Чутки про те, що Верховна Рада планує звільнити двох міністрів — економіки та фінансів, циркулюють вже давно. Тепер до кандидатів на виліт з уряду приєднався і очільник Міністерства охорони здоров’я. Рокіровка може статися у розпал бюджетної кампанії та у спалах коронавірусної хвороби.
Chas News розбирався, чи мають ці чутки підґрунтя та хто саме може змінити міністрів.
В очікуванні змін
Традиційно чуток про відставку уряду не буває лише одразу після його призначення. Ще у вересні, на старті нового політсезону, почали з’являтися повідомлення про те, що деякі міністри не допрацюють до кінця буремного 2020 року. Про це заявляли Давид Арахамія, голова фракції «СН», та Руслан Стефанчук, перший заступник голови Верховної Ради. Пізніше той-таки Стефанчук повідомив, що Сергія Марченка, міністра фінансів, та Ігоря Петрашка, міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, можуть звільнити. Остаточне рішення ухвалять за результатами ефективності роботи над проєктом держбюджету та нових підходів у подоланні наслідків епідемії.
Бюджетний процес в Раді вже триває, а «коронакриза» тільки набирає обертів, тому найцікавіше попереду.
Проєкт постанови про звільнення Петрашка вже зареєстровано в парламенті. Нагадаємо, Верховна Рада може звільнити будь-якого міністра (окрім міністрів оборони та закордонних справ) за власною ініціативою. Для цього потрібно ухвалити відповідну постанову більшістю голосів, тобто 226-ма.
Проєкту постанови на звільнення Марченка ще немає, можливо, депутати чекають проєкту бюджету, що вже цього тижня має розглядатися в стінах парламенту. Зареєструвати постанову — справа технічна, головне, щоби потім знайшлися голоси на її підтримку. А з цим є питання.
У команди Зеленського — проблеми з кадрами та кадровим резервом. «Нові обличчя» або не хочуть, або не можуть працювати ефективно. В пошуках рятівників намагалися навіть звернутися до таких «нових облич», як Сергій Тігіпко, Валерій Хорошковський чи Василь Цушко. Це вказує лише на те, що кризового менеджера в «колоді Зеленського» немає. І не з’явиться ближчим часом.
Криза кризою поганяє
«Чутки про відставку уряду чи окремих його членів лунають вже давно, але конституційна криза значно зменшує вірогідність такого сценарію. Всередині Верховної Ради теж є проблеми у відсутності голосів. Якщо звільняти міністрів, то їм потрібна ефективна заміна. На звільнення голоси завжди знайдуться, а от з призначенням нового міністра є складнощі», — розмірковує політолог Володимир Фесенко.
Слова політолога підтверджують і у фракції «СН». Одразу декілька народних депутатів розповіли Chas News, що на сьогодні єдності в голосуванні по актуальних питаннях немає. Більше того, загроза дострокових виборів гальмує процеси всередині монобільшості.
«Фракцію лихоманить давно. Ще не було розбору польотів по програних місцевих виборах, як на голову звалився Конституційний Суд. Ініціативу президента підтримують далеко не всі. Вже були розмови з представниками Офісу президента, навіть неформальні, але безрезультатно. Тому Зеленський заговорив про розпуск Ради. Побачимо, що буде далі, але точно буде цікаво», — каже представник «Слуги народу» на умовах анонімності.
Він нагадує, що призначення міністрів економіки, фінансів та охорони здоров’я були компромісними. Більше того, двох останніх навіть не змогли затвердити з першого разу — довелося шукати голоси в інших фракціях і групах та голосувати повторно.
Вірусна катастрофа
Окрім Марченка і Петрашка, все частіше говорять і про відставку міністра охорони здоров’я Максима Степанова. Останній виступ в парламенті очільника відомства інакше, як феєричним, не назвеш. Міністр відверто заявляє, що не знає, як діяти в нинішній ситуації: повний локдаун доб’є економіку, а обмежувальні заходи вже не допомагають.
«Ми дійшли точки неповернення і близькі до катастрофи… Попереду важкі часи. Наступні слова багатьом не сподобаються, але це факт. Немає когось окремого відповідального за боротьбу з ковідом. Настав час особистої відповідальності кожного», — проголосив Степанов з парламентської трибуни.
Степанова критикують вже давно. Очоливши міністерство в розпал першої хвилі коронавірусу, він так і не зміг налагодити роботу системи. Лікарняні ліжка переповнені, зайшла мова про організацію мобільних госпіталів. Сам же міністр повідомляє, що пацієнтів сортуватимуть за ступенем тяжкості перебігу хвороби.
Беззаперечно, «ефективність» діяльності очевидна. Але охочих замінити Степанова зараз немає. У той же час, за словами нашого співрозмовника, близького до керівництва Офісу президента, основним претендентом на крісло очільника МОЗу є головний санітарний лікар України Віктор Ляшко. Він має підтримку у президента Зеленського.
«Зеленський давно задоволений роботою Ляшка, його навіть цілком серйозно розглядали кандидатом у мери Києва, але Віктор відмовився. Думаю, що на крісло міністра його можна вмовити, залишилось тільки вмовити фракцію, щоб підтримала. Степанов має свою групу підтримки не тільки у фракції «СН», тому така ротація зараз виглядає проблемно», — каже співрозмовник Chas News.
Політолог Євген Магда вважає, що до прийняття бюджету на майбутній рік будь-яких змін в уряді не слід очікувати. На його думку, чинна влада навряд чи піде на самогубний крок — до конституційної, економічної та медичної кризи додати ще й урядову.
«У нас вже є конституційна криза, не думаю, що варто додати ще й урядову. В серіалі це виглядає гарно, але в реальності трохи гірше. Відставка Степанова нічого не змінить: важко зараз знайти фахівця, який погодиться очолити міністерство в такий час. Це треба ну дуже любити Зеленського або Шмигаля», — каже він.
Нагадаємо, уряд Дениса Шмигаля не отримав так званого імунітету від Верховної Ради. Ще в червні 2020 року народні депутати провалили голосування по доопрацьованій програмі дій уряду. Цікаво, що «за» проголосували всього 207 народних депутатів з 226 необхідних. При цьому провладна фракція монобільшості «Слуга народу» спромоглася дати лише 176 голосів.
Воно й зрозуміло: ще з початку року надходять тривожні сигнали про те, що монобільшості формально не існує. Для необхідних голосувань доводиться шукати ситуативну більшість з іншими парламентськими фракціями та групами. Окрім того, у народних обранців були аргументовані зауваження до пропонованого документа — окрім як «веселі картинки», його не називали.
