Прихильникам теорії змови варто було би запустити фейк про те, що «хрещеним батьком» COVID-19 є Джефф Безос, власник Amazon, котрий просто найняв китайців. Зрештою, завжди потрібно пам'ятати латинський вислів «Is fecit cui prodest» — «Зробив той, кому вигідно».
Також конспірологам варто підняти на щит довгу, але красномовну цитату з книги британського лівака Грейс Блейклі «Крах від «корони». Як пандемія змінить капіталізм». Вона вийшла наприкінці жовтня минулого року, і там написано: «Великі технологічні компанії стали одними з найбільших бенефіціарів пандемії коронавірусу. Microsoft, Apple, Alphabet [ми звикли називати його Google — за ім'ям головного активу], Amazon і Facebook в даний час складають п'яту частину всієї вартості індексу S&P500, а Джефф Безос може стати першим у світі трильйонером. Акції цих компаній так добре ростуть тому, що їхні бізнес-моделі захищають їх від впливу вірусного блокування. З огляду на те, що вони надають багато послуг і продають багато товарів через інтернет, в більшості з них не спостерігається падіння продажів. Споживачі, що не виходять з дому, стікаються в інтернет, щоб працювати, споживати і розважатися. Amazon найняла 175 тис. додаткових співробітників, щоб впоратися з числом замовлень, що зростає».
Перемога online над offline, розквіт віртуального життя та занепад реального і є головною трансформацією світу, яку викликав коронавірус. В ній укорінені й інші зміни — маленькі і великі. Одні вб'ють все, що було до них, і залишаться назавжди, інші — надовго, треті мімікрують і породять якісь нові, раніше небачені, формати — в інституціях, відносинах, соціумі.
А з часом якийсь Дарвін від соціології пояснить, чому щось померло, а щось вижило. Зараз повідомлення про смерть деяких з наших повсякденних звичок комусь можуть здатися, як сказав би Марк Твен, злегка перебільшеними. Але, можливо, причиною цього є лише недосконала оптика сьогодення.
Рукостискання
Крістофер Макнайт Ніколс, історик з Університету Орегону, вважає: незрозуміло, чи виживе після пандемії «соціальна поведінка, яку ми вважали цілком очевидною, — рукостискання та обійми».
Рукостискання, опис якого можна зустріти ще у «Метаморфозах» Овідія, розквітло в епоху лицарів. Це був ритуал, покликаний показати, що в руках людини немає зброї. Сьогодні кожен може бути «озброєний», навіть не здогадуючись про це, — звідси поява нових вітальних ритуалів, коли в хід йдуть стиснуті кулаки і навіть лікті.
Можна припустити, що як тільки COVID-19 заметуть під килимок, все повернеться на круги своя. Однак є одне «але». Майкл Райан, виконавчий директор програми ВООЗ з надзвичайних ситуацій в області охорони здоров'я, вважає, що повністю знищити зловісний вірус навряд чи вийде. Людство поки що може похвалитися перемогою лише над віспою. Навіть поліомієліт і кір у порошок стерти не вдалося. Тому найімовірніше, що COVID-19 стане ендемічним захворюванням, тобто буде постійно підтримуватися в популяції. Так що руку приятелеві, звичайно, можна потиснути, але немає гарантій, що це потім не вийде боком. Хіба що стискати її в рукавичках. Але це не дуже по-лицарськи і чимось скидається на поцілунок у протигазі.
Романтичні стосунки
У Швеції з червня по липень 2020 року, порівняно з аналогічним періодом 2019-го, кількість заяв про розлучення збільшилася на 15%. Такі цифри називає Філіп Джонзон Ярл, генеральний директор і співзасновник Relate — шведської компанії, яка надає послуги з підтримки міжособистісних стосунків. Для декого карантин став чудовою можливістю заглибитися у відносини, каже Ярл, але для багатьох — жорстоким пробудженням. Від нерозуміння одне одного або поганих комунікативних навичок у стосунках.
Зворотний бік питання — фізичне дистанціювання. Воно, вважає професор психіатричної епідеміології у Школі громадської охорони здоров'я ім. Чана в Гарварді Карестан Коенен, може прискорити тренд заміни сімейних відносин на поодиноке життя з декількома віртуальними партнерами у мережі. Звички «покоління Tinder» можуть зміцнитися за періоди наступних локдаунів настільки, що новий варіант відносин може стати загальноприйнятою нормою.
