Плануючі бомби використовують і Україна, і росія: у кого вони кращі

У 2023 році українські літаки завдяки допомозі від США отримали можливість застосовувати плануючі бомби. Водночас все частіше цей вид боєприпасів використовує і росія.

Chas News розповідає, що таке плануючі бомби, які вони бувають та як від них можна захиститися.

Що таке планучі бомби

Плануючі (баражуючі) бомби — це фактично звичайні авіаційні бомби, які за допомогою спеціальних крил, системи наведення та у деяких випадках окремих двигунів перетворюються у кореговані боєприпаси.

Головна небезпека плануючих бомб погялає у тому, що вони дозволяють літакам наносити удари по цілям з великої відстані — до кількох десятків кілометрів, не заходячи у зону дії систем ППО малої та середньої дальності.

Які плануючі бомби має на озброєнні Україна

На озброєнні української авіації відсутні плануючі бомби власного виробництва. Заповнити цю прогалину допомогли союзники.

21 грудня 2022 року Пентагон оголосив, що у рамках нового пакету військової допомоги Україна отримає «високоточні авіаційні боєприпаси». ЗМІ тоді написали, що йдеться про комплекти JDAM, які перетворюють звичайні вільнопадаючі авіабомби на всепогодні кориговані боєприпаси. Зокрема, за даними Bloomberg, США мали передати спеціальну версію JDAM-ER з більшою дальністю.

Також ЗСУ мають отримати ще один вид плануючих боєприпасів —  GLSDB, про замовлення яких для України США повідомили 3 лютого 2023 -го. Це гібрид баражуючої бомби з ракетним двигуном, які запускаються з наземних пускових установок.

JDAM: дальність, ціна, бойове застосування

JDAM (Joint Direct Attack Munition) являє собою комплект з крил, що кріпляться у середній частині бомби, і хвостового блоку з оперенням та навігаційним обладнанням. Наведення здійснюється за допомогою інтегрованої інерціальної системи разом з GPS-приймачем.

Координати цілі можуть завантажуватися заздалегідь, змінюватися екіпажем вручну перед пуском або автоматично вводитися бортовими датчиками літака. У своєму найбільш точному режимі JDAM може вражати цілі на відстані до 28 км з круговим відхиленням у 5 м.

Запускати бомби з JDAM можна як з малих, так і великих висот. При цьому чим вища висота пуску і швидкість літака, тим далі пролетить боєприпас. Цей принцип діє для усі видів плануючих бомб.

Ціна комплекту, за даними Defense Express, становить близько близько $25 тиc. за одиницю (без вартості самої бомби)

Розробкою та виробництвом JDAM займається американська компанія Boeing. Перші комплекти були поставлені у 1997 році, а вже у 1999 році вони пройшли «бойове хрещення». Під час операції НАТО у Югославії американські бомбардувальники B-2 Spirit скинули понад 650 бомб типу JDAM на об'єкти в Сербії. Тоді було уражено 78 % намічених цілей, при цьому показник надійності склав 96 %.

Наразі JDAM мають на озброєнні 26 країн, а кількість виготовлених екземплярів рахується десятками тисяч. Ще 20 серпня 2013 року Boeing відзначила випуск 250-тисячного комплекту.

У 2000-х роках компанія спільно з австралійським ВПК розробила версію JDAM зі збільшеним радіусом дії — JDAM-ER. Оснащені цими комплектами бомби у разі запуску з висоти у 12 км здатні вражати цілі на відстані у 72 км. За даними ЗМІ, саме цю модифікацію отримала Україну.

Точна конфігурація JDAM-ER, переданих ЗСУ, а також їх кількість невідома. Також не ясно, які літаки використовують українські сили для доставки цієї зброї.

Водночас речник Повітряних сил  Юрій Ігнат казав, що українські пілоти вже ефективно застосовують бомби з JDAM.

«Це бомби західного зразка, якими наша авіація завдає успішних ударів по важливих цілях. Ці бомби трохи меншої потужності, але надзвичайно високоточні. Хотілось би мати таких бомб побільше для успіхів на фронті», — відзначив Ігнат.

GLSDB: технічні характеристики, ціна, терміни поставки

GLSDB (Ground-Launched Small Diameter Bomb) — це поєднання керованої авіаційної бомби малого діаметра GBU-39 (SDB) з двигуном від некерованої ракети M26. Така комбінація дозволяє запускати снаряди з наземних пускових установок — спеціально оснащених РСЗВ типу HIMARS та МLRS.

