Президент російської федерації володимир путін запропонував відновити мирні переговори з Україною, спираючись на проєкт угоди, обговорюваний у Стамбулі в 2022 році.
У відповідь Володимир Зеленський висловив готовність до зустрічі, але за умови негайного припинення вогню, а також заявив, що чекатиме путіна особисто.
Прессекретар диктатора рф дмитро пєсков заявив, що цілями переговорів росії з Україною будуть «усунення першопричини конфлікту та забезпечення інтересів росії».
Chas News нагадує про хід переговорів на початку війни у Стамбулі — які позиції були у сторін, про що нібито домовились і чому угоду так і не підписали.
Як проходили перші переговори України та росії у Білорусі 2022 року
Про прямі переговори між рф і Україною заговорили одразу після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року. Перший дипломатичний контакт відбувся наступного дня — москва звернулася з проханням евакуювати китайських студентів з території України.
Спершу росія наполягала на проведенні переговорів у Мінську. Україна пропонувала зустріч біля кордону з Білоруссю на своїй території, але саме звідти на той момент розгорталося російське наступлення на Київ. У результаті компромісним варіантом стало місце в Гомельській області.
Вранці 27 лютого російська делегація прибула до Гомеля й, не дочекавшись українських представників, звинуватила Київ у зриві домовленостей. У той же день Володимир Зеленський узгодив із Олександром Лукашенком формат без попередніх умов — у районі річки Прип’ять. Лукашенко гарантував безпеку українській делегації.
Того ж вечора українська делегація на чолі з Давидом Арахамією вирушила на зустріч. Представники рф прибули під проводом Володимира Мединського. Через відсутність прямого маршруту українська делегація вирушила в обхід через Польщу, і 28 лютого два гвинтокрили Black Hawk приземлилися на білоруському військовому аеродромі.
Росіяни привезли на переговори документ під назвою «Мирний договір між РФ і Україною». По суті, це був список ультимативних вимог — «денацифікація», «демілітаризація», нейтральний статус, визнання Криму частиною росії, ДНР і ЛНР як незалежних держав, надання російській мові державного статусу.
Перший раунд тривав близько п’яти годин. Жодних практичних рішень не ухвалили, але сторони домовилися обговорити окремі теми на наступній зустрічі, яку запланували провести в Біловезькій пущі, у резиденції Лукашенка.
Другий раунд переговорів відбувся 3 березня. Теми — військовий та гуманітарний блоки, а також можливе політичне врегулювання. Єдиним досягненням стало погодження формату гуманітарних коридорів для евакуації цивільних і доставки ліків та продуктів у зони бойових дій з можливістю тимчасового припинення вогню.
Третя зустріч відбулась 7 березня. Йшлося про покращення логістики гуманітарних коридорів. Щодо припинення вогню і гарантії безпеки сторони вирішили продовжити консультації.
За одним із проєктів, який просувала рф, Україна мала скоротити чисельність армії до 50 тис., залишити 4 військові кораблі, 55 літаків і 300 вертольотів, відмовитися від ракет дальністю понад 250 км, а також визнати «ДНР» і «ЛНР» у межах Донецької та Луганської областей.
У процесі переговорів усе частіше звучала ідея перенести дискусії до нейтральної країни. Україна пропонувала Ізраїль або Швейцарію, росія — Сербію. Зрештою зійшлися на Туреччині, а її президент Реджеп Таїп Ердоган погодився виступити посередником.
Переговори України та росії у Стамбулі 2022 року
Після початку повномасштабного вторгнення росії Туреччина формально зберігала нейтралітет. Але її рішення закрити Босфор для російських військових кораблів, що прямували в Чорне море, суттєво ускладнило дії окупантів на південному напрямку.
Перший контакт сторін в Туреччині відбувся 10 березня — в Антальї зустрілися міністри закордонних справ України та росії Дмитро Кулеба і Сергій Лавров. Посередником виступив тодішній глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу.
Кулеба прибув із повноваженнями й прямим зв’язком із керівництвом України для ухвалення рішень у реальному часі. Натомість Лавров, за його словами, не мав мандату на переговори і був там «із поваги до Ердогана». Він відхилив пропозицію створити гуманітарний коридор до оточеного Маріуполя.