Більш за те, Ніколас Крістакіс, професор Єльського університету у випущеній минулого року книзі «Стріла Аполлона: глибокий і тривалий вплив коронавірусу на те, як ми живемо» передбачає, що «у 2024 році тренди [пандемії] розгорнуться у зворотному напрямі. Люди будуть неухильно прагнути до спілкування». Серед іншого, це виражатиметься в «сексуальній розбещеності».
Освіта
«Раніше студенти ходили в університет, щоб слухати лекції, а вдома вони робили уроки. В постпандемійному світі буде все навпаки: вдома учні слухатимуть онлайн-лекції найвидатніших професорів з усього світу, а в навчальні заклади вони ходитимуть тільки щоб обговорити почуте і побачене», — заявляв ще на першому піку коронавірусу Доменіко Де Мазі, відомий соціолог, почесний професор римського університету «Ла Сап'єнца».
Джефрі Сакс, якого The Economist називав одним з трьох найбільш впливових економістів сучасності, також вважає, що на нас чекає рух до змішаної системи навчання, яка поєднує онлайн-уроки і традиційні заняття в кампусі. На його думку, тут є ризик зниження якості, але зате є і потенціал зробити навчання доступним для більшого числа людей, знизивши його вартість.
Це майже революція. Її затьмарює лише той факт, що для бідних країн перехід на дистанційне навчання закінчиться не дуже райдужно. Особливо якщо мова йде про шкільну освіту. Люсія Фрай, директор з досліджень «Фонду Малали» при ООН, який працює над поширенням доступу до освіти для дівчаток у найбідніших країнах світу, ще в листопаді минулого року пояснювала, що закриття шкіл на карантин для дітей з бідних країн фактично означає кінець отримання освіти. Особливо коли йдеться про дівчаток. Так сталося в Африці під час попередньої кризи, викликаної лихоманкою Ебола. Замість шкільної парти на юних леді чекали сексуальна експлуатація, підліткова вагітність, примусові шлюби і важка праця. Якщо все повториться з COVID-19, говорить Фрай, до 129 млн дівчаток, які нині позбавлені освіти, додадуться ще 20 млн.
Робота
«Я не думаю, що віддалена робота буде постійною в тому масштабі, який ми бачили в березні 2020-го, але не сумніваюся, що кількість віддаленої роботи зростатиме», — каже Цедал Нілі з Гарвардської школи бізнесу, у якого ось-ось вийде книга «Революція віддаленої роботи: успіх звідки завгодно».
Перехід до дистанційної праці може також позначитися на ринках комерційної нерухомості, оскільки компанії скористаються потенційною економією. Минулої весни компанія-розробник програмного забезпечення Culdesac оголосила, що переводить співробітників в інтернет і закриває офіси в Сан-Франциско. У липні Google повідомив, що ті, хто готовий виконувати свої функції поза офісом, можуть працювати з дому до липня 2021 року. Microsoft і Ford Motor Co. також заявили, що закривають свої офіси до наступного літа. Twitter надав можливість постійної віддаленої роботи для співробітників.
Мартін Сан Бім, оглядач Financial Times з питань європейської економіки і автор книги «Економіка причетності», вважає, що «різкий перехід до віддаленої роботи означає радикальну зміну використання цифрових технологій в діловій сфері, що неминуче вплине на структуру виробництва і розподіл економічної вигоди». Іншими словами, нас чекають технологічні прориви — на радість всім, хто вписався у віддалену постковідну епоху, і на горе всім іншим, хто не буде допущений до розподілу цього пирога.
Після закінчення епідемії ми можемо зіткнутися з проблемою різкого соціального розшарування. Повернути світ на рейки хоча б відносної соціальної справедливості після пандемії виявиться вельми непросто. Можна сумніватися в думці філософа Славоя Жижека про те, що «епідемія коронавірусу може відродити комунізм», але, принаймні, зрозуміло, що саме стане відправною точкою зростання «комуністичних настроїв», над якими в доковідну епоху можна було лише потішатися.
