Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (НАК) у п’ятницю ввечері поспішив повідомити, що повноваження п’яти членів його наглядової ради припинилися. Менш ніж за годину це повідомлення зникло з офіційного сайту. Виходить, що наглядова рада таки продовжить працювати, питання лише – на яких умовах.
У п’ятницю ЗМІ також поширили інсайд, згідно з яким голови уряду та Офісу президента напередодні буквально вмовляли членів наглядової ради «Нафтогазу» залишитися. Ті буцімто погодилися, але на умовах, що їхнє повноваження подовжать ще на рік, хоча уряд замірявся звільнити їх, тільки-но знайде заміну.
Члени ради також наполягли на тому, що впродовж року не відбудеться жодних змін у складі правління НАК, чим буде гарантована тяглість започаткованих попереднім менеджментом реформ.
Згідно статуту НАК, призначення членів правління, окрім голови, є компетенцією виключно наглядової ради. Тобто, рада зажадала від уряду та президента, і опосередковано — від новопризначеного голови правління, гарантій невтручання у свою роботу впродовж року. І схоже, їхні умови прийняли.
Для «Нафтогазу» це означає, що ще рік Юрій Вітренко, новий голова правління, матиме справу із недружньою до себе наглядовою радою. Тою самою, яку він ще у лютому — на посаді тимчасово виконуючого обов’язки міністра енергетики рекомендував звільнити у повному складі.
Із радою, три з членів якої пару тижнів тому в листі до прем’єр-міністра прямо вказали, що ніколи не розглядали Вітренка як кандидата на посаду голови правління, — він навіть не був обраний ними на члена правління, а натомість звільнений.
Зрештою, Вітренку доведеться співпрацювати із радою, яку, на думку діючого очільника НАК, держкомпанії «нав’язали» посольства і міжнародні організації — читай: заполітизованою та не зовсім гідною повноважень.
І це ще не весь розпач. Нинішні члени правління «Нафтогазу» також не в захваті від співпраці з Вітренком, — про це також йшлося у згаданому вище листі до голови уряду.
Отже, сподівання Вітренка на заміну правління і спостережної ради «Нафтогазу» не справдилися. По суті, він опинився на місці Коболєва, в оточенні людей Коболєва, але із меншими можливостями, ніж були у Коболєва. У недружньому середовищі, у якому він навряд чи зможе стати ефективним керівником компанії. Чи виграє як Вітренко, так і «Нафтогаз» від цього запрограмованого конфлікту? У цьому є сумніви.
Як так сталося — чому уряд та президент, обираючи, по суті, між амбіціями Вітренка та наглядової ради НАК, віддали перевагу позиції наглядової ради? Схоже, у цьому винен той самий «політичний процес», на який якось нарікав Вітренко. І у цьому процесі найбільш вагомі аргументи надали «посольства та міжнародні організації».
