди та дезінформації задовго до того, як із цим стикнулися Європа та Америка. Це робило досвід України унікальним та важливим для тих країн, які лише згодом почали відчувати руйнівні наслідки  застосування проти них інформаційної зброї. Власне, тоді, у 2014—2015 роках, коли Росія розв’язала гібридну війну проти України, в нашій країні і мали б створити Центр протидії дезінформації.

«Європейці тоді взагалі не могли збагнути — яка дезінформація, яка пропаганда? Вони приїздили в Україну, і ми їм пояснювали елементарні речі. Вони виявилися гарними учнями, швидко все зрозуміли і почали вибудовувати свої структури та виробляти  стратегії для протидії цим викликам. А Україна тепер пасе задніх. Бо втратила час і досі не вибудувала правильну систему протидії», — розповідає Chas News Діана Дуцик, виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації.

Діана Дуцик / Facebook

Плани Володимира Зеленського з перетворення українського Центру протидії дезінформації на міжнародний хаб з цього питання здаються Діані Дуцик наївними. «Я слабо це собі уявляю, — говорить медіаексперт. — Бо міжнародна спільнота і окремі європейські країни вже давно створили собі подібні центри, які мають величезне фінансування і активно працюють. Ми зараз їх не доженемо, не кажучи вже про те, що навряд чи переберемо на себе лідерство. Бо час вже упущено. Це треба було робити у 2014—2015 роках».

Не на порожньому місці

Насправді ідея створення подібного органу чи інституції виношувалася вже давно, ще з часів президентства Петра Порошенка. Однак тоді йшлося про Центр з розбудови стійкості (Resilience), для якого боротьба з дезінформацією була б лише частиною завдань.

Про це повідомила нашому виданню Любов Цибульська, голова групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру. За її словами, «стійкість» — поняття, яким оперують розвинені країни, коли йдеться про гібридні загрози. Воно передбачає систему реагування на різноманітні виклики — від лісових пожеж до вибухів на складах боєприпасів.

Любов Цибульська / uacrisis.org

«Протистояння інформаційним атакам при цьому розглядається не як окремий виклик, а в комплексі з іншими — захистом критичної інфраструктури, кібербезпекою тощо», — зауважила Цибульська. Але це, мабуть, видалось надто складним для українських можновладців. І вони вирішили сконцентруватись лише на боротьбі з дезінформацією. Втім, навіть такий крок, вважає експерт, вартує на підтримку.

Більше того, він є логічним і давно очікуваним, переконана Любов Цибульська. Оскільки українські фахівці мають чималий практичний досвід як в ідентифікації гібридних впливів (зокрема, дезінформації), так і в боротьбі з ними. Інша справа, що майже всі ці фахівці працюють у громадянському секторі — таких фактчекінгових компаніях, як VoxCheck, Euromaidan Press, StopFake, «Детектор медіа», Internews Ukraine, Informnapalm, Texty.org.ua. Вони займаються моніторингом «дези» в українських ЗМІ, аналізують правдивість висловлювань вітчизняних політиків, досліджують втручання Кремля у внутрішні справи України, фіксують присутність російських військ у нашій країні, викривають прояви російської пропаганди.

Бог у поміч. Як Оксана Марченко бореться за православний електорат

Буде погано, якщо державний Центр протидії дезінформації стане ще однією організацією, яка займається пошуком і спростуванням фейків, вважає Діана Дуцик. «З цим прекрасно справляються неурядові організації. Держава ж повинна займатися стратегічними питаннями. Нам вкрай потрібен орган, який би здійснював постійний моніторинг ризиків та викликів в інформаційній сфері (а це далеко не лише одні фейки і дезінформація) і виробляв стратегію боротьби з проявами гібридної війни проти України», — говорить медіаексперт.

Ризик побічних дій

Серед коментарів, викликаних планами Банкової створити «антидезінформаційний» центр, чимало песимістичних прогнозів щодо майбутнього українських ЗМІ. В медіаспільноті почали виникати побоювання, чи не перетвориться новостворений орган в міністерство цензури, яке наділять каральними функціями проти тих, хто критикуватиме владу.

