«Нобель» з молотка. Нагороду з економіки отримали за дослідження теорії аукціонів

Що потрібно, аби отримати Нобелівську премію? На перший погляд, все просто. Ну, майже все. Варто бути білим чоловіком із США віком старше 55 років. Саме таким людям, за статистикою, найчастіше вручають найпрестижніші у науковому світі нагороди.

Втім, до цього тривіального набору «характеристик» варто додати проведене масштабне дослідження або відкриття, яке сколихнуло наукове співтовариство та має суспільну користь.   

Цьогорічні лауреати премії Шведського центрального банку з економічних наук на честь Альфреда Нобеля, або, простіше кажучи, Нобелівської премії з економіки, повністю відповідають цим атрибутам.

Нагороду розділили між собою стенфордські економісти Пол Мілгром (72 роки) та Боб Вілсон (83 роки) за «нові результати в теорії аукціонів і створення нових форматів аукціонів». Теорії, яка на практиці приносить мільярди доларів податків та драйвить економічні процеси по всьому світу.

Три, два, один… Продано!  

Уявімо, що у Нобелівського комітету є папки, де розкладені економічні надбання світу. Так от, робота про теорію аукціонів точно лежала б у теці під назвою «Класика» або «Безпрограшні варіанти», адже економісти вже більше 50 років відслідковують цю тему. Чому?

Якщо спробувати описати лірично, наше життя — суцільний аукціон. Якщо вдатись до конкретики, тема аукціонів — сприятливий ґрунт для дослідження поведінкової економіки та теорії контрактів. До того ж, вона не лише цікавить сивочолих професорів, а й має велике практичне значення для людей, галузей і цілих країн. Адже аукціон — це не лише Sotheby's чи Christie's, де торгують антикваріатом та творами мистецтва.

Всі державні закупівлі, торгівля на біржі, або ж продаж надр — все це сфери, де використовують аукціони. Список  можна продовжувати ще дуже довго. Саме від результатів аукціону, по суті, залежить фінальна вартість того чи іншого товару, вдоволення продавця і покупця.

Думаєте, це вас не стосується? Глибоко помиляєтесь. Скоріш за все, саме на аукціоні вирішили, яка компанія, наприклад, вивозитиме сміття з-під вашого будинку, або ж яка фірма привозитиме продукти у їдальню школи вашої дитини.

З огляду на важливість цієї теорії, Нобелівський комітет вже втретє нагороджує саме за дослідження теорії аукціонів. Вперше це трапилось у 1996 році. Нагороду вручии американському економістові Вільяму Вікрі за те, що він застосував інструменти теорії ігор для пояснення динаміки аукціонів. Наступний раз — у 2007 році. Нагороду отримали троє науковців, що створили теорію оптимальних механізмів у аукціонах. Тож нагорода Мілгрому і Вілсону була лише питанням часу. Букмекери та оглядачі пророкували їхню перемогу і 10, і 15 років тому. Класика ж.

Більше знаєш — більше платиш

Трішки матчастини. Результат торгів зазвичай залежить від трьох чинників:

- від формату аукціону і його правил (закриті або відкриті цінові пропозиції, допустима кількість заявок на одного учасника та інше).

-  Другий фактор передбачає цінність виставленого на аукціоні об'єкта для кожного учасника торгів (загальна або приватна).

- Третій стосується невизначеності, тобто того, яку інформацію про вартість об'єкта мають різні учасники торгів.

Втім, у, здавалось би, зрозумілій схемі існувало багато перешкод. Наприклад, «прокляття переможця» — страх заплатити за об'єкт торгів набагато більше, аніж він реально коштує, і через це отримати збиток. Це «прокляття» негативно впливало на економічні процеси.

Мілгром, який, до речі, писав дисертацію під керівництвом Вілсона, запропонував елегантне і в той же час просте рішення — надавати якомога більше інформації про предмет продажу до початку торгів. Це дає змогу покупцеві суб'єктивно оцінити товар ще до початку торгів. Навіщо? Спробуємо ілюструвати це якимось прикладом.

Помислимо, що хтось (держава, наприклад) продає дві ділянки з однаковими запасами нафти у різних регіонах. Для нафтової компанії вигідніше купити ту, де у неї вже є логістичні шляхи або ж якісь особливі технологічні рішення, які можливо втілити лише на одній з ділянок.  У підсумку, давати учасникам торгів більше інформації корисно і для продавця. Адже якщо умовна нафтова компанія бачить для себе користь у цій ділянці, то заплатить за родовище більше.

Це теоретичне рішення науковців не встигло припасти пилом на полицях, а було одразу реалізоване на ринку.

Практична користь

Мілгром і Вілсон взяли участь у формуванні аукціону з продажу ліцензій на радіочастоти в різних штатах США для телекомунікаційних компаній. У 90-х (як і сьогодні, через появу 5G) цей ринок переживав нечувану популярність.  Втім, існувала велика проблема.

Продавати частоти в різних штатах покроково — не найкраще рішення. Оператори боялись, що багато заплатять у одному штаті, а в іншому — програють конкурентам. І тоді не вдасться побудувати мережу з потрібним покриттям, яка б охопила всю країну.

Щоби вирішити проблему, Вілсон і Мілгром запропонували провести одночасний аукціон, до того ж у декілька раундів (ще одна новація економістів). Він відбувався таким чином: ліцензії для всіх територій виставляли на продаж одночасно, учасники торгів могли робити по кілька ставок, а раундів проводили стільки, скільки знадобиться. Завдяки цьому телекомунікаційні компанії мали змогу претендувати відразу на всі цікаві їм ліцензії і бачити ставки суперників.

Новий формат виправдав себе. Мобільні оператори змогли зібрати достатньо ліцензій для створення мережі, а держава протягом лише першого аукціону отримала $617 млн. Це на 20% більше прогнозованої суми.  У підсумку, з 1994 року подібні формати аукціону стали буденністю, яка полегшила життя усім. І продавцям, і покупцям. Win-win.

Але якщо всі ці пояснення і приклади здаються складними, а у розмові з друзями потрібно коротко пояснити, за що ж була вручена Нобелівська премія з економіки у 2020 році, — ось вам лайфхак.

Вимовіть фразу американського стендап-коміка Дейва Шаппелла, яка стала мемом: «Сучасні проблеми потребують сучасних рішень». Адже 200 років тому продавали тюльпани і рабів, а сьогодні — телекомунікаційні мережі.

Розділ «Бонус»

Які б відкриття науковець не здійснював, він у першу чергу людина. А у нашому випадку — немолода. За традицією, з Нобелівського комітету переможцеві телефонують, щоби повідомити приємну новину. Але вчора комітет не зміг зв’язатися з Полом Мілгромом. Адже він... міцно спав.

На допомогу прийшов його колега Роберт Вілсон, який разом з своєю дружиною грюкав у двері будинку новоспеченого лауреата, намагаючись розбудити. Інцидент потрапив на відео.

«Пол! Це Боб Вілсон. Ти отримав Нобелівську премію! Вони спробували з тобою зв'язатися, але нічого не вийшло. Не було твого номера. Ми дали їм його. Ти хоч візьмеш трубку?!», — вигукував Вілсон. Все закінчилося добре — Мілгром прокинувся і слухавку взяв.