Глянувши на мапу європейських автодоріг, можна побачити, що найбільш логічний шлях з Балкан до Східної та Північної Європи лежить через Румунію, Молдову та Україну — по так званих пан'європейських коридорах. Втім, це лише на мапі. У реальності ж їх використовувати не так-то й логічно. Між Києвом та Кишиневом розташована невизнана «Придністровська молдавська республіка» (ПМР) — транзит її територією пов’язаний зі складними митними процедурами, що збільшує час дороги та вартість вантажів. Об'їзд ПМР з півдня через Рені та Одесу — це в багатьох випадках суттєве збільшення кілометражу, з півночі — через Вінницьку область — втрата часу, оскільки шлях проходить по поганих дорогах.
Одним словом, ПМР у вантажоперевізників давно сидить кісткою в горлі. Тому підписаний 12 січня між Володимиром Зеленським та Маєю Санду, президентом Молдови, меморандум про будівництво нового мосту через Дністер — між Ямполем та молдавським Косеуци, — викликав цікавість у всієї Європи. Завдяки новій дорозі відстань між Києвом та Кишиневом можна буде подолати за 5—6 годин, оминаючи ПМР.
Хімія держтендерів
Попри іміджевий характер проєкту, вже на етапі розробки проєктної документації почалися суто «автодорівські» ігри. Третього лютого Служба автомобільних доріг Вінницької області оголосила тендер на техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) будівництва прикордонного мостового переходу через Дністер. Очікувана вартість робіт — 12 млн грн.
Тендерні пропозиції подали 11 компаній, які давно займаються проєктуванням доріг. Найдешевше, за 6 млн 926 тис. грн., зголосилося розробити документацію архітектурне бюро Urban Consulting. На другому місті — 6 млн 950 тис. грн, компанія «Міжнародний проектний інститут» (МПІ). Втім, саме МПІ став переможцем тендеру. 23 лютого замовник розкрив тендерні пропозиції, а 1 березня дискваліфікував Urban Consulting — тому, що переможець не мав довідки щодо сертифікації на так званих об’єктах «класу наслідків СС3».
До того ж, частина працівників Urban Consulting працювали за цивільно-правовою угодою, що не задовольнило замовника. Тому 4 березня оголосили переможцем МПІ. Андрій Коман, співзасновник та керівник Urban Consulting, говорить, що засмучений результатами тендеру, але воліє зосередитися на інших проєктах: «Замовник прийняв рішення не на нашу користь, хоч ми і перемогли в торгах і дали відповіді на уточнення».
За рибу гроші
«Щасливий квиток» на тендерах підпорядкованих «Укравтодору» структур МПІ витягує не вперше. Наприклад, 8 липня минулого року Служба автомобільних доріг у Миколаївській області оголосила тендер на розробку ТЕО акведука через Південний Буг, сумарна вартість робіт з побудови якого перевищує 20,3 млрд грн (до речі, це майже стільки ж, скільки коштували всі п’ять мостів, споруджені в Китаї через річку Янцзи за останні 10 років).
На тендер подали документи три учасники: «Інтерпроект», «Інститут Дніпродіпротранс» та вже відомий нам МПІ. Цього разу запропонована МПІ ціна була найвищою — 41,4 млн грн. У той час, як «Інтерпроект» запропонував розробити ТЕО за 33,7 млн грн, а «Інститут Дніпродіпротранс» за 38,6 млн грн. Але переможцем визнали МПІ.
«Інтерпроектові» і «Дніпродіпротрансу» замовник закинув помилку у назві лазерної рулетки, і, знову-таки — відсутність сертифікатів. На виправлення помилок замовник надав лише 24 години, після чого усунув переможця. Втім, керівники «Інтерпроекту» виявилися людьми впертими: подали скаргу до Антимонопольного комітету та у суд, завдяки чому їх таки визнали переможцями конкурсу.
А ось ще в одному тендері Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, на створення ТЕО капітального ремонту двох ділянок магістралі М-13 Кропивницький — Платонове вартістю 12,7 млн грн, МПІ все ж таки пощастило. Четверо учасників запропонували виконати роботи дешевше за МПІ, але їх також відкинули за формальними ознаками.
Загалом впродовж лише вересня 2020 року Миколаївський облавтодор уклав з МПІ шість договорів на розробку ТЕО загальною вартістю 51,4 млн грн. Лише в одному випадку компанія реально запропонувала кращі умови, в решті випадків застосували шаблонну схему відхилення пропозицій більш дешевих конкурентів.
