Яскраве полум'я багаття, чорний дим від палаючих шин і озброєні до зубів поліцейські, які відтісняли розлючений натовп, що розбиває вікна в автобусах з жінками і дітьми...
У лютому цього року така картинка із смт Нові Санжари Полтавської області облетіла весь світ. Не тільки українські, а й західні ЗМІ назвали жителів селища дикунами і звинуватили у відсутності людяності. Пізніше з'ясувалося, що причиною безладдя були непрофесійні дії керівництва МОЗ. А також дискомунікація між центральною владою і «простими людьми».
Приймаючи перших евакуйованих із Китаю, столичні чиновники розгубилися і не могли визначитися, куди їх відправити на карантин. Літак з українцями довго не отримував дозволу на посадку і кілька годин кружляв над аеропортом «Бориспіль».
Нарешті вибравши для карантину медичний центр Нацгвардії в Нових Санжарах, влада не спромоглася пояснити місцевим жителям, що прибулі не інфіковані. Тому люди втратили голову через страх перед закордонною «чумою» і збунтувалися.
Напередодні місцевих виборів наша кореспондентка побувала у Нових Санжарах, щоби з'ясувати, як тут живуть мешканці в розпал епідемії коронавірусу і як голосують на місцевих виборах.
«За віру в казки треба платити»
Вибори проходили в Україні в неділю, 25 жовтня. Тому в адмінкорпусі медичного центру Нацгвардії «Нові Санжари» не виявилося нікого, крім охоронниці.
«Дівчино, що ви хотіли?» — голосно питає охоронниця, виглянувши у розчинене вікно.
«Я журналістка із Києва. Хочу поставити вам кілька питань...» — кажу я.
«Ні!» — жінка з грюкотом закриває вікно.
Тінистими алеями санаторного парку прогулюються відпочивальники. Всі вони приїжджі і не були свідками історії майже річної давнини. Але біля бювету з мінеральною водою я помічаю миловидну співробітницю санаторію. Вона, напевно, повинна все пам'ятати. Та розмовляти зі мною чомусь не бажає. «Було і було, минуло!» — каже з роздратуванням.
Проходжу містком через Ворсклу, опиняюся в центрі селища. На клумбі з червоними трояндами встановлено флагшток з трьома прапорами — України, Євросоюзу і Нових Санжар. У скверику біля місцевої адміністрації — величезний плакат з портретом селищної голови Інни Коби і привітанням «З днем народження, дороге село!». Селище виглядає доглянутим і чистим. Працюють всі магазини і ятки-кав'ярні. З 8-ї ранку відкрито 5 виборчих дільниць. Три з них у центрі — в школі, бібліотеці та Будинку культури. На перший погляд може здатися, що про події на початку епідемії новосанжарці вже забули. Але насправді люди не бажають згадувати це з іншої причини — їм боляче.
Так буває, коли комусь повіриш, відкриєш душу, а той зрадить. Напередодні президентських виборів більшість місцевих жителів розчарувалися в ексглаві держави Петрові Порошенку. Подивилися фільм «Слуга народу» і масово проголосували за Володимира Зеленського. Мабуть, вирішили, що в житті він — точна копія свого кіношного персонажа. А вже під час лютневих подій зіткнулися з реальністю, яка виявилася дуже жорстокою, і відчули вкрай болісний крах ілюзій. «Нічого не поробиш, за віру в казки треба платити — таке життя» — пояснює мені загальний настрій один з мешканців селища, колись слідчий з особливо важливих справ, а зараз пенсіонер Ігор Грибовод.
«Влада людей не чує, сенсу голосувати немає»
З Ігорем Грибоводом ми розмовляємо біля розташованої в школі виборчої дільниці. Не дивлячись на те, що стрілка годинника вже підібралася до обідньої пори, тут побувало не більше 50 осіб. Аналогічна картина і на дільниці у будівлі бібліотеки.
«Коли обирали главу держави, до 13-ї години у нас було вже 350 чоловік, а зараз і сотня не набереться. У кращому випадку, ще чоловік десять проголосують. Наші люди встають і лягають спати рано. Якщо не з'явилися на ділянці в першій половині дня, значить, вже не прийдуть» — зітхає секретар виборчої комісії Наталія Науменко.
Вона стверджує, що більшість новосанжарців так розчарувалися в чинній владі, що просто не хочуть голосувати. Її слова підтверджують люди, з якими я розмовляю біля бібліотеки. «Влада нас не чує, їй все одно, що ми думаємо. А значить, сенсу брати участь у виборчій кампанії немає» — кажуть вони.
У свою чергу, більшість з тих, хто все-таки прийшов на вибори, підкреслюють: виключно для того, щоби підтримати кандидатуру свого сільського голови Інни Коби. «Вона у нас молодець. Дороги робить, проблеми з водою і вивозом сміття вирішує. А під час зимових подій стала на захист жителів села, незважаючи на загрозу своїй кар'єрі» — пояснює Ігор Грибовод.
