Одного указу виявилося достатньо, щоб Володимир Зеленський перетворився зі «зрадника» на кумира патріотів та став головним ворогом проросійських сил. 2 лютого, пізно увечері, він ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони щодо запровадження санкцій проти соратника Віктора Медведчука — народного депутата Тараса Козака (ОПЗЖ) і активів, що йому належать: телеканалів NewsOne, «112 Україна» і ZIK. Ці канали слугували головними інформаційними майданчиками для представників ОПЗЖ. Про те, що якість контенту цих медіа була далекою від стандартів журналістики, не говорив тільки лінивий. Більш за те, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення вже неодноразово проводила перевірки та виносила їм попередження. В ефір медіахолдинг Козака транслював відверто проросійські наративи — з останнього, наприклад, активно пропагував використання російської вакцини від коронавірусу.
Але у владних кабінетах довгий час цього не помічали. Або принаймні робили вигляд, що не бачать. Що ж сталося ввечері 2 лютого, що членів РНБО терміново викликали на Банкову і дали їм підписати заздалегідь підготовлене рішення, а президент за лічені хвилини ввів рішення РНБО у дію?
Офіційна позиція — санкції проти Козака готували давно. Тому наклали їх, як тільки з’явився формальний привід — СБУ надало докази фінансування його телеканалів з Росії та довело участь Козака у схемах з постачання вугілля з ОРДЛО під виглядом африканського.
Втім, і про фінансування з РФ, і про схеми з вугіллям всі давно знали. І можна припустити, необхідні докази антидержавної діяльності Козака у правоохоронців були. Бо знайти їх не так і важко. Зараз ми достеменно не знаємо, що передувало терміновому накладенню санкцій. Тому наводимо чотири більш-менш вірогідні гіпотези.
Рейтинги
Одна з них — падіння рейтингу влади та підйом опозиції. Мовляв, у Зеленського вирішили боротися з політичними конкурентами. Справді, згідно з останнім опитуванням групи «Рейтинг» 2—3 лютого цього року, лідером електоральних симпатій виявилася ОПЗЖ — 18,9%, в той час, як у «Слуги народу» — 18,6%. Особистий рейтинг Зеленського дотепер найвищий серед усіх політиків — 21,2% серед тих, хто має намір голосувати та визначився із вибором. Втім, один з лідерів ОПЗЖ, Юрій Бойко, Зеленському «дихає у спину» — 17,1%.
Але не варто перебільшувати роль медіагрупи Козака у падінні рейтингів партії влади. По-перше, канали Козака займали мізерну частку ринку. Станом на грудень 2020 року серед дорослих глядачів, що мешкають у містах з населенням більше 50 тис. осіб, дивилися: ZIK — 1,3%, NewsОne — 1%, «112 Україна» — 1%. Для порівняння: у телеканалу «Україна» Ріната Ахметова — 13,2%. Тобто медійний вплив проросійських каналів був не таким вже й великим.
За великим рахунком, на зниження рейтингу «Слуги народу», як це парадоксально не звучало б, головним чином працює сама політсила. Постійні скандали; накладені США за втручання у вибори санкції щодо Олександра Дубінського — голови осередку партії у Київській області і загалом одного з найбільш впізнаваних її депутатів; незрозуміла поведінка стосовно карантину та закупки вакцини; підвищення тарифів на комунальні послуги; неможливість призначити міністра енергетики; скандали в СБУ та внутрішні конфлікти в Міноборони. Цей перелік можна продовжувати. Більше того, заборона опозиції — це справді схоже на авторитаризм, який би не вітали західні партнери України. Але ми бачимо зворотну реакцію: ЄС та США схвально поставилися до рішення Зеленського про накладення санкцій.
Міжусобиці в ОПЗЖ
ОПЗЖ прийнято час від часу «хоронити», посилаючись на внутрішні міжусобиці всередині партії. Нагадаємо, цю політичну силу утворили в 2014 році шляхом об'єднання під одним прапором колишніх представників «Партії регіонів» — Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна (так звана група газовиків) та проросійських політиків з оточення Віктора Медведчука та Вадима Рабіновича (кремлівська група). Спільного у Бойка — Льовочкіна та Медведчука — Рабіновича — хіба що назва політичної фракції, куди вони всі входять. Яскравого вираження конфлікт набув влітку 2020 року, коли партія не змогла домовитися про висування потрібних кандидатів в регіонах, де має найбільшу електоральну підтримку. До цього додалися проблеми з ресурсами на фоні коронакризи. На відміну від Медведчука, Льовочкін знайшов спільну мову з командою президента Зеленського: з колишнім регіоналом пов'язують заступника голови Офісу президента Олега Татарова та радника голови ОП Андрія Єрмака — Михайла Подоляка. Варто відзначити, що Льовочкіна не було у Верховній Раді в день, коли ввели санкції проти телеканалів Козака.
Бойко має медійну підтримку телеканалу «Інтер» та ефірний час на каналі «Прямий» (входить до активів Петра Порошенка). Цілком природно, що у групи Бойка — Льовочкіна могло виникнути бажання дистанціюватися від токсичних зв'язків з прокремлівськими політиками.
Держдеп
1 лютого Ентоні Блінкен, новопризначений голова Державного департаменту США, вперше мав телефонну розмову з Дмитром Кулебою, головою українського Міністерства закордонних справ. Згідно з офіційною інформацією, сторони обговорили поглиблення співпраці у політично-безпековій, військовій, торговельно-економічній та інвестиційній сферах, а також протидію пандемії COVID-19. Блінкен запевнив у готовності нової адміністрації США розвивати економічну та військову підтримку України, включно з наданням летальної зброї. Також він сказав, що санкції проти Росії за її агресію на Донбасі та в Криму мають залишатися в силі до повного виконання Москвою своїх зобов’язань із мирного врегулювання.
З огляду на те, що в США введені санкції проти громадян України за намагання втрутитися у вибори президента, та навіть більше — під санкціями опинився депутат від партії влади Дубінський, у Вашингтоні могли попросити зустрічних кроків для актуалізації подальшої співпраці.
Битва між баштами Кремля
Початок лютого багатий на події. В Російській Федерації виникли масштабні протести на підтримку Олексія Навального. 2 лютого суд замінив Навальному умовний термін ув'язнення на фактичний, відправивши його на три з половиною роки до колонії. Як і передбачалося, учасників мітингів затримували, проти них відкривали кримінальні справи.
РФ часів Володимира Путіна давно стала такою собі копією СРСР часів застою. Про будь-які політичні зміни стає відомо лише за фактом, жодних прогнозованих рішень зробити неможливо. Але від часу анексії Криму та початку окупації Донбасу чутки про так звані «битви башт Кремля» ширяться систематично. Більш того, частина політичної еліти та фінансових груп РФ незадоволені санкціями, введеними через політику Путіна.
Нового імпульсу чуткам про внутрішню фронду в РФ надала зміна президента США та його адміністрації. Подейкують, що московські еліти намагаються знайти і вибудувати власний діалог з Вашингтоном. Мовляв, Путін вже всім набрид, а його діяльність та подальші санкції у відповідь на неї шкодять бізнес-інтересам великих фінансових груп. Можна припустити, що частину, як кажуть в СБУ, «секретної інформації» передали українській владі з Москви, щоби зашкодити Медведчуку, близькому до Путіна. Момент введення санкцій проти Козака теж вибрали вдало, адже Путін зайнятий внутрішніми проблемами, тому не встиг швидко мобілізувати ресурси на захист лояльних до нього політиків.
