За роки незалежності середній вік при одруженні для чоловіків та жінок виріс приблизно на 5 років, а кількість шлюбів впала втричі. І, швидше за все, ця тенденція спостерігатиметься ще не один рік.
Сhas News розбирався, чому українці не поспішають офіційно реєструвати свої стосунки та чи матиме це наслідки для демографічної ситуації в нашій країні.
Шлюбна статистика
Українці з кожним роком все виваженіше ставляться до походів в РАЦС. Ще в 1991 році середній вік першої реєстрації шлюбу становив для чоловіків 24 роки, а для жінок — 21,5. За роки незалежності цей показник суттєво виріс.
В 2019 році для чоловіків він складав вже 28,6 років, а для жінок — 25,9. Якщо ж брати середній вік наречених із урахуванням повторних шлюбів, то він буде ще вищим. Станом на 2020 рік: 33,3 роки для чоловіків та 30,6 — для жінок.
Як каже Людмила Слюсар, старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень, ця тенденція ще раз підкреслює, що Україна — частина європейської цивілізації. В Західній Європі підвищення середнього віку одружень почалося ще наприкінці 1970-х років. Україна ж тоді перебувала у складі СРСР і була відділена від європейських трендів «залізною завісою». Проте після проголошення незалежності розпочалися ті ж самі процеси, що і в інших країнах континенту, хоч і з національною специфікою.
Зараз відкладення шлюбу на більш пізній вік спостерігається у всіх областях, хоча на Заході України цей процес відбувається повільніше. Зокрема, в 2019 році найнижчий середній вік першої реєстрації шлюбу спостерігався у Волинській (для чоловіків — 26,9, для жінок — 24,1), Рівненській (26,8 та 24,1) і Чернівецькій (27 та 23,8) областях, а найвищий — в Запорізькій (29,6 та 27,2), Дніпропетровській (29,4 та 26,8) та у Києві (30 та 27,8).
Так само зазвичай раніше одружуються в сільській місцевості. Зараз в селах середній вік одруження для чоловіків на рік менший, ніж в містах, а для жінок — майже на два. Хоча ще 30 років такому такої різниці не спостерігалося.
Свідомий вибір
До середини 1990-х років нормою вважалися ранні шлюби, особливо для жінок. В 1991 році у віці до 20 років вийшли заміж 190 тис. українок (37,3% від загальної кількості шлюбів) та одружилися 34,5 тис. українців (7%). Більш-менш подібна ситуація спостерігалася до 1995 року, а потім поступово пішла на спад. Особливо різко протягом останніх 10-15 років. В 2019 році в такому віці зареєстрували шлюб лише 17 тис. жінок (7,2% від загальної кількості) та ще в рази менше чоловіків — 3 тис. (1,2%).
І це все закономірна тенденція. Українці з кожним роком більш усвідомлено ставляться до одруження, впевнена сімейний психолог Наталія Гаєвська. «Раніше своєчасне укладання шлюбу вважалося частиною плану життя, встановленого ще батьками та дідусями, — ти мав закінчити школу, університет і потім одразу одружитися. Зараз ситуація змінилася», — пояснює вона.
Все більше українців спочатку воліють здобути економічну незалежність, досягнути перших кар'єрних успіхів, так би мовити, «стати на ноги», і вже потім укладати шлюб. Фактично ті ж самі причини відчутно впливали на шлюбний вік ще 100-200 років тому, однак призводили вони до зовсім іншого результату. В часи, коли більшість українців проживали в сільській місцевості та займалися сільським господарством, економічна самостійність наставала з виділенням з батьківського наділу власної земельної ділянки. А головною умовою для цього було саме формування власної сім'ї, що спонукало для укладання шлюбів у юному віці.
Проте економічна складова у зростанні середнього віку одружень не головна. Зараз інститут сім'ї переживає кризу, розповідає Гаєвська. «Сім’я означає наявність зобов'язань і ніхто не хоче їх брати на себе раніше як поживе у своє задоволення», — говорить сімейний психолог.
