404

Сторінку не знайдено

Сільський час українського футболу: чи може прорив «Колоса» в Європу стати бізнес-моделлю

У четвер, 17 вересня, по всій Європі відбудуться футбольні матчі другого раунду кваліфікації Ліги Європи. В одному з них зіграє й «Колос» з Ковалівки. Здавалося б, пересічна подія. Проте навколо цього клубу вже кілька місяців вирує неабиякий хайп. Вперше Україну в єврокубках представлятиме клуб з села! Ба більше! «Колос» створили лише 8 років тому як аматорський. І навряд чи його президент Андрій Засуха тоді мріяв так швидко прорубати вікно в Європу. Хоча йому на той час було лише 25 — чудовий вік, щоби мріяти. 

Ковалівка з 1,6 тис. мешканців — найменший населений пункт, чия команда грає в нинішній Лізі Європи. Ще є валлійський «Нью-Сейнтс», заснований у поселенні Ллансантффрайд-ім-Мехайн з 1,4 тис. резидентів. Втім, нині команда базується в англійському Освестрі (17 тис. населення). Ще один клуб з Уельсу, «Бала Таун», представляє однойменне містечко з населенням трохи більше 1,9 тис. чоловік. 

«Колос», як той же «Нью-Сейнтс», не гратиме в рідному селищі. І справа не лише в тому, що Ковалівка занадто далеко від найближчого аеропорту — майже 100 км від «Борисполя». Просто жереб відправив їх у грецькі Салоніки грати з місцевим «Арісом». Далі поки що не загадуємо.

Втім, так чи інакше, маємо прецедент. Який, по-перше, відображає стан справ у нашому футболі. І до того ж дозволяє помріяти про те, що дорога іграшка у вигляді футбольного клубу може не лише викачувати гроші у власника, але й дещо йому повертати. 

Над «колгоспом» вже не сміються 

Спочатку відступ про штампи та ярлики. Вони в українському футболі (як і в суспільстві загалом) є спадщиною радянських часів. Тоді часто можна було почути зневажливе «Пф-ф-ф, команда пивзаводу». Мовляв, ну і рівень. Так тривало, допоки «Оболонь», заснована саме на базі київського пивзаводу, не вийшла в українську еліту і не почала відбирати очки у «Динамо» і «Шахтаря». Востаннє вираз про «команду пивзаводу» публічно пролунав з вуст київського динамівця Олега Гусєва в 2010 році на адресу білоруського БАТЕ. Надто вже багато патякали білоруси за межами поля, а на ньому були нещадно трощені киянами — 4:1. Тоді Гусєв швидко вибачився, мовляв, сусідів-пивоварів образити не хотів. 

А ось інший образливий штамп: «Ну ви й колгосп!». На футбольному жаргоні «колгосп» — збіговисько незрозумілих, мало на що здатних, гравців. Сенси змінилися, коли в останньому турі Прем'єр-ліги сезону-2019/20 «Колос» з Ковалівки обіграв на «Олімпійському» велике і колись жахливе київське «Динамо». Адже Ковалівка — натуральний колгосп, що розрісся до приватного підприємства, на кошти якого і був створений ФК «Колос».

Коли клуб рік тому вийшов до української Прем'єр-ліги, всі полізли в Google і дізналися, що Ковалівка — село в 70 км від Києва з населенням 1,6 тис. осіб. І що це вотчина впливових аграріїв — сім'ї Засух.

Ковалівка — вотчина сім'ї Засух і рідний дім «Колоса» / УНІАН

Анатолій Засуха дев'ять років за Кучми займав посаду губернатора Київщини. Його дружина Тетяна ще в 1993-му змінила чоловіка на посту голови колгоспу імені Щорса. На його основі створили сільгосппідприємство «Світанок». За даними latifundist.com і Youcontrol, зараз компанія має у розпорядженні до 80 тис. га землі, вирощує сільгоспкультури (від пшениці і ячменю до екзотичних фейхоа), розводить м'ясо-молочних тварин (по кілька тисяч свиней і корів), продукує м'ясні, хлібобулочні і макаронні вироби. Бізнес Тетяна Засуха також поєднувала з політикою — 14 років була народним депутатом.

У Ковалівці сім'я Засух розбудувала, як її називають, «українську Швейцарію», навела лоск. Тут знаходиться дача другого президента України Леоніда Кучми. 

І ось по генеалогічних ниточках ми дісталися до футболу. Син подружжя Засух Андрій — президент ФК «Колос», створеного у 2012 році.

