21 січня в багатьох країнах світу відзначали Національний день обіймів. Однак обійматися варто не лише на профільне свято, а бажано щодня і не раз.
При обіймах виробляється гормон окситоцин, який допомагає подолати стрес та покращує настрій. Тому обійматися — не лише приємно, а ще й корисно. Якщо ж вам бракує близьких, яких можна пригорнути, то цю потребу можна з легкістю задовольнити на каддл-паті.
На цих вечірках можна не лише вдосталь пообійматися, а й повчитися визначати свої бажання, казати «ні», проявляти ініціативу та не реагувати болісно на відмову.
Chas News поспілкувався з організаторами каддл-паті в Україні та розповідає, як вони проходять та чому користуються популярністю.
Національний день обіймів вперше відзначили в 1986 році в США за ініціативи пастора Кевіна Заборні. На його думку, в американському суспільстві соромились виявляти почуття на публіці і нове свято мало хоч трохи виправити ситуацію. Спочатку він сумнівався в успіху, однак задум спрацював на повну. Тож сьогодні свято відзначають по всьому світу.
Майже через 20 років ще один американець, Рід Міхалко, розвинув цю ідею. У свої 36 він встиг змінити купу професій. Вивчав образотворче мистецтво в університеті, малював комікси, спробував себе як актор мильних опер, пастор та масажист. Паралельно протягом 14 років пропрацював барменом і, спілкуючись з клієнтами про їхні стосунки, вирішив стати тренером із сексу та романтики.
Міхалко почав проводити вечірки для масажистів, тілесних терапевтів та інструкторів з йоги, на яких вони одне одному по колу робили масаж. Ідея сподобалася і багатьом його друзям, проте вони не мали відповідних навичок. І тоді Міхалко запропонував просто обійматися.
28 лютого 2004 року в Нью-Йорку він улаштував першу каддл-паті. Про незвичні вечірки дізналися журналісти, а від них — жителі різних куточків США. Вже за шість місяців каддли проводили на обох узбережжях країни, а Міхалко заснував Cuddle Party INC., де почали навчати ведучих обіймальних вечірок. У 2008 році він полишив організацію, однак його творіння продовжило завойовувати прихильників по всьому світу. Кілька років тому обіймальні вечірки почали проводити і в Україні.
Олександра Рукіна, тілесний терапевт та організатор Cuddle Party UA, до 2019 року ніколи не чула ні про Ріда Міхалко, ні про придумані ним каддли. Однак самостійно дійшла такої ж ідеї.
«Якось я їхала на сесію до своєї колеги і відчувала, що мені дуже сумно і я не хочу просто прийти, лягти на стіл та почати робити масаж. Я попросила полежати у неї на колінах, щоби вона мене погладила, підтримала. І саме тоді зрозуміла, що напевно ще є багато людей, яким іноді просто треба полежати, побути в тілесному несексуалізованому контакті з кимось», — пригадує вона.
А за кілька місяців вона познайомилась з Марією Зобніною, яка проводила каддл-паті в Росії та приїхала до Києва, щоби влаштувати аналогічну вечірку. Олександра пройшла в неї навчання і вже восени 2019 року провела свій перший каддл.
«Каддл-паті» дослівно перекладається з англійської як «обіймальна вечірка». Обійми на ній, звісно, ключова річ, але не є самоціллю. «Каддл-паті — це скоріше безпечний простір, де можна проявлятися, досліджувати себе та інших в рамках правил і якщо вже захочеться — взаємодіяти з іншими», — розповідає Рукіна.
За її словами, більшість учасників таких вечірок об'єднує потреба у несексуалізованому безпечному тактильному контакті. А ось причина, що викликала таку потребу, в усіх різна. Хтось просто дуже любить обійматися і приходить по фану, у когось немає близьких людей, а хтось вимушено обмежив свої контакти через постійні карантини та перехід на дистанційну роботу.
«Це класно — прийти і пообійматися в безпечному просторі, коли від тебе ніхто нічого не хоче і коли ти так само не від кого нічого не хочеш. Адже зазвичай у нас в житті все не так. Ми усі носимо соціальні маски і від нас постійно чогось хочуть», — каже Христина Шапран, яка разом з Рукіною організовує каддли в Києві.