Подорожі, поїздки та міста
Восени минулого року британська компанія Inmarsat опитала 9,5 тис. осіб із 12 країн — з числа тих, хто часто літав літаком, — і з'ясувала, що у 83% із них немає наміру відновлювати після пандемії активні поїздки, пов'язані з бізнесом або відпочинком. 31% респондентів збиралися зменшити кількість авіаперельотів, а 41% заявили, що планують взагалі менше користуватися транспортом, будь-яким. Найбільш радикально налаштовані щодо прийдешніх подорожей представники Індії та Південної Кореї.
Показово, що домосідами готові стати і доволі заможні люди, про що свідчить інше опитування — Investor Watch, — проведене швейцарським банком UBS. У ньому брали участь більше 3,7 тис. інвесторів із 15 країн. 70% з них мають намір подорожувати рідше, а працювати віддалено — частіше. А 46% респондентів припускають, що можуть перебратися з мегаполісів у менш населені райони.
Бажання вибратися з кам’яних джунглів, подорожі і те, як будуть виглядати міста після пандемії, — це все пов'язано. Епідемії вже неодноразово міняли конфігурації між цими трьома складовими. Ще 15 років тому Стівен Джонсон написав книгу «Карта привидів. Історія найстрашнішої епідемії Лондона і того, як вона змінила науку, міста і сучасний світ». Там йшлося про холеру і її наслідки. Ця хвороба у XVIII ст. викосила величезну кількість людей. У британській столиці після цієї напасті по-іншому підійшли до організації санітарії. І якийсь час потому місто стало ще багатолюднішим.
Сьогодні тимчасові струмочки міграції з міст можливі, але масового відтоку чекати навряд чи варто. Директор Паризької вищої школи соціальних наук відомий французький економіст Жак Сапір переконаний: незважаючи на те, що пандемія спочатку «погнала» парижан за місто, навряд чи вони там залишаться назавжди. Занепад мегаполісів не передбачається, можливий лише постковідний «дачний бум».
Однак це не єдині зміни, які, ймовірно, виникнуть всередині урбанізованих просторів. Є приклад американського Бостона, де на початку вересня минулого року система прокату велосипедів BlueBikes зафіксувала рекордну кількість поїздок за один день — більше 14,4 тис. Це пов'язано зі зниженням трафіку як такого — по спорожнілому мегаполісу стало зручно пересуватися на ровері. На думку Керол Булгаріс, доцента кафедри міського планування Гарвардської школи дизайну, рішення мерії Бостона створити нові велосипедні доріжки навколо своїх громадських садів може перетворитися на довгостроковий тренд заміни у місті авто на екологічний транспорт.
Медицина
«Не гугліть свої симптоми, якщо не можете піти в лікарню. Є надійніший спосіб — отримайте повноцінну консультацію від справжнього лікаря, залишаючись удома», — такі СМС-повідомлення розсилає своїм абонентам оператор мобільного зв'язку Vodafone Україна. Аналогічна послуга є і у «Київстар».
Телемедицина — загальносвітова тенденція, вона якщо і не поховає традиційні походи до лікаря, то вже точно складе їм конкуренцію. І зараз, і після закінчення пандемії. Томас Дельбанко, професор Гарвардської медичної школи, підкреслює, що люди говорять про перехід на телемедицину вже давно, але до COVID-19 лише 8% меддопомоги надавалося віддалено. Тепер це число підскочило до 95%.
Пітер Єллоуліс, професор психіатрії Каліфорнійського університету, так описує швидкість змін: «Я витратив 20 років, намагаючись пом'якшити законодавство з телемедицини. Зараз всі потрібні поправки внесли за тиждень». Фахівці вважають, що, коли розгул пандемії закінчиться, має сенс чекати зростання телемедичних платформ, кількості алгоритмів діагностики, а разом з ними — сервісів з підбору фахівців. У тому числі психологів і психотерапевтів.
Стівен Тейлор, професор психіатрії Університету Британської Колумбії і автор книги «Психологія пандемій», вважає, що більшість людей стійкі до стресу, проте «для нещасної меншини людей, можливо, від 10 до 15%, життя не повернеться в нормальне русло». Хтось буде страждати обсесивно-компульсивним розладом. Деякі з них, якщо не отримають належного лікування, стануть хронічними гермофобами і почнуть боятися мікробів. І це теж той новий дивний світ, з якого важко повернутися в минуле. Якщо це взагалі можливо.