До речі, це золотий час українського футболу. Євро-2012 в нашій країні, солідні бюджети і зоряні гравці в Українській прем'єр-лізі (УПЛ). «Колос» протягом трьох років мав аматорський статус, незмінно вигравав чемпіонат області. У 2015-му клуб став професійним, заявився в першість другої ліги. І за чотири роки транзитом через першу дістався до Прем'єр-ліги. І тут одразу завоював право грати в єврокубках! 

Варто уточнити, що за команду з Ковалівки грають аж ніяк не жителі або уродженці села, як можуть подумати дещо далекі від футбольних реалій ідеалісти. Це вам не напівпрофесійні збірні Фарер або Ісландії, де на полі зустрічаються листоноші чи вчителі. Ледве ковалівська команда стала на професійні рейки, до неї залучили відомих футболістів. Дехто з них навіть пограв за збірну України (Сергій Закарлюка, Едуард Цихмейструк). 

Тут саме час поговорити про те, як за роки існування «Колоса» змінився рівень українського футболу. В епоху розквіту елітні українські клуби фінансували олігархи і їхні промислові гіганти. Бюджет «Шахтаря», за інсайдерською інформацією, сягав $85 млн, «Динамо» і «Дніпра» — під $60 млн, «Металіста» — $35 млн, середняків на кшталт «Арсеналу» і «Карпат» — до $18 млн. 

Війна і економічна криза не просто обвалили бюджети клубів, але привели до розформування «Дніпра» Коломойського (і це після участі в фіналі ЛЄ 2015 року), «Арсеналу» Рабиновича, «Металіста» Курченка, «Говерли» Шуфрича, донецького і запорізького «Металургів», «Севастополя», «Таврії». 

Більш-менш солідний бюджет зараз собі можуть дозволити хіба що «Шахтар» і «Динамо». У київського клубу, за словами президента Ігоря Суркіса, він складає, $30-35 млн на рік. Бюджет «Шахтаря» оцінюють в $50 млн. Втім сьогодні навіть з бюджетом до $5 млн можна впевнено почуватися в УПЛ. Приблизно такі цифри неофіційно називають стосовно «Олександрії» і «Дніпра-1». Це означає, що не команди першої ліги підтягнулися до рівня УПЛ, а «еліта» зубожіла і в матеріальному, і в футбольному сенсі. Більшість команд нинішньої УПЛ з їхнім підбором гравців і якістю футболу років 6-8 тому навіть у першій лізі були б не на провідних ролях.

Проте з'явився шанс пограти на найвищому рівні у тих, хто про це недавно і не мріяв. Тренд останніх років: у товариство визнаних грандів все наполегливіше набиваються клуби аграрних підприємств, чий бізнес менше за інших постраждав від кризи. Крім «Колоса», є «Інгулець» з села Петрове (7,4 тис. мешканців), заснований в 2013 році під назвою «Агрофірма «П'ятихатська», і «Агробізнес» з Волочиська (18 тис.). Інша помітна тенденція — «зменшення форм», що підтверджує ще й «Минай», клуб з однойменного села Ужгородського району з населенням 3 тис. чоловік. Довгий час найменшим містом вищого дивізіону була Шепетівка (41 тис.), де грав «Темп». 

«Минай» і «Інгулець» за результатами першої ліги вибороли право в новому сезоні грати в Прем'єр-лізі. Третю путівку на підвищення в класі отримав ще один нещодавній «карлик» — «Рух», заснований у Винниках Львівської області (21,5 тис. населення). Втім, в 2019 році клуб офіційно перебрався до Львова. «Агробізнес», який і не збирався атестуватися до УПЛ, посів непрохідне четверте місце, добудовує стадіон і планує вихід в УПЛ через рік. 

Тренера «Колоса» Руслана Костишина шанують після виходу в Лігу Європи / УНІАН

Як нафутболити кешбек

Навіть при значному зниженні витрат на клуб рівня УПЛ його утримання, як і раніше, залишається коштовною розвагою, але аж ніяк не бізнесом. Чи реально хоча б виходити в нуль?

Показовим може бути приклад «Олександрії». У минулому сезоні ця досить скромна команда посіла в УПЛ третє місце, що гарантувало їй пряму путівку в груповому етапі Ліги Європи. А з нею — фіксований бонус від УЄФА — €2,92 млн. У шести матчах групи олександрійці тричі зіграли внічию, що принесло їм ще по €190 тис. Плюс телевізійні і спонсорські відрахування. В сумі бюджет «Олександрії» поповнився на €4 млн. Грали б успішніше — отримали б ще більше — в ЛЄ передбачені бонуси за нічиї, перемоги і просування в наступну стадію турніру. 