Люди також йдуть на обіймальні вечірки по терапевтичний ефект. Тут можна навчитися говорити «ні» чи, навпаки, чути відмову і не переживати через це, контролювати свій сексуальний потяг чи просто наближатися до незнайомих людей і не впадати при цьому у панічні атаки.
«Ми завжди запитуємо, чи можу я зробити те, що хочу — обійняти чи доторкнутися. І запитуємо, чи людина може зробити щось нам. Тільки словами, а не натяками», — розповідає Шапран. І на запитання необхідно обов'язково почути чітку відповідь. Це головне правило усіх каддлів.
«Ні» означає «ні». «Так» означає — «так». І якщо людина каже «можливо», то це скоріше за все також означає «ні», — пояснює Олександра Рукіна.
Друге правило — несексуалізований контакт. Організатори вечірок пояснюють, що немає нічого поганого, якщо під час обіймашок учасник відчує збудження. Адже така природа людського тіла. Однак учасники мають себе контролювати і не переходити межу. Як варіант, можна піти покурити чи випити чаю.
Третє правило — недеструктивна поведінка, дбайливість до себе та до оточуючих. На каддлах під час обіймальної частини просять не розмовляти і не сміятися гучно, та й взагалі радять поменше говорити. «Обійми — це такий самий спосіб розмовляти. Ми кажемо, що краще від спілкування майже відмовитися. Запитувати «Так?» чи «Ні?», коригувати дії, які викликають дискомфорт, але на якісь сторонні розмови час не витрачати», — каже Шапран.
Якщо ж ви відчуваєте, що обіймів вже досить, то краще трохи перепочити. А якщо виникли якісь проблеми, то можна не бентежитись і підійти до ведучих. Вони завжди допоможуть.
Каддл-паті останнім часом набирають популярність в Україні. Особливо після вимушеної перерви на початку пандемії, коли їх тимчасово не проводили. Зима — пік сезону. Як каже Рукіна, людям холодно і вони хочуть збиратися у групки.
Можливість для цього в Києві є кілька разів на місяць. У столиці обіймальні вечірки проходять раз на два тижні. При цьому є можливість обирати між маленькими групами (4-10 учасників), середніми та великими групами (більше 20 учасників). При бажанні можна навіть домовитись про індивідуальну сесію.
Самого бажання пообійматися недостатньо, доведеться заплатити ще близько 500 грн — стільки приблизно коштує участь у вечірці. Для порівняння: Міхалко за участь в каддлі в 2004 році брав $30, зараз у США ціна виросла в три-чотири рази.
На обіймальних вечірках раді бачити усіх, не грає ролі сімейний стан, вік чи стать. «Каддл — це не гендерна тусовка. Тут немає конкретно чоловіків, жінок, тут є люди. І дуже часто чоловіки взаємодіють з чоловіками, а жінки з жінками», — каже Рукіна.
Сама вечірка розпочинається з шерінгу — учасники знайомляться, діляться побажаннями, розповідають, чому вирішили прийти. Після цього організатор пояснює правила та проводить кілька вправ на культуру згоди та визначення комфортних рамок одне одного. Потім починається найголовніше — обійми.
Бажаний формат кожен обирає самостійно. Людина може провести весь вечір з одним-двома учасниками, просто тримаючись за руки чи притулившись спиною до спини, може обійматися в купі людей на підлозі, а може просидіти весь час сама, читаючи книжку.
Вільна частина триває близько трьох годин, після чого учасники знову діляться емоціями. «Дуже класно бачити, як люди, які прийшли з тривогою, розслабляються. Як вони діляться враженнями про те, що ніколи не думали, що від незнайомих можна отримати стільки довіри, тепла і почуватися настільки безпечно», — розказує Шапран.
Тож не дивно, що після таких вражень більшість учасників згодом знову відвідують каддл-паті. А є навіть марафонці, які не пропускають жодної зустрічі.