Зустріч закінчилася без жодних результатів. Більше того, Лавров публічно заявив, що росія «не нападала» на Україну. За таких обставин конструктивний діалог був неможливий.
Тоді Чавушоглу перейшов до «човникової дипломатії» — відвідав Москву і Львів. Результатом стала зустріч у Стамбулі 29 березня 2022 року, яка стала найбільш серйозною спробою домовитися про припинення війни.
Напередодні президент Зеленський заявив про готовність розглянути відмову від членства в НАТО в обмін на надійні міжнародні гарантії безпеки. Після переговорів глава російської делегації Володимир Мединський заявив, що Україна погодилася на нейтральний і без’ядерний статус, а також на відмову від розміщення зброї масового ураження. Заступник міністра оборони рф олександр фомін анонсував зменшення активності російських військ на Київському і Чернігівському напрямках.
Давид Арахамія повідомив, що обговорювалася нова система гарантій безпеки, в якій мали взяти участь США, Велика Британія, Франція, Туреччина, Канада, Польща, Ізраїль та інші. Також йшлося про сприяння Україні в процесі вступу до ЄС.
Михайло Подоляк запропонував винести питання статусу Криму й Севастополя в окремий трек переговорів на 15 років. А Україна весь цей час утримуватиметься від спроб повернути півострів силою. Мединський заявив, що ця пропозиція суперечить офіційній позиції рф.
Фактичним результатом зустрічі стало відведення російських військ із північних регіонів України. Окупанти в Кремлі назвали це «жестом доброї волі», хоча насправді, агресор зазнав логістичного колапсу та був змушений відступити під ударами ЗСУ.
Росія взяла паузу для аналізу пропозицій, а Україна — для погодження гарантій безпеки з партнерами.
А у квітні 2022 року світ дізнався про воєнні злочини росіян в Бучі. Ці звірства, а також різка зміна суспільних настроїв в Україні, фактично зробили подальші переговори неможливими. Західна військова допомога почала зростати.
Хоча відбулося ще кілька відеозустрічей між делегаціями, їхня ефективність стрімко знижувалася. Зрештою, Україна і росія припинила контакти.
Попри це, 22 липня 2022 року вдалося укласти зернову угоду — за посередництва ООН і Туреччини сторони підписали документ, що розблокував експорт українського зерна з портів Чорного моря.
Як приїзд Бориса Джонсона у Київ вплинув на рішення України не підписувати «Стамбульські угоди»
Путін неодноразово заявляв, що домовленості, які досягнули на переговорах Україна і росія, зірвали західні держави. Адже вони, на переконання путіна, були більше зацікавлені в ослабленні росії, ніж у завершенні війни.
Кремлівський диктатор стверджував, що навесні 2022 року тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон нібито від імені «англосаксонського світу» передав Україні чітке послання: «Ви маєте боротися з росією до перемоги — до її стратегічної поразки».
Колишній високопоставлений представник США, який у той час опікувався українською тематикою, розповів, що Київ не проводив консультацій з Вашингтоном до публікації проєкту комюніке. Водночас документ передбачав юридичні зобов’язання для Сполучених Штатів — зокрема пряме втручання у війну в разі повторного нападу росії.
Лише одна ця норма робила угоду неприйнятною для США. Тож замість підтримки Стамбульського процесу та подальших перемовин, Захід обрав інший шлях — нарощення військової допомоги Україні та посилення санкційного тиску на Москву.
30 березня Борис Джонсон заявив про необхідність й надалі посилювати санкції проти рф. А 9 квітня він прибув до Києва, ставши першим іноземним лідером, який відвідав Україну після відступу російських військ з околиць столиці.
У розмові із Зеленським Джонсон наголосив: «Будь-яка угода з путіним буде брудною. Для нього це буде перемога: отримає щось, відкладе до «банку» і знову готуватиметься до нового удару».
В інтерв’ю 2023 року Давид Арахамія зізнався, що саме Джонсон переконав Київ відмовитися від підписання будь-яких домовленостей з росією.
