Закон «Про стимулювання детінізації шляхом добровільного декларування активів та сплати одноразового збору» викликав багато дискусій щодо як самої ідеї амністування неоподаткованих капіталів, так і практичних шляхів її втілення. Вочевидь, низка положень закону потребує додаткових роз’яснень та буде доопрацьована підзаконними актами. Втім, залишимо аналіз регуляторних та контролюючих процедур відповідним органам і розглянемо аспекти, які стосуються ролі банків у цьому процесі, та поміркуємо, як нововведення можуть вплинути на їхніх клієнтів.
Отже, закон про податкову амністію передбачає виведення з тіні активів, за якими повністю або частково не були сплачені податки. Гроші як один із таких активів оподатковуються у розмірі 5%. При цьому ці кошти можуть бути як у готівковій, так і безготівковій формі. Для декларування цих коштів їх необхідно внести на так званий «спецрахунок». Ці рахунки передбачають «спеціальний режим використання», проте їх функціонування наразі чітко не регламентоване, і банківська система очікує подальших вказівок від НБУ.
З безготівковими коштами начебто все зрозуміло. Це можуть бути кошти в банку — наприклад, на депозиті. При цьому їх могли внести в різні часи, під час дії різного регулювання. Умовно, 8-10 років тому. Такі кошти з високою вірогідністю вже належним чином перевірені банками. Використання інструментів амністії капіталів, скоріш за все, не потребується. Проте лише сам власник вкладів вирішує, чи є потреба декларувати кошти на рахунках та факт сплати податків на них у минулому.
Проблемний кеш
З готівкою ситуація дещо інша. Під час внесення коштів на «спецрахунок» готівкою діятиме повний протокол за фінмоніторингом, тому декларанту знадобиться підтвердити джерела походження коштів. Адже і у законі про запобігання легалізації, і у Положенні НБУ про здійснення банками фінансового моніторингу є чітка норма щодо обов’язку банків визначати джерела коштів, пов’язаних з фінансовими операціями, а також джерела статків (багатства) та відмовляти у проведенні фінансових операцій і обслуговуванні у випадку, коли джерела коштів/статків не є підтвердженими згідно із встановленими законодавством вимогами.
Зараз складно прогнозувати напрями та масштаби руху капіталу «з тіні / в тінь». Вирішальним фактором амністії стане рівень довіри до інститутів влади. Світова практика демонструє нам як вдалі, так і провальні приклади. Мені здається, що активи, які вже перебувають у банківській системі, так в ній і залишаться та будуть задекларовані. Також ми побачимо певний вхідний потік кешу, але навряд чи він буде суттєвим.
Так само вважаю, що цей закон кардинально не вплине на структуру зобов’язань та інвестиційну привабливість вітчизняних банків. Ці процеси не пов’язані між собою, і банки не розглядають податкову амністію як інструмент залучення коштів. У питанні декларування (або недекларування) готівкових коштів ставка за депозитом не є вирішальним фактором.
Тримайте гроші у держборгу
Нарешті, що стосується різної ставки оподаткування амністованих активів у «грошах» (5% для готівки і депозитів) та цінних паперах (2,5% для ОВДП) — їх можна пояснити тим, що держава стимулює громадян вкладати у держборг будь-якими способами, в тому числі амністованим капіталом. Це послідовна політика: ставки за ОВДП вищі, ніж за депозитами; на відміну від банківських вкладів, за ОВДП не сплачується податок на доходи фізосіб та військовий збір тощо. Подібна практика застосовувалась і за кордоном: у разі внутрішніх інвестицій амністованого капіталу розмір ставки оподаткування зменшували.
Необхідність амністії капіталів назріла вже давно, і рано чи пізно такий крок потрібно зробити. Єдине — наскільки це питання на часі? Вважаю, що послідовність має бути такою:
— проведення амністії;
— визначення регулятором особливостей проведення фінансового моніторингу щодо операцій із амністованим капіталом тощо;
— автоматичний обмін даними з іншими державами.
Втім, наскільки вдалими стануть ці ініціативи, побачимо згодом. Поки що ж власників капіталів, які потребують амністування, найбільше хвилює питання, чи не розпочнуться слідчі дії або переслідування в інший спосіб у разі декларування активів. Замість очікування обіцяної амністії з перспективою сплатити податки та спати спокійно вони непокояться про збереження своїх активів. Тому держава має дати чіткий сигнал, що буде прискіпливо придивлятися лише до спроб легалізувати відверто кримінальний капітал. Через це під час амністії треба розмежувати поняття злочину і несплачених податків.