У новому сезоні Ліги Європи відразу в групі почне свій виступ луганська «Зоря». «Колос» від групового етапу відділяють аж три кваліфай-раунди (вони в цьому «коронавірусному» сезоні складаються з одного матчу, а не з двох, як зазвичай), чернігівську «Десну» — два. 

Інші джерела доходів українських клубів — не такі прозорі і вагомі. Це відрахування за спонсорськими контрактами і ТБ-правами, продаж квитків і атрибутики. Футбольні люди кажуть, що це «крихти», які, втім, дозволяють закривати деякі статті витрат.

Згідно з аудиторським звітом на сайті «Колоса», в 2019 році клуб отримав 103,7 тис. грн ($3,7 тис.) від продажу квитків, 429,7 тис. грн ($15,5 тис.) від реклами і 3,72 млн грн ($134,4 тис.) від ТБ-прав. 

Щодо витрат, то у звіті вказана сума 28,95 млн грн ($1,045 млн). Але в українському футболі час від часу розгоряються скандали навколо зарплат гравців. Лише на початку цього року в ЗМІ промайнула інформація, що офіційні зарплати в «Динамо» нібито складають 18-20 тис. грн на місяць, а реальні — €50-60 тис.

Окрема стаття потенційних доходів — продаж футболістів, але українські середняки успіхами тут похвалитися не можуть. Проте виходить, що річний бюджет цілком можливо відбити лише успішним виступом в Європі (без солідних вливань у нових футболістів це майже диво, але буває). 

Вболівальники «Колоса» відчули смак перемог в Україні. І хочуть більшого / УНІАН

«Найкраще продається насіння» 

Такий висновок Chas News підтверджує футбольний менеджер В'ячеслав Заховайло, який в Україні три роки був власником клубу «Дніпро» (Черкаси). «Утримувати клуб другої або першої ліги в Україні — збитково, це інвестиції в нікуди. Але якщо клуб грає в Прем'єр-лізі і потрапляє в основну стадію єврокубків, він цілком може бути самоокупним. Наведу приклад Чехії, де я зараз живу. «Слован» Ліберець чотири сезони виходив в нуль і навіть працював прибутково за рахунок бонусів від єврокубків і продажу гравців», — каже Заховайло. 

І нарікає на українські реалії. За словами фахівця, в Україні існує велика проблема зі спортивним менеджментом. Він має у собі дві складові. Перша, суто спортивна, полягає в наборі якісних тренерів і гравців, організації їхньої підготовки і нормальної роботи. За це відповідають спортивний директор, скаути, технічний персонал. У нас часто клубна структура будується не на професіоналізмі, а на кумівстві і дружніх зобов'язаннях. Друга складова — комерційна, тобто продаж реклами, франшизи. І якщо навіть прихід спонсорів залежить від стану економіки і наближення виборів, то чи варто дивуватися, що рядовий вболівальник в Україні в принципі не готовий платити за футбол великі гроші. 

Магазин з продажу офіційної клубної атрибутики в провінції втрачає сенс. Там люди просто не мають можливості платити €50 за справжню фірмову футболку Adidas, Nike або New Balance. «У Черкасах нам доводилося продавати всілякі дрібниці — значки, вимпели, репліки. Ось це потроху розходилося. А взагалі у провінції в день матчу найкраще продається насіння», — констатує Заховайло. І називає дурницею декларації нового керівництва львівських «Карпат» зробити клуб народним і продавати акції. «Для цього потрібно бути «Реалом» чи «Барселоною», — впевнений експерт. 

Лігу Європи минулого сезона виграла «Севілья». І заробила 16,85 млн євро призових / Getty Images

Резюмуємо. Зараз в УПЛ клуб може бути цілком конкурентоспроможним з бюджетом від $3 млн. Щоб вийти в нуль або плюс, потрібно потрапити в основний етап єврокубків. Зараз загальна квота України — п'ять команд. Безпосередньо в групу ЛЧ потрапляє тільки чемпіон (у поточному сезоні це «Шахтар»), в групу ЛЄ — третя команда («Зоря»). «Динамо» стартувало в кваліфікації ЛЧ (при невдачі в ЛЧ звідти можна потрапити в групу ЛЄ), «Десна» і «Колос» зіграють в кваліфікації ЛЄ.

Ну а про «Колос» Заховайло говорить так: «Якщо вони проб'ються в групу ЛЄ, це буде дивом. У цьому випадку вони покажуть хороший фінансовий результат за підсумками року. А взагалі їм потрібно замислитись, яким шоу залучати вболівальників на свій новий стадіон, щоб до них їхали з сусідніх сіл, містечок, може, з Києва і платили за квиток хоча б еквівалент $15. Тоді це може стати певною статтею доходів».