Останніми днями російський МІД та прокремлівські ЗМІ знову почали істерику щодо присутності в Україні мережі лабораторій, де ніби-то, за американські гроші, ведуть досліди над небеспечними збудниками хвороб та розробляють біологічну зброю. До речі, у минулому, до «розгону» цієї теми в Україні неодноразово підключалися проросійські ЗМІ і політики – Віктор Медведчук зокрема.
Втім, через абсурдність цієї пропаганди, що аж «нав'язала в зубах», ця тема не набувала популярності. У 2009 році тема «біолабораторій» викликала певний резонанс, проте потім – у 2014 та 2020 – скандал вже не вдалося роздмухати.
Модель побудови фейків увесь цей час залишалася однаковою – правильно вказували джерело фінансування (США), а потім вже давали волю фантазії. Ніби-то американці хочуть винищити слов'ян спеціальними мікробами. Цього разу додали ще птахів, щоб хоч якось нарядити вже набридлий мотивчик.
Дуже коротко проаналізую фейкові твердження росіян.
Чому неможливо створити біологічну зброю вибіркової дії?
Кремлівська пропаганда намагається переконати світ, що США та їхні союзники хочуть створити біоагенти, здатні вибірково вражати різні етнічні групи населення
1) Насправді, біоагентів, що вражають специфічні етнічні групи населення, на сьогоднішній день не існує. Генетичні різниця між європеоідами, негроідами чи монголоідами мізерні, тому наш поточний рівень знань про людину просто не дозволяє створити біологічну зброю, яка б уражала лише певну етнічну групу людей.
До речі, росіяни про це прекрасно знають. Саме тому пропагандистські медіа пишуть «хочуть створити»... Класика перекручування слів і смислів, що видає перо пропагандиста!
2) Біологічна зброя сама по собі є доволі архаїчною ідеєю. Дійсно, під час холодної війни намагалися придумати, як можна використовувати патогенні організми в військових цілях. Втім, спосіб її застосування без небезпеки вбити своїх же солдатів, так і не винайшли. Тому розробляти її просто немає сенсу. Знову ми маємо прийом пропаганди, коли бажане видають за дійсне.
3) «Родзинкою» нинішнього фейку є нісенітниці про цілеспрямовану міграцію заражених птахів на територію противника. Для спеціаліста це звучить як «ми напоїмо водкою солдатів і поки вони п’яні, навчання їх латинської мови».
Справа в тому, що ви аж няік не можете «начинити» гусей «бойовими вірусами», просто тому, що таких вірусів не існує. Існують птахи, ссавці та віруси. Взаємодія між цими світами настільки складна, що будь-яке цілеспрямоване втручання є просто неможливим.
4) Нарешті, про самі «зловісні біолабораторії імперіалістичних ляльководів». Насправді, вони є не лише в Україні. Весь світ покритий мережею епідеміологічних лабораторій, які відстежують пересування по світу патогенних мікроорганізмів та вірусів.
Для дослідження патогенів завжди необхідні контрольні зразки – лабораторія порівнює відомий патоген із образцом і бачить схожість або відмінності в результатах аналізу. Саме для цього лабораторії зберігають колекції штаммов відомих патогенів (у замороженому вигляді, але вони повинні бути живими, і уміння рутинно працювати з небезпечними штаммами без ризику є частиною професії науковця).
Перевозити патогени – дуже небезпечно та складно з регуляторної точки зору, тому епідеміологічні лабораторії розташовані по всьому світу.
Створення такої всесвітньої мережі епідеміологічних лабораторій – надзвичайно дороге задоволення! Саме тому, основне джерело їхнього фінансування (врешті решт, як і науки загалом) – це американські гроші, змішані з пожертвами міжнародних корпорацій та фондів.
Саме завдяки розгалуженій мережі епідеміологічних лабораторій по всьому світу вченим вдається оперативно визначати збудників нових хворобю Наприклад, у Європі 2011 року мало місце кишкове захворювання, яке розповсюджувалося через огірки. Завдякі мережі епідеміологічних лабораторій вдалося з“ясувати, що причиною хвороби став специфічний штам кишкової палочки.
Крім того, епідеміологічні лабораторії займаються суто науковою діяльністю. Наприклад, збудника антраксу (по російськи – «сибірська язва») використовують для загальних досліджень імунітету.
Підсумовуючи – не знати про те, чим насправді займається українська мережа епідеміологічних лабораторій, росіяни не могли. Як і не могли не знати, що в науці кожен експеримент з небезпечним агентом проходить декілька незалежних аудитів, перед тим як науковцям нададуть дозвіл його поставити.
Не вірте тому, що красиво звучить!
Втім, розмірковуючи про російський фейк щодо «бойових вірусів», більш важливим є не спростування фейку як такого, але можливість прогнозувати у майбутньому появу інших подібних нісенітниць.
Скільки б не сталося технічних проривів та відкриттів, наука завжди буде terra incognita для простого обивателя. Не те, що це б применшувало самого обивателя – ні, всі професії важливі та потрібні для людства!
Питання в тому, що наука для нефахівця – це «таємна зона», де сталкери в білих халатах чаклують над створенням еліксиру молодості або страшної зброї.
Тому нефахівця дуже легко ввести в оману наукоподібними міркуваннями. До речі, це справедливо для будь-яких наук, не лише природничих – і для фінансової, і військової, і політичної аналітики також.
Вірити поясненням вчених варто лише тоді, коли інформація, яку вони розповсюджують, підтверджена у різні способи та різними групами фахівців. У нашому випадку – публікаціями у ЗМІ різних країн. І нарешті, навіть офіційно визнана інформація може бути невірною. Часто це виявляється згодом, з накопиченням нових даних.
Одним словом, не читайте російських газет перед обідом. А краще – не читайте їх взагалі!