Озброєні до зубів нацгвардійці і БТРи
Розслідування того, що сталося у лютому в Нових Санжарах, правоохоронні органи не проводили. Тому офіційної інформації про причину бунту немає. Геннадій Супрун, голова райради, розповідає, що все почалося з чуток про евакуйованих з Китаю українців. Щоб перевірити інформацію, він подзвонив до Києва. Але там йому сказали, що це неправда. Потім з медичного центру «Нові Санжари» несподівано вивезли в Миргород усіх постояльців. А замість них розмістився загін бійців Нацгвардії. Пізніше інформація просочилася в Facebook, де почали з'являтися панічні пости. Причому писали їх не новосанжарці. А в день прибуття автобусів з евакуйованими торговці з місцевого ринку отримали анонімні смс-звернення про те, що вони повинні не допустити розміщення прибулих на карантин у медичному центрі. Інакше закордонна «чума» знищить всіх жителів селища. Адже санаторій знаходиться в центрі, а його інфраструктура абсолютно не пристосована для подібних цілей.
«Звичайно, люди злякалися і побігли до воріт медцентру. Загалом зібралося близько 1,5 тис. місцевих жителів» — говорить Геннадій Супрун. У той же час він стверджує, що селяни протестували мирно і навіть у момент появи автобусів із евакуйованими не виявляли агресії.
«Я шість років керую райрадою і всіх наших знаю в обличчя.
У розпал подій я був там і на власні очі бачив п'ятьох хлопців, які жбурляли каміння в автобуси. Це були приїжджі провокатори!» — стверджує Супрун.
«Президент віддав наказ і чекає, що він буде виконаний»
Версій про те, хто стояв за підбурюванням жителів Нових Санжар до бунту, існує кілька. Згідно з першою, скандальні події організували проросійські сили, щоб розгойдати ситуацію в країні. Друга не виключає втручання представників обласної полтавської влади. Нібито чиновники були так налякані перспективою поширення епідемії в регіоні з вкрай слабкою медичною базою, що вирішили за допомогою «тітушок» чинити тиск на центральну владу. Пряме зіткнення з центром могло коштувати кар'єри.
Прихильники третьої версії (до слова, вона поширена серед керівників Новосанжарського району) підозрюють, що до організації бунту причетний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Тоді ходили чутки про те, що він ось-ось позбудеться посади. Тому очільник МВС міг привезти в селище «тітушок», щоб переконати президента в своїй незамінності. Проте не взяв до уваги настрої жителів селища і виявився не готовим до наслідків.
«Не секрет, що головна проблема центральної влади полягає в тому, що вона абсолютно відірвана від простих людей» — говорить Геннадій Супрун. Він згадує, що напередодні скандальних подій розмовляв з Аваковим та просив не розміщувати евакуйованих із Китаю у селищі. На що міністр нібито відповів: президент віддав наказ і чекає, що він буде виконаний. А потім ухвалив рішення ввести в селище підрозділ Нацгвардії і важку військову техніку. «Цілий тиждень по всьому селу стояли БТРи і озброєні до зубів нацгвардійці. Ми боялися вийти по хліб в магазин і не пускали дітей до школи. Було дуже страшно!» — скаржиться голова однієї з виборчих комісій Катерина Мельницька.
Вона розповідає, що у сутичках біля медичного центру поліція так побила місцевих жителів, що багато хто з них досі відчуває наслідки травм. Проте по медичну допомогу в лікарню ніхто не звертався — боялися опинитися під кримінальною статтею. І як з'ясувалося пізніше, небезпідставно. «Через кілька місяців наших хлопців у Полтаві просто «засудили за хуліганство» замість того, щоб розібратися, що трапилося!» — підкреслює Мельницька. Вона, як і інші жителі селища, вважає, що таким чином влада продемонструвала людям: «Ви бидло і ваша думка нікого нагорі не цікавить». Ображаються новосанжарці і на столичних журналістів. «Ославили нас на весь світ, немов ми недолюди якісь!» — вигукує Мельницька.
Козацька історія
Нові Санжари — місцевість з багатою історією. Ще до приєднання Полтавщини до Російської імперії в селищі проживали відомі козацькі роди. Наприклад, сім'я доньки Івана Сірка, легендарного кошового отамана Запорізької Січі. А також батьки Петра Іваненка, гетьмана і політичного діяча кінця XVII — початку XVIII ст., головного опонента Івана Мазепи. Родом звідси і козацький кошовий отаман командувач Чорноморської козацької флотилії часів імператриці Катерини Другої — Антон Головатий. За словами місцевого краєзнавця і письменника Юрія Коцигуба, саме Головатий після знищення Запорізької Січі переселив козаків на Кубань.
На початку XX ст. більшість місцевих жителів воювали в армії УНР. А потім під проводом місцевих отаманів (кажуть, в їх числі була і отаманка на ім'я Маруся) протягом двох років чинили опір Червоній армії.