За задумом розробників, реактивний снаряд виводить бомбу на висоту і далі вона продовжує політ за допомогою спеціальних крил. Заявлена дальність стрільби становить 150 км.

Для наведення GLSDB використовує інерціальну навігаційну систему та глобальну систему позиціонування (GPS), що дозволяє точно уражати цілі.

Пентагон офіційно оголосив про плани передати ці снаряди ще 3 лютого, проте коли Україна їх отримує, не відомо. На відміну від JDAM, GLSDB мають постачатися не безпосередньо зі складів американської армії, а замовлятися у виробника за програмою «Ініціатива сприяння обороноздатності України» (Ukraine Security Assistance Initiative — USAI). Тобто спочатку їх ще треба виготовити.

Справа у тому, що GLSDB — це новітня розробка американської Boeing та шведської SAAB, випробування якої завершилися лише у 2019 році. Американська армія ці боєприпаси поки не закупала, тож «бойове хрещення» ці боєприпаси пройдуть саме в Україні.

За даними ЗМІ, перші екземпляри мають бути поставлені орієнтовно восени 2023 року.

Які плануючі бомби використовує росія

Одночасно з анонсами поставок Україні плануючих авіабомб їх активно почала застосовувати росія. На початку березня 2023 року Юрій Ігнат вперше розповів про застосування ворожими літаками керованих бомб, а вже за місяць казав, що вони щодня скидають по 10-20 таких снарядів.

На цей час підтверджено, що росія використовує такі плануючі бомби:

• баражуючі бомби УПАБ-1500В;
• гібрид плануючої бомби і ракети «Гром-Э1»;
• УМПК (універсальний модуль планування та корекції) — аналог американських JDAM.

Плануючі бомби УПАБ-1500В: дальність ураження та інші характеристики

Керовані плануючі бомби УПАБ-1500В (індекс К029Б)  вперше продемонстрували у росії у 2019 році виставці МАКС. Розробник «ГНПП «Регион» тоді заявляв, що бомба може скидатися за 40 км від цілі, для чого носій має піднятися на висоту у 14 км.

УПАБ-1500В має спеціальні крила, які збільшують дальність ураження. Також вона оснащена інерціальною та супутниковою системою навігації. Вага бомби складає близько 1500 кг, з яких 1010 кг — бойова частина. Снаряд призначений для ураження високозахищених об'єктів. «ГНПП «Регион» демонстрував і менший боєприпас УПАБ-500В (індекс К08Б) вагою 505 кг, з яких 390 кг припадає на бойову частину.

За даними Defense Express, вперше росія застосувала цю бомбу у лютому 2023 року — для удару по об'єкту у Чернігівській області. Тоді на одному з уламків були залишки маркування, яке відповідає саме УПАБ-1500В. Водночас російські пропагандисти публікували фото літака з такою бомбою ще у березні 2022 року.

«Гром-Э1»: що відомо про російський гібрид плануючої бомби і ракети

Комплекс ракетно-бомбомового озброєння 9-А-7759 «Гром» у росії розробляє державна корпорація «Тактическое ракетное вооружение». Вперше його продемонстрували на виставці у 2015 році, а 2018 році повідомлялося про завершення випробувань двох модифікацій боєприпасу — «Гром-Э1» та «Гром-Э2».

Перший варіант представляє собою поєднання плануючої бомби та реактивного двигуна. Виробником заявлялося, що загальна вага «Гром-Э1» становить 594 кг з бойовою частиною у 315 кг, а дальність ураження може сягати 120 км при запуску на висоті у 12 км.

У версії «Гром-Э2» двигун відсутній, натомість його місце займає додаткова вибухівка. У результаті максимальна дальність ураження зменшилася до 65 км, проте бойова частина збільшилася на 165 кг.

Для наведення обох модифікацій «Грому» використовується інерціальна та супутникова система навігації (GPS чи її російський аналог ГЛОНАСС), а пріоритетними цілями вказано «легковразливі наземні цілі з відомими координатами». 

Про використання росіянами в Україні цих боєприпасів стало відомо 12 березня 2023 року. Тоді у мережі опублікували фото уламків «Гром-Э1». Наразі це єдиний підтверджений випадок застосування ворогом цього боєприпасу.

УМПК — російський аналог JDAM

УМПК (Універсальний модуль планування та корекції) — це комплект крил та навігаційного обладнання, який перетворює звичайні авібомби у плануючі боєприпаси. Його розробкою ще на початку 2000-х років займалося російське «ГНПП «Базальт». 