Втім, МПІ виграє тендери не лише у Миколаївський області. Ідентична історія сталася й у листопаді 2020 року з тендером на розробку ТЕО будівництва моста через Тису у Закарпатській області. Пропозиція МПІ була другою за кошторисною вартістю, проте замовник усунув переможця — «Проф-Груп». Як ви вже здогадалися, на підставі відсутності сертифікатів на роботи за «класом наслідків СС3».
З сертифікатами ніби пороблено
Як пояснюють інсайдери будівельного ринку, вищезгадані сертифікати «класів наслідків» є ідеальним важелем для корупційних схем. Їх запровадили наприкінці 2017 року. До цього часу сертифікати видавали проєктувальним установам без розподілу на класи. Коли ввели такий розподіл, всі раніше видані сертифікати автоматично прирівняли до найвищого класу наслідків — СС3.
«Зазвичай замовники це знають, і навіть не дають уточнення», — пояснюють у «Київпроекті». Втім, формальна відсутність такого документу — привід дискваліфікувати переможця тендеру.
«Існує процедура оскарження, яке спрямовують до АМКУ. Якщо відповідь АМКУ не влаштовує, залишається судове оскарження», — говорить Зоя Чечуліна, спеціаліст із закупівельної практики Київської школи економіки.
Втім, оскарження тендеру може тривати місяцями, якщо не роками. За цей час тендер не лише формально буде передано іншому учаснику, а й реалізовано у повному обсязі. Тому, як говорить на умовах анонімності топменеджер однієї з великих девелоперських компаній, понад дві третини вичавлених з тендерів переможців не подають скарг. «У більшості випадків сенсу витрачати на це ресурс немає. Більш за те, як правило, до переможця приходять «медіатори» і пропонують комерційні замовлення, які перепадають їм з тих самих рук, що контролюють і держтендери. Натомість у бюджетні закупівлі рекомендують не влазити, бо це «чужа територія», — розповідає наш співрозмовник.
Хто ж переможець?
МПІ створили у 2019-му на хвилі конфлікту між бенефіціарами відомого проєктанта ICDI, який свого часу розробляв проєкт Шулявського шляхопроводу, Подільсько-Воскресенського мостового переходу, Окружної дороги Львова та інших ключових інфраструктурних об’єктів.
Як завжди у випадку корпоративних конфліктів, історія навколо ICDI вкрай заплутана. Особи, що мають стосунок до проєктної установи, закидають одне одному рейдерство та заволодіння майновими правами. Наразі тривають суди, і стверджувати, хто правий, важко. Втім, як би там не було, саме співвласники ICDI Андрій Фаль та Іван Войтович створили МПІ, який на початку фізично був розташований в офісі ICDI, повністю використовував його ІТ-інфраструктуру і фактично став виконавцем значної частини проєктів компанії.
В 2019 році у Фаля та Войтовича їхні частки у МПІ викупив Євген Петрощук, колишній бізнес-партнер девелопера Андрія Вавриша та чинний радник голови «Укравтодору» Олександра Кубракова. Петрощук отримав 50% участі у капіталі МПІ. У квітні 2020 року його частка мігрувала до громадянина Чехії Микола Сбоєва. Втім, і зараз МПІ зареєстровано в Києві на вул. Казимира Малевича, 8, разом із «Бізнес Ресерч Груп», єдиним учасником якого до грудня 2019 року був Євген Петрощук.
Андрій Фаль на сьогодні є членом технічної ради Укравтодору — органу, який координує розробку проєктів будівництва доріг державного значення, у тому числі розробляє рекомендації щодо кваліфікаційних умов до учасників тендерів. Так само до технічної ради входить і Євген Петрощук, якого З грудня 2019 року також призначили радником голови «Укравтодору».
Як показують описані вище результати тендерів, процеси, які відбуваються всередині «Укравтодору», є палицею з двома кінцями. З одного боку, агенція насправді намагається ліквідувати низку скандальних схем, що роками визначали багатомільярдні потоки з інфраструктурної годівнички. Накладення політичних санкцій на сумнозвісного «тендерного троля» Араїка Амірханяна, якому, згідно рішення РНБО, зараз загрожує депортація з України, — черговий тому приклад.
З іншого — під час «Великого будівництва» утворився пул компаній, що отримують преференції в каламутному потоці державних закупівель. І розчистка ринку відбувається не з метою очищення системи, а під інші «схематози». Типово українське замкнуте коло.
