Що зроблено, те зроблено. Обговорювати і засуджувати рішення Конституційного Суду пізно і безглуздо — правди, точніше, всієї правди про причини і мотиви цього ухвалення ми все одно не дізнаємося.
Зараз потрібно визначатися з тим, чи існують законні способи виправити ситуацію і як нам вчинити, коли (якщо) знову з'явиться рішення КС, яке не влаштує більшу частину суспільства.
Спочатку про те, чого точно не вийде, точніше — не вийде законними способами.
Не вийде скасувати рішення. Не існує «апеляційного Конституційного Суду» та й у всіх законах написано, що рішення КС оскарженню не підлягають.
Не вийде переглянути рішення. Такої можливості також не передбачено в законах.
Не вийде розчерком президентського... пера розпустити КС. Венеціанська комісія і GRECO (Група держав по боротьбі з корупцією — міжнародна організація, створена Радою Європи в 1999 році — Прим. ред.) вже однозначно висловилися з цього питання.
А що ж вийде? Для початку спробуємо зрозуміти, що таке з точки зору права рішення КС.
По-перше, вони скасовують правові норми. По-друге, тим самим регулюють суспільні відносини. По-третє, ці рішення приймають за певною процедурою. По-четверте, вони мають форму і реквізити. Це означає, що рішення КС — нормативно-правові акти.
Також відзначимо, що КС — однозначно суб'єкт владних повноважень, компетенція якого поширюється на всю територію України.
Ці констатації приводять нас до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України. Вона каже, що спори про визнання недійсними таких нормативно-правових документів слід розглядати Окружному адміністративному суду м. Києва.
Тобто всі дороги ведуть в ОАСК. Так, це безглуздо. Де знаходиться ОАСК і де КС, я розумію. Але це, і тільки це — законно.
Зрозуміло, що, на відміну від рішення КС, рішення ОАСК можна оскаржити в апеляційному та касаційному порядку. Зрозуміло, що слідування таким шляхом може породити у всіх сенсах порочну практику. Однак сьогодні іншого виходу немає.
Хоча наступним етапом було б правильно подібну практику скасувати, внісши зміни до Кодексу адміністративного судочинства. Але поки таких змін немає, поки всі-всі-всі в нашій країні (включаючи сам Конституційний Суд) бажають це рішення знищити, доцільно йти саме цим шляхом.
Що робити далі? Як бути, якщо в майбутньому з'явиться ще одне рішення КС, котре не влаштує більшу частину суспільства? І при цьому ми обмежені певними рамками, бо варіанти внесення змін до Конституції нам недоступні.
Перша частина вирішення проблеми описана вище. Якщо Кодекс адміністративного судочинства формально допускає таку можливість, то нею потрібно скористатися. Але забрати подібне повноваження в ОАСК і передати іншому органу, інституціонально рівному КС. Єдиний такий орган в Україні — Верховний Суд.
Нехай Верховний Суд розглядає справи про визнання недійсними (не оскарження, а саме визнання недійсними) рішень КС.
А щоб не створювати конкуренцію між рівними судовими органами, бажано встановити попереднє схвалення розгляду справи Верховним Судом окремим, новим, органом. Органом, до якого увійдуть представники всіх трьох гілок влади, європейських інституцій, Венеціанської комісії, вчених, громадських діячів і т. д. Умовно назвемо його Конституційною асамблеєю. Можна по-іншому, якщо когось бентежить, що 10 років тому орган з такою же назвою, хоча і для інших цілей, вже створював Янукович.
Схвалення Конституційної асамблеї — необхідна умова для визнання недійсним рішення КС. Необхідна, але не достатня, бо безпосередньо здійснювати правосуддя повинен тільки суд. Ми пам'ятаємо: у нас Конституція, з її рамок виходити не можна.
Нехай ця асамблея збирається рідко, тільки в особливих випадках, на зразок нашого. Нехай буде максимально ускладненим порядок звернення з таких питань. Нехай буде обмеженим коло суб'єктів, які мають право виступати з ініціативою про перегляд рішень КС...
Але ми завжди знатимем, що, як і будь-який інший орган, Конституційний Суд — це не безмежна влада. А цілком собі традиційна структура під прицілом закону, суспільства і сформованого світоустрою.