Одним словом, козацька кров своє бере. «У нас в селі народ завжди був волелюбний, патріотичний і дуже дружний» — зазначає Юрій Коцигуб. А Катерина Мельницька додає, що новосанжарці завжди тримаються один за одного. Деякі цілими групами їдуть на заробітки за кордон. Інші заселили на околиці Полтави новий багатоповерховий мікрорайон. «Там всі наші тепер і живуть. А що тут робити? У нас навіть секонд-хенди не приживаються. Тільки аптеки для людей похилого віку залишилися» — каже Мельницька.
«Дзвониш 103 — тобі відповідають, що це пожарка»
Не додає селянам віри в центральну владу і якість лікування пацієнтів з коронавірусом. За словами Ольги Гирі, головного лікаря Новосанжарської лікарні, за час епідемії в селищі зафіксували 94 випадки коронавірусу. Три людини померло. Двоє хворих зараз лежать у лікарні. «Один в Полтаві, другий — у нашому інфекційному відділенні. Там же лежать ще вісім пацієнтів з пневмонією. Чи заражені вони коронавірусом, сказати не можу. Лабораторія в Полтаві так перевантажена, що результати тестів треба чекати мінімум тиждень» — зазначає Гиря.
Хворіє на коронавірус і Інна Коба, селищна голова. За словами Геннадія Супруна, коли постало питання про створення при райлікарні інфекційного відділення, центральна та обласна влада не допомогли населеному пункту жодною копійкою. «Все необхідне обладнання ми закуповували за рахунок благодійників» — говорить він. А Ольга Гиря пояснює деталі того, що відбувається: «Препарати для лікування коронавірусу дуже дорогі, у нас є запас деяких з них лише на місяць. Зараз шукаємо благодійні кошти, щоб їх закупити».
Визнає Геннадій Супрун і той факт, що в селищі катастрофічно не вистачає сімейних лікарів. «З огляду на кількість населення у нас повинно бути 17 сімейних лікарів. А працюють тільки дев'ять, з яких одна лікарка в декреті» — говорить він.
У свою чергу, новосанжарці скаржаться, що в селищі сімейного лікаря не викличеш, а «швидку» з Полтави не дочекаєшся: «Дзвониш 103, а тобі відповідають, що це пожарка. Обіцяють передзвонити. Але або не передзвонюють, або приїжджають на виклик через 2 — 3 дні». В результаті, за словами Катерини Мельницької, більшість хворих займаються самолікуванням вдома. «Мій знайомий тиждень намагався з коронавірусом боротися самостійно, потім поїхав у приватну клініку в Полтаву, вистояв чергу в 30 осіб і... втратив свідомість. Отямився на лікарняному ліжку» — розповідає вона.
За «Слугу народу» проголосували одиниці
Не дивно, що в умовах епідемії призначене в день місцевих виборів «президентське опитування» новосанжарці сприйняли зі скепсисом. «Одні відмахуються з роздратуванням, коли я їх прошу заповнити анкету. Інші просто не розуміють суті питань. Мабуть, вони занадто складні для простих людей» — розповідає волонтер Юлія.
За її словами, вона сама зголосилася безкоштовно роздавати людям анкети з питаннями, оскільки все ще вірить в Зеленського і його команду. «На жаль, більшість новосанжарців хочуть все і відразу, а так не буває» — зітхає вона.
Юрій Коцигуб висловлюється більш категорично: «Всі чекали від Зеленського істотного поліпшення соціальної та економічної ситуації, а також закінчення війни на Донбасі на умовах України. А в результаті ми потихеньку падаємо в яму злиднів і безнадії». На його думку, на тлі того, що відбувається, «президентське опитування» в день місцевих виборів виглядає звичайним популізмом. З ним згоден і Геннадій Супрун: «Навіщо запитувати громадян, чи бажають вони довічного ув'язнення корупціонерів, якщо за час перебування при владі ЗЕ-команди жодного хабарника не посадили до в'язниці? Для чого ставити питання про легалізацію канабісу в медичних цілях? Прості люди не звернуть увагу на те, що акція спрямована на медичні цілі. Але молодь точно проголосує за «Слугу народу», сподіваючись, що вона легалізує наркотики. Подібну політичну технологію реалізували в одному зі штатів Америки більше десяти років тому».
Тим не менш, вже в понеділок після виборів Катерина Мельницька повідомила: «За «Слугу народу» у нас проголосували одиниці. Явка виборців у районі склала менше 33%. Для порівняння скажу, що на президентські вибори прийшли близько 50% виборців».
Всі новосанжарці, з якими я спілкувалась, сходяться на думці: якщо центральна влада і далі займатиметься популізмом, селище помре. Незважаючи на козацьку кров, у людей вже немає сил навіть протестувати. І не тому, що їх залякали БТРами. А тому, що вони не вірять вітчизняним політикам. «Зараз наші земляки просто виїжджають з рідного села, щоб вижити і прогодувати свої сім'ї, — говорить Геннадій Супрун. — Ще пару десятиліть такого життя — і поїдуть усі». Він також нагадує, що Полтавщину вважають серцем України. Дай Бог, щоб воно не перестало битися...
ВІДЕО: Валентин Ковалевський, Віталій Вірченко ФОТО: Інна Золотухіна, Getty Images
