Росія не обов'язково нападе на Україну, але ця «рушниця на стіні» десь неодмінно вистрілить. Тому що ресурси РФ не безмежні, і Путін цілком може розпочати захоплення нових, щоб змусити Америку та Європу годувати Росію.
Про це в інтерв'ю Chas News сказала Галя Акерман — французька письменниця та журналістка, головний редактор видання Desk Russie.
— Пані Акерман, ви погоджуєтеся з думкою, що візит Макрона до Москви минулого тижня відстрочив напад на Україну?
— Для того, щоб це стверджувати, треба бути впевненим, що це вторгнення мало відбутися в ці дні. Це зовсім не точно. Я думаю, що військове вторгнення є лише однією з опцій. Головне для РФ — це політичний тиск за рахунок концентрації військ та озброєння біля кордону з Україною.
Уявіть, що Росія висуває свої ультиматуми і при цьому поводиться як завжди — ніякої концентрації військ немає. Хто б її тоді слухав? Їй просто сказали б: ви що там, блекоти об'їлися, пане Путін? Але коли є концентрація військ, прибуває зброя, приходять кораблі в Чорне море, тоді ця розмова вже предметна і серйозна. Всі розмови з Байденом та Шольцем, зустрічі, вся метушня піднялася саме тому, що війська стоять.
Але, на мою думку, Путін чудово розуміє, що його ультиматуми виконати просто неможливо. НАТО ніколи не піде на те, щоб прибрати своє озброєння з Європи, повернутись до статусу 1997 року. Тим більше, що тоді Росія мала дуже слабку армію, а зараз ситуація зовсім інша. Не можна залишити країни Східної, Центральної та Південної Європи, які вступили до Альянсу після 1997 року, без захисту.
— Чи може Путін використати нову війну для підняття патріотизму та свого рейтингу, як було 2014-го?
— Зараз пропагандисти в Росії кричать, що якщо буде ядерна війна, то весь Захід загине, а Росія збережеться, бо, мовляв, має велику територію. У Росії, може, й збережеться територія — за полярним колом. В Росії далеко не всі, навіть військові, згодні, щоб була війна і тим більше ядерна. Звичайно, в голову до Путіна не залізеш. Він інтернетом не користується, гадаю, навіть не вміє. Йому приносять щодня доповіді його вірні слуги — Шойгу, Патрушев та інші. І він їхніми очима зі специфічними лінзами бачить світ. Тому він живе в якомусь паралельному всесвіті. Але те, що «гавкають» усі ці кисельови, соловйови та одержимі люди з Думи типу Жириновського — це одне. Але ми й досі не знаємо ставлення військових.
— Вони можуть стримати Путіна?
— Знаєте, Путін у своїх рішеннях набагато вільніший навіть, ніж був Брежнєв. Тому що в Радянському Союзі все-таки існувало Політбюро. За Сталіна воно було, звісно, формальним. Але навіть той просив найближче оточення — чотирьох-п'ятьох осіб, Молотова, Нікояна тощо — підписувати разом із ним розстрільні списки. Хоча за пізнього Сталіна ця форма колективного ухвалення рішень була все ж таки фікцією. Але коли Брежнєв хотів увести війська в Афганістан, від частини Політбюро був сильний опір.
Нині ж величезної країною фактично управляє одна людина. Коли Путін вирішив анексувати Крим, це стало шоком навіть для власного уряду, ніхто не був до цього готовий. Він просто взяв, вирішив і через два дні «зелені чоловічки» з'явилися в Криму.
Думаю, Путін поки що вагається і намагається урвати що може.
— Його навіть порівнюють із рекетиром з 90-х — спочатку вимагати дуже багато і налякати, а потім вимагати трохи менше, щоб це отримати.
— Я згодна з тим, що за своїм досвідом життя, поведінкою, вихованням Путін належить до шпани. Це залишилося в його мові. Під час останнього раунду переговорів, коли Макрон приїхав до Москви, Путін процитував цю народну частівку «Нравится не нравится, терпи, моя красавица». Але якщо ми подивимося на початок, то там: «Спит красавица в гробу, я подкрался и…». Далі нецензурно у риму, що з нею роблять... Частівки — взагалі низький жанр, їх співають у селі, на якомусь дуже простонародному весіллі. А такі хуліганські лайливі — це зовсім низько. І порівняння зовнішньої політики щодо України з мертвим жіночим тілом, яке оскверняють, це загалом дуже страшно.
Так, Путін — такий собі «пахан», він хоче урвати щось за те, що тримає ніж біля горла України, Європи та всього західного світу. Американці намагаються з ним домовитись. Вони кажуть: те, що ти пропонуєш, це безглуздо. Але ми можемо відновити Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, можемо взаємно скорочувати озброєння. Це нормальна розмова. Питання у тому, в яку обгортку це буде загорнуто. Якщо Путін зрозуміє, що йому нічого не залишається, окрім як починати війну, не знаючи, як вона скінчиться, а йому все ж таки пропонують якісь «цукерки», він може показати це як велику перемогу і сказати, що «подальше попереду».
— Скільки ще можуть тривати такі ігри?
