22 березня в американському місті Боулдер, штат Колорадо, невідомий відкрив вогонь в супермаркеті. Загинули 10 осіб, у тому числі один офіцер поліції. А за п'ять днів до того стріляли в Атланті — чоловік вбив вісьмох людей в трьох спа-салонах. Подібні трагедії у США відбуваються регулярно протягом десятиліть. При цьому часто вбивцями стають люди, мотив яких неможливо зрозуміти.
Кожного разу після стрілянини США в Україні порушують питання легалізації короткоствольної зброї. Прихильники легалізації стверджують, що в Україні будь-яку зброю купити не проблема. Бандит чи маніяк знайде ствол легко. Тому доброчесним громадянам треба дати можливість захистити своє життя.
Противники легалізації зброї у відповідь наводять статистику, згідно з якою саме у країнах, де зброя дозволена, найчастіше відбуваються криваві побоїща. Та й побутових злочинів зі стріляниною там більше.
Цим суперечкам нема кінця. Тому Chas News вирішив навести кілька думок щодо цього.
«Спочатку треба розібратися зі «схемами», а вже потім переходити до легалізації»
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:
— Закон, який би регулював обіг зброї, потрібен, адже легальна зброя на руках у населення вже є, а от правове регулювання цієї сфери фактично відсутнє.
На сьогодні отримання зброї тісно пов’язане з корупцією та сірими схемами. От візьмемо, наприклад, мисливську зброю. Половина мисливців не отримують картки обстрілу, а це говорить про те, що людина отримала посвідчення мисливця не для того, щоб ходити на полювання, а просто щоб тримати у себе зброю. Така ж ситуація із псевдожурналістами, які отримали посвідчення заради купівлі травматичного пістолета.
Звісно, 90% власників зброї відповідальні, але ж є і 10% безвідповідальних. Плюс, не забуваємо про людей з психічними розладами та пияків. Сьогодні отримати медичну довідку — не проблема. От і маємо величезні ризики. Тобто спочатку треба розібратися зі «схемами», а вже потім переходити до легалізації.
Ще одна наболіла тема — так звані масшутінги, які періодично трапляються у США та й по всьому світу. Кажуть, нібито у тих країнах, де законодавчо врегульоване питання обігу зброї, таких випадків значно менше. Але наведу зворотний приклад — Канаду, де ринок зброї значно обмеженіший, ніж у США. Проте навмисних вбивств у Канаді менше, як це не дивно. Сама по собі зброя не стріляє, і сама по собі вона ніяк не впливає на рівень злочинності. Зброя не стимулює злочин. Злочин спочатку відбувається в голові людини. Втім, за умов вільного доступу до зброї ризики зростають.
Взагалі, порівнюючи досвід США з досвідом України, треба пам’ятати, що ми знаходимося у зовсім різних «координатах»: у той час як у США посилюють перевірки, ми зброю тільки починаємо легалізовувати. Повторюся: перш ніж переходити до останнього етапу, було б правильно легалізувати те, що вже є на руках у наших громадян та усунути корупційні ризики.
«Право на самозахист за допомогою короткостволів має бути гарантоване громадянам тільки за умови комплексної процедури навчання»
Георгій Учайкін, голова Української асоціації власників зброї:
— Легалізація — неправильне слово. Я б радше казав не про «легалізацію» як таку, а про право громадян на володіння короткоствольною зброєю. Звісно, Україні потрібен закон, який би регулював стосунки власників зброї як із суспільством, так і з державою. Щоб було зрозуміло, хто, з якого віку та за умови складання яких заліків якою зброєю може володіти.
Короткоствольна зброя має бути доступною для придбання та навіть носіння. Звісно, якщо йдеться про громадян, які не мають обмежень з боку закону або за станом здоров’я. Питання обігу такої зброї врегульовано ще з 1994 року у сусідній нам Молдові, а також у країнах Балтії. Позитивні наслідки такого рішення очевидні, адже захист за допомогою короткостволу — це нормально. І чи не найголовнішим наслідком ухвалення закону стане зменшення вуличної злочинності разом із замовними вбивствами.
Втім, право на самозахист за допомогою короткостволів має бути гарантоване громадянам тільки за умови комплексної процедури навчання, вміння надавати медичну допомогу, знання Кримінального кодексу та складання відповідних заліків.
Що ж до побоювань масшутінгу, то відповідь лежить на поверхні. У всіх подібних терактах зловмисники використовували не короткоствольну зброю, а гладкоствольну. Ті ж карабіни, наприклад. Тобто ми вже говоримо геть не про пістолети та револьвери. Короткоствольна зброя — це зброя самозахисту і її боятися зовсім не варто. Боятися варто неякісного навчання майбутнього власника зброї.
«Наразі самозахист закінчується кримінальним провадженням, нервами, возом грошей на адвокатів»
Ігор Лапін, ветеран війни на Донбасі:
— Чи потрібна легалізація короткоствола? Так. Але спершу слід внести зміни до статті 36 Кримінального кодексу щодо самооборони. Аби можна було чітко відрізнити самооборону від перевищення меж самооборони, адже хоч у нас і є законна можливість захистити себе від нападу, — коли до тебе додому «завітав» злочинець, — вся пов’язана з нею історія досить розмита. Наразі самозахист закінчується кримінальним провадженням, нервами, возом грошей на адвокатів — і все це лиш для того, щоб довести, що ти захищався.
На моє глибоке переконання, злочинець зброю завжди має. Або має де її взяти. Щоб «урівняти шанси», пересічні громадяни також повинні отримати право на зброю. Проте тільки після того, як вони усвідомлюватимуть алгоритм її використання.
Втім, є ще один момент. Слід розрізняти легальну зброю і нелегальну. Перша злочинцям навряд чи стане у нагоді, адже її легко можна відслідкувати за допомогою гільзотеки і експертиз. Навіть нагородна зброя має відстріляні гільзи, які вносяться в картотеку. В цьому контексті в українських реаліях легалізація короткостволу може призвести до зменшення кількості розбійних нападів.