«Коли ми повернулися зі Стамбула, до нас приїхав Джонсон і прямо заявив, що нічого з росіянами підписувати не треба. Мовляв, просто продовжуйте воювати», — говорив Арахамія.
Путін неодноразово використовував ці заяви, аби звинуватити Захід у зриві мирного процесу та довести, що Україна нібито повністю залежна від своїх західних партнерів.
Що містила «Стамбульська угода» між Україною та рф 2022 року
Володимир путін регулярно заявляє про готовність до «компромісу» з Україною на базі так званих стамбульських домовленостей 2022 року.
«Ми готові до діалогу без попередніх умов. Але на базі того, про що домовлялися під час переговорного процесу в Стамбулі. І з урахуванням реалій, які склалися», — говорив путін наприкінці 2024 року. На той час, він вже претендував не лише на Крим, але й на Луганську, Донецьку, Херсонську й Запорізьку області України. В них провели так звані «референдуми» і потім «прийняли» до складу рф.
Уперше путін публічно згадав про «домовленості» в Стамбулі під час зустрічі з делегацією африканських лідерів у червні 2023 року. Тоді він стверджував, що за підсумками переговорів у Туреччині був напрацьований проєкт «Договору про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України» й що українська сторона нібито навіть його парафувала.
У якості доказу путін демонстрував додаток до документа — щодо граничної чисельності особового складу, озброєнь і військової техніки ЗСУ в мирний час. Обидва документи були роздруковані з використанням різних шрифтів, ймовірно, для візуального відокремлення розбіжностей між сторонами.
На першій сторінці «договору» вміщено лише преамбулу та фрагмент статті 1. Навіть із цього уривку зрозуміло, що сторони не змогли погодити навіть базові питання — наприклад, перелік учасників. Розбіжності в додатку були ще суттєвішими: українська пропозиція — 250 тис. військовослужбовців максимально у лавах ЗСУ, російська — лише 85 тис.
У березні 2024 року The Wall Street Journal оприлюднило більше деталей проєкту «Стамбульської угоди», зокрема перелік пунктів, які обговорювали, але так і не узгодили:
- угода дозволяла Україні вступити до Євросоюзу, але забороняла приєднуватися до НАТО;
- забороняється передача Україні іноземної зброї, ракет будь-якого типу і відправка іноземних формувань;
- чисельність ЗСУ мала скоротитися до 85 тис. військових, 342 танків, 519 артилерійських систем, а дальність українських ракет обмежена 40 км. Україна хотіла мати 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1900 артсистем;
- окупований Крим мав залишатися під контролем росії (без нейтральності та демілітаризації);
- російська мова мала функціонувати нарівні з українською. Україна на цей пункт не погодилася;
- майбутнє окупованого 2014 року Донбасу мало обговорюватися особисто путіним і Зеленським;
- гарантами договору мали виступити США, Велика Британія, Китай, Франція і росія. Росія хотіла додати Білорусь, Україна — Туреччину;
- на випадок повторного нападу Україна хотіла закриття повітряного простору і військової допомоги від західних країн. На це не погодилася росія.
Крім того, Україна не погодилася на відмову від претензій, згідно з якими Міжнародний кримінальний суд розслідує воєнні злочини росії. Сторони також не парафували пункт про скасування взаємних санкцій.
Пізніше німецьке видання Welt написало, що Зеленський і путін мали особисто обговорити деталі виведення російських військ з території України, але не з території Криму та захопленої частини Донбасу. Водночас після саміту в Стамбулі російська сторона нібито висунула Києву вимогу щодо статусу російської мови тощо.
Видання писало, що на момент переговорів обидві сторони виявляли неабиякий інтерес у досягненні компромісу і домовленностей. Але воєнні поразки росії у другій половині 2022 року змінили загальний розклад.
Володимир Зеленський у свою чергу заявляв, що «Стамбульських угод» ніколи не існувало, а москва, мовляв, жадала не домовленостей, а української капітуляції. За його словами, путін пропонував Україні здатися і заморозити конфлікт, відмовитися від незалежності та змінити політичний курс на росію.
Щодня Сhas News відбирає для вас найважливіші новини. Приєднуйтесь до нас у Facebook та Telegram, щоб нічого не пропустити.