До того ж все більшої популярності набирають альтернативні способи організації життя чоловіка та жінки — цивільний шлюб та гостьовий, коли кожен з партнерів має власну житлову площу і вони зустрічаються тільки щоб добре провести час. Такі стосунки можуть тривати тривалий термін і не завжди завершуватися офіційною реєстрацією стосунків.
Офіційна статистика підтверджує суттєве зменшення кількості шлюбів за роки незалежності. В 1991 році зареєстрували 493 тисячі одружень, а в 2020 аж втричі менше — 168 тис. Проте тут необхідно враховувати минулорічні карантинні обмеження та чи не в більшій мірі поширені серед українців упередження стосовно негативного впливу високосного року на подружнє життя. Дані Держстату свідчать, що кожного високосного року кількість шлюбів порівняно з попереднім роком падала на 20-25%, проте вже наступного знову зростала. Якщо ж узяти дані за докоронавірусний 2019 рік, то кількість шлюбів порівняно з 1991 роком зменшилась удвічі — до 238 тис., а при перерахунку числа одружень на 1000 осіб наявного населення — лише на третину (9,5 в 1991 році і 6,3 в 2019 році).
Ще одна причина підвищення середнього шлюбного віку, яку наводить Гаєвська, — зростання тривалості життя в Україні . «Відповідно до цього також змістилися наші періоди життя. Якщо раніше підлітковий вік у нас тривав приблизно до 18 років, то зараз пізній підлітковий вік — до 23 років. І цей зсув також треба брати до уваги», — пояснює вона.
Не можна забувати і про європейські впливи. У зв'язку з відкритістю кордонів, принаймні якими вони були до пандемії і, сподіваємось, якими скоро стануть знову, українці могли подорожувати, навчатись та працювати в ЄС і, відповідно, «перебирати» поширений там спосіб життя та організації сімейних стосунків.
Мудрість не обов'язково приходить з роками
Кількість шлюбів за роки незалежності в Україні суттєво скоротилася, проте одночасно впав і рівень розлучень. В абсолютних цифрах їхня кількість зменшилась з 200 тис. в 1991 році до 120 тис. в 2020-му, а в перерахунку на 1000 осіб наявного населення — з 3,6 до 3,1. За словами Слюсар, частково це пов'язано із зростанням середнього віку одружень. Проте, за її словами, точно відповісти на це питання демографічна статистика не в змозі. В останні 10 років більшість розлучень відбувається через суди, а ті, в свою чергу, збирають мінімум даних, недостатніх для аналізу.
В той же час Наталія Гаєвська не бачить прямої залежності між віком наречених та надійністю їх шлюбу. «Теоретично вона мала б бути, але на практиці це далеко не так. Біологічний вік не вливає на психологічний. Може бути так, що людина в 20 років значно емоційно зріліша, ніж в 45 років», — відзначає психолог. За її словами, на міцність шлюбу в першу чергу впливає саме емоційна зрілість, по-друге, готовність брати на себе відповідальність і, по-третє, вміння вирішувати конфліктні моменти, які завжди виникають у стосунках.
Тому поширене в суспільстві упередження, що ранні шлюби частіше розпадаються, вона вважає помилковим стереотипом. «Чим більше років ми маємо, тим більше ми маємо досвіду і, відповідно, чим ти старший, тим мудріший. Але є такий афоризм: мудрість приходить з роками, проте іноді роки приходять самі», — додає Гаєвська.
Слюсар, у свою чергу, говорить про відсутність зв'язку між зменшення народжуваності та більш пізніми шлюбами. «Сучасна родина регулює кількість дітей у подружжі. Це, може, років двісті тому у довгому шлюбі було більше дітей. Зараз, якщо пара хоче нащадків, вона їх народжує, коли б не вступила у шлюб», — пояснює демограф.
Тому немає нічого поганого у зростанні середнього віку при одруженні. Слюсар впевнена, що ця тенденція ще буде спостерігатися в найближчі роки, оскільки українці досі одружуються у молодшому віці, ніж жителі більшості країн Європи. За її словами, станом на 2019 рік середній вік першої реєстрації шлюбу був менший лише в Росії, Молдові та Білорусі, приблизно на такому ж рівні — у Словаччині та Північній Македонії, а в інших країнах — вищий. Так що «шлюбна євроінтеграція» триватиме і надалі.