У 2009 році на виставці МАКС-2009 установа представила одразу чотири варіанти «модуля планування та корекції» (МПК) для фугасної авіабомби ФАБ-500-М-62:

• суто механічний (заявлена дальність ураження 6–8 км);
• з навісним блоком керування з інерціальною системою наведення (дальність 12–15 км);
• оснащений інерціальною системою та блоком GPS/ГЛОНАСС (заявлена дальність — 40-60 км, кругове відхилення від цілі — 10 м);
• з реактивним двигуном (дальність 80-100 км).

Наскільки реальні заявлені характеристики — невідомо, оскільки тоді МПК не зацікавив російське керівництво. Отже і новини про його розробку на багато років зникли із публічного простору.

Проте із початком повномасштабного вторгнення цю ідею реанімували. 4 січня 2023 року російські пропагандисти опублікували фото бомбардувальника Су-34 з бомбою ФАБ-500, до якої металевими стяжками причепили блок з крилами. Прикметно, що з'явилося воно усього за два тижні після офіційного повідомлення про поставки до України комплектів JDAM. 

Проте вже 12 березня з'явилися підтвердження використання ворогом створених таким чином плануючих бомб. Тоді одна з них, ймовірно, через технічну несправність впала на приватний сектор у Донецьку. Місцеві жителі знайшли у дворах бомбу ФАБ-500М-62 та поряд комплект крил, що мав відкриватися у повітрі.

24 березня 2023-го російська авіація завдала удару по селищу Білопілля на Сумщині, загинули двоє осіб та ще дев'ять отримали поранення. У Повітряних силах заявили про застосування ворогом керованих авіабомб, а на місці знайшли такі ж уламки як раніше у Донецьку.

Згодом такі удари почали фіксувати уздовж усієї лінії фронту — на Херсонщині, Запоріжжі та Донеччині. Імовірно, ворог використовує одну з модифікацій розробленого раніше МПК, який зараз російські пропагандисти називають (УМПК).

Точні характеристики таких плануючих бомб невідомі. Юрій Ігнат лише зазначав, що плануючі бомби можуть долати відстань до 70 км. Збивати їх наші ППО наразі не можуть, а росіяни цілком імовірно можуть налагодити серійне виробництво УМПК.

Речник Повітряних сил пояснював, що росіяни мають у достатній кількості бомби «ФАБ — 500» і для перетворення на плануючі вони потребують мінімальної доробки — встановлення крил і системи примітивної навігації.

«Це набагато дешевше для росіян, ніж виготовляти в умовах санкцій і застосовувати проти українців дуже коштовні ракети», — розповідав Ігнат.

Як можна протидіяти плануючим бомбам

Бомби — надзвичайно складна ціль для ППО. Тому найефективнішій спосіб протидії — знищувати носії цих боєприпасів. Проте наразі Україна має із цим проблеми.

«Їхня авіація не залітає у зону ураження, не входить у зону дії нашої ППО, вони скидають їх на відстані у десятки кілометрів», — пояснював Ігнат.

Як пише Defense Express, дальність ураження ЗРК «Бук-М1» по висотній цілі складає до 35 км, у той час як ворог запускає плануючі бомби з більшої відстані.

Комплекси С-300П зенітними ракетами 5В55 (єдині, які є на озброєнні у ЗСУ) можуть перехоплювати висотні цілі на дальності 75 км. Однак у такому разі їх необхідно розміщувати у притул до лінії фронту, що наражає їх самих на небезпеку.

Хоча 3 березня нікопольським зенітникам, які мають на озброєнні як раз ЗРК С-300, вдалося збити у районі Єнакієво фронтовий бомбардувальник Су-34, який, імовірно, запускав саме плануючі боєприпаси.

Покращити ситуацію може передача Україні західних ЗРК Patriot та SAMP/T. Перші можуть збивати висотні цілі на відстані 150-160 км, другі — 100 км. Проте малоймовірно, що комплекси, призначені у першу чергу для боротьби з балістичними ракетами, розміщатимуть неподалік від фронту. Тим паче, що обіцяних Україні ЗРК недостатньо для його повного прикриття.

Тому для боротьби з носіями плануючих бомб найкраще підходять сучасні західні винищувачі, які мають необхідне радіолокаційне обладнання та оснащені далекобійними ракетами класу «повітря-повітря». На останньому варіанті постійно наголошують у Повітряних силах.

Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.