«Органів для контролю за дотриманням інформаційної чистоти в країні достатньо. Телевізійний простір покликана контролювати Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, друковані ЗМІ та інтернет-видання — Міністерство культури та інформаційної політики. Тут ще й РНБО взяла на себе завдання вирішувати, кому виходити в ефір, а кому зась. Навіщо створювати ще один?», — задається питанням політтехнолог Олександр Кочетков. На його думку, створення такого центру відбувається з метою зачищення інформаційного простору від критиків влади. «Це намагання підгребти під себе все інформаційне поле з тим, щоби диктувати, кому що казати», — впевнений Кочетков. І особливо це актуально для тих, хто вже готується до виборів.

Це намагання підгребти під себе все інформаційне поле з тим, щоби диктувати, кому що казати

На думку ж Діани Дуцик, так просто нав’язати цензуру або темники у сьогоднішніх умовах в Україні нереально. Це довела історія із законопроєктом про протидію дезінформації, який вийшов з-під пера попереднього міністра культури Володимира Бородянського. Законопроєкт, який серед іншого передбачав введення кримінальної відповідальності журналістів за маніпуляцію інформацією, викликав свого часу бурхливу дискусію та негативну реакцію з боку представників медіаспільноти, в результаті чого був «похований».

«Але від депутатів провладної більшості мені часто доводиться чути скарги на те, що владу несправедливо критикують. Мовляв, про владу поширюють брехню, і всі повинні боротися з цією брехнею. Та ні! Насправді ключове тут не захист влади, а захист державних інтересів. Проблема наших нинішніх можновладців у тому, що вони не можуть розділити ці два поняття, — говорить Дуцик. – Я розумію, що кожна влада дбає про свій рейтинг та імідж. Але рейтинги — це одне, а державні інтереси — зовсім інше. Якщо це розділити, то не буде й утисків свободи слова».

«З кожним наступним десятиліттям некінетичні форми війни — війна за розуми, а не за тіла, за уяву, а не за територію — набуватимуть все більшого значення», — прогнозував ще у 1950-х роках французький дослідник Жак Еллюль / GettyImages

Втім, чи вдасться чинній владі це розділити? Адже створюється орган, який буде напряму інтегрований з Офісом президента. І там, у найближчому оточенні глави держави, вже розгорнулася боротьба за те, хто його очолить. За те, чи це буде людина керівника ОПУ Андрія Єрмака — речник української делегації в Тристоронній контактній групі з питань Донбасу Олексій Арестович, чи людина Кирила Тимошенка, який, до речі, курує інформаційну політику в Офісі президента.

Єрмак в останній момент відмовився давати коментар Bellingcat щодо «Вагнера» — агент НАБУ

Окрім всього іншого, це ще і боротьба за значні фінансові потоки. «Кошти на створення Центру у держбюджеті не передбачені. Тож доведеться залучати або позабюджетні кошти, або кошти з резервного фонду. А їх витрати важко контролювати», — зауважив у коментарі Chas News Олександр Кочетков. Між тим, за його словами, «інформаційна сфера — це те місце, в якому найлегше відмивати гроші». Оскільки в ній це майже неможливо проконтролювати. Предмет витрачання віртуальний, а гроші — реальні.

Заступник керівника ОПУ Юрій Костюк, виступаючи на тому ж заході, де Володимир Зеленський анонсував створення Центру протидії дезінформації, визнав: «Сьогодні основний виклик — знайти золоту середину між свободою слова, її захистом і водночас захистом інформаційної безпеки, коли ми перебуваємо у стадії війни». 

Тож у президентському оточенні розуміють, що боротьба з фейками завжди йде пліч-о-пліч з можливими утисками свободи слова. І наразі можна лише гадати, чи встоїть влада перед спокусою під виглядом боротьби з дезінформацією зайнятися боротьбою з інформацією, яка їй, владі, просто не подобається.