— Зараз і Байден, і Шольц, і всі інші тягнуть час. Все-таки не може ця концентрація військ триматися п'ять років. США кажуть, що можуть розпочати введення превентивних санкцій. Влітку мають запустити «Північний потік-2» — і тут уже стоїть питання, що їм дорожче, бо потім ніякого «Північного потоку» не буде. У РФ кажуть: ми все віддамо Китаю. Але ціна на російські газ і нафту для Китаю вполовину менша тієї, за якою вони продають Білорусі, Сербії та іншим дружнім країнам. Тобто вони продають у Китай газ за копійки, собі у збиток. І сподіваються надолужити на Європі. А якщо на Європі не вийде?
— Ще на початку літа відбудеться саміт НАТО. Як ви вважаєте, після відходу Єнса Столтенберга у Альянсу зміниться ставлення до Путіна?
— Мені здається, у стані нинішньої конфронтації малоймовірно, що генсеком виберуть, як кажуть у Німеччині, Putinversteher. Я не можу собі уявити, щоб вибрали угорця чи італійця. Хоча італійці є частково нормальні, а з угорцями гірше. Але все-таки чим жорсткішим буде протистояння, тим більший шанс, що на пост генсека НАТО оберуть «яструба», а не «голуба».
— У західних ЗМІ із посиланням на Байдена називають мало не точну дату вторгнення військ РФ в Україну. Ви довіряєте таким публікаціям?
— Уся преса ласа на сенсації. І якщо пресі вдається здобути якісь відомості, звичайно, вони їх публікують. Але у війні завжди важливо застати супротивника зненацька. А зараз жодного сюрпризу немає, Україна готується до відсічі, війська отримують озброєння. Це суперечить думці, що рішення про напад ухвалено.
— Зараз Україна справді отримує від партнерів зброю, яку в іншій ситуації навряд чи отримала б. Виходить, Путін сам себе переграв?
— Звичайно. Припустимо, що Путіну потрібна якась перемога, щоб підвищити рейтинг. У нього весь Крим воєнізований, є кораблі. Що було б простіше, ніж зненацька напасти на Миколаїв та Одесу? Та ж Одеса для російського вуха — майже як Севастополь. Путін міг би піти на таку операцію, знаючи, що санкції посипляться, але і його популярність всередині Росії підскочить. Але цього не сталося. А зараз чим довше війська стоять біля кордону з Україною, тим гірше для Путіна.
— Конфронтація між Росією та Заходом може призвести до конфліктів у інших регіонах?
— Звісно. Росія багато років готувалася до цього. Я думаю, що основні лінії своєї програми Путін намітив з моменту приходу до влади. Він робив це разом із іншими високопоставленими чинами КДБ. Бо треба було спочатку повернути позиції КДБ та провести «реформи» всередині країни — закрити опозиційні ЗМІ, посилити законодавство, ухвалити нову конституцію, закрити все поле свобод. І паралельно із цим переозброїти армію.
— Росія почала реформувати свою армію саме після того, як вона показала свою неспроможність у Грузії.
— Так. І зараз Росія вже повністю виправдовує своє прізвисько часів Радянського Союзу — «Верхня Вольта з ракетами».
Як справджується ще один старий жарт: що б російська промисловість не намагалася зробити, все одно виходить автомат Калашникова. Як було збудовано всю радянську систему навколо військово-промислового комплексу, так усе й залишилося.
Паралельно з реформою армії у Росії відбувалася мілітаризація молоді, створили Юнармію, в якій 500 тис. дітей і підлітків, у шкільних класах навіть було військове навчання. Потім виник «Безсмертний полк», вся ця міфологія навколо Великої Вітчизняної війни. Тобто відбувалася комплексна підготовка суспільства до великої війни. І, як писав Чехов, якщо на стіні висить рушниця, вона має вистрілити.
— Які ще території можуть бути у сфері інтересів Путіна?
— Хоча Україна їм дуже велика кістка у горлі, я не впевнена, що вони візьмуться за Україну. Вони можуть приєднати Північний Казахстан, захопити арктичні території, які вважаються нейтральними.
Путін недаремно не раз говорив, що ХХІ століття — це війна за ресурси. Думаю, в Росії зрозуміли, що незважаючи на наявність величезних багатств, нафти, газу та металів, все у цьому світі має свій кінець. І у них немає технологій, що дозволяють бурити нафту на глибині 4 тис. метрів. Простіше захопити.
Україна з погляду ресурсів якраз не дуже багата країна. Натомість, наприклад, є Африка... Думаю, в РФ готують армію для нового переділу світу та захоплення ресурсів. Тоді вони можуть змусити Америку та Європу годувати себе.
І Захід, можливо, тільки зараз починає розуміти, що йому теж треба озброюватись та готуватись. Для європейців та американців, які давно не воювали, це здається абсурдним. Війни у західному світі собі навіть ніхто не уявляє. Якби у Франції підвищили витрати на оборону, наприклад, за рахунок соціальних програм з освіти чи медичного обслуговування, здійнявся б такий хайп, що неможливо описати! У цьому сенсі те, що Путін зараз показав пазурі, може мати дуже сильну протверезну дію. Можливо, не на простий народ, а хоча б на панівні еліти.
