Кілька днів тому Печерський районний суд задовольнив клопотання слідчих та наклав арешт на активи засновника «Партії Шарія» відомого блогера Анатолія Шарія. Ухвала є закритою, бо арешт відбувся на стадії досудового розслідування, тож точний перелік активів нам не відомий.
За інформацією журналіста Юрія Бутусова, йдеться про дві вілли в іспанській Таррагоні, банківські рахунки в Caixabank в Іспанії та Raiffeisen Bank у РФ, а також East-West United Bank S.A. у Люксембурзі.
Якщо ця інформація достовірна, то виходить, що суд в Україні наклав арешт на майно громадянина України, розташоване в юрисдикціях інших країн. Про інші громадянства Шарія ми нічого не знаємо. Отже, щоб виконати цей арешт, відповідні дії повинна вжити кожна з держав, у юрисдикції якої перебуває арештований об’єкт, — Іспанія, Люксембург та РФ.
З нерухомістю в Іспанії начебто все тривіально. Ухвалу українського суду спрямують через Офіс Генерального прокурора до Ради правосуддя Іспанії в порядку запиту щодо правової допомоги. Відтак іспанська сторона направить отримані документи до відповідних внутрішніх органів, зокрема Фіскальної служби та Міністерства юстиції.
Якщо арешт набуде чинності, це означатиме лише заборону проводити з цією нерухомістю будь-які комерційні оборудки. Користуватися нею можна, продати чи здати в оренду — зась. Інша річ — банківський рахунок в Caixabank. Запит українського Офісу Генпрокурора в разі позитивної реакції іспанських компетентних органів потрапить до банку, і рахунок заблокують — ані зняти кошти, ані поповнити.
Готівкою Шарій зможе розраховуватися в супермаркеті, але жодної серйозної покупки на території ЄС без банківських транзакцій вже не зробить. Крім того, для нього істотно ускладниться оплата поточних рахунків за комунальні послуги, позаяк іспанці завжди прив’язують їх до рахунків, а списання відбувається автоматично. Сплачувати паперові платіжки в касах ой як незручно. Утім, простоюючи в чергах на пошті, Шарій зможе твітити…
Те саме стосується й рахунку в люксембурзькому банку. Проте російська дочка «Райффайзенгруп» може врятувати Шарія. Уряд РФ припис ОГПУ, ясна річ, не виконає. Отже, карткою російського «Райфу» можна буде продовжити користуватися, зокрема в Іспанії.
Ще одна важлива умова: на кожному з етапів забезпечення виконання арешту активів Шарія в Іспанії та інших юрисдикціях синхронну роботу з Офісом Генпрокурора повинні продемонструвати не лише українські слідчі, а й дипломати.
Якби український парламент свого часу підтримав законопроєкти про так званих фандерів — топових локальних юристів, яких урядові структури залучають за кошти приватних вкладників та комісійні від успіху, а не за гроші держбюджету — то правоохоронці могли б скористатися підтримкою висококваліфікованих юристів. У зарубіжних юрисдикціях це є напрочуд доречним. Тим більше, що українське Агентство з розшуку та повернення активів (АРМА) займається чим завгодно, тільки не розшуком та поверненням.
Арешти, безумовно, важливі, бо це перший крок до припинення політичної та інформаційної діяльності Шарія в інтересах кремлівських донорів. Але для того, щоб ця кампанія не видалася йому комариним укусом, українським слідчим треба в міжнародних юрисдикціях доводити або незаконність походження коштів, витрачених на придбання цих активів, або ж мати обвинувальний вирок по статті, якою передбачено конфіскацію майна. І перше, і друге є цілком реальним. Було б бажання.
