Киевское метро

Сьогодні київське метро святкує свій 61-й день народження — 6 листопада 1960 року ним скористалися перші пасажири. За наступні десятиліття кількість станцій виросла в десятки разів, а на зміну паперовим квиткам прийшли цифрові QR-коди та безконтактні картки. Chas News розповідає про маловідомі факти, а також правдиві і не дуже легенди про столичний метрополітен. 

Станції-привиди

На сьогодні київський метрополітен включає 52 діючі станції. Найближчим часом цей список мають поповнити ще дві — «Мостицька» та «Проспект Правди» на Виноградарі.

Також на зеленій гілці знаходиться дві не введені в експлуатацію «станції-привиди» — «Теличка» та «Львівська брама». Обидві не мають виходу на поверхню, проте усередині там вже облаштовані платформи.

Як пояснює Наталія Макогон, заступниця начальника Київського метрополітену, «Теличку» будували на перспективу і не планували одразу відкривати, а запуск «Львівської брами» відклали як економічно недоцільний: станція не дала б великий пасажиропотік і тому кошти спрямували на більш актуальні об'єкти.

станція «Вулиця Герцена»

«Теличка» та «Львівська брама» у майбутньому ще можуть прийняти пасажирів, однак крім них в Києві є станції, які навряд чи колись збудують, хоча такі плани раніше мали місце. І мова зараз не про гілку метро на Троєщину, яку вже багато років обіцяє київська влада.

Так, в 1990-х роках планувалося, що між «Лук'янівською» та «Дорогожичами» з'явиться станція «Вулиця Герцена» біля Київського інституту міжнародних справ та мотоциклетного заводу.

Однак завод невдовзі занепав, стало зрозуміло, що станція не зможе забезпечити великий пасажиропотік. Тож будівництво припинили на початковому етапі: встигли прокопати лише вентиляційну шахту та зробити технічну підстанцію. Як каже Макогон, добудову станції  найближчими роками навіть не розглядають.

Додаткова станція могла з'явитися і на червоній гілці. В другій половині 1990-х розглядали можливість будівництва проміжної станції «Проспект Вернадського» між «Святошиним» та «Житомирською». Однак від цих планів швидко відмовилися, тож справа не пішла далі креслення проєктів ескізів станції.

Легендарні бункери, секретні лінії

В мережі гуляє багато легенд про таємні бункери та секретні лінії для вищого керівництва, які ще за радянської влади збудували під урядовим кварталом.

Однак Макогон спростовує подібні конспірологічні теорії.

«Такі відгалуження є в Москві. В Києві інфраструктура метрополітену набагато простіша», — стверджує заступниця начальника столичної підземки. За її словами, в метро працює лише одна закрита для пасажирів гілка — службово-сполучна, однак нічого секретного в її роботі нема.

«Вона не має жодного секретного функціоналу, її призначення суто практичне — перевезення потягів і вагонів з однієї лінії на іншу. Тому нашими службовими шляхами вночі можна проїхати від «Героїв Дніпра» до «Позняків».

Будівництво станції «Театральна»

Також в метро є закинуті тунелі, при цьому в самому центрі міста. Історія столичної підземки почалася з п'яти станцій на сучасній червоній гілці — від «Дніпра» до «Вокзальної». Однак «Театральної» серед них не було. Станцію збудували лише в 1987 році як пересадковий вузол із червоної на зелену гілку трохи вбік від перегону «Університет» — «Хрещатик».

«Уявіть собі трикутник. Старі тунелі — це гіпотенуза, а нові будували як катети. Гіпотенуза стала непотрібною. Це два довгі тунелі, які мали усю інфраструктуру. Зараз вони виконують вентиляційну функцію», — пояснює Макогон.

Археологічне метро

1971 року розпочалося прокладання Оболонської лінії метрополітену. Нові станції та тунелі будували на Подолі відкритим способом, що дозволило археологам заглянути у надра одного із найстаріших районів Києва.

В 1972 році на нинішній Контрактовій площі стартували масштабні розкопки, які швидко увінчалися успіхом. На глибині 8-12 м археологи знайшли залишки 11 зрубних будівель, 5 з яких були складовими одного маєтку. Наступного року вдалося розкопати ще чотири.

Розкопки на Контрактовій площі

Ці зруби збудували майже тисячу років тому — в Х та ХІ століттях, в часи розквіту Київської Русі. Під шарами ґрунту вони доволі непогано збереглися. Учасники розкопок згадували, що колоди навіть пахли сосною.

Знахідки стали сенсацією в науковому світі. По-перше, у великих містах рідко вдається розкопати гарно збережені будівлі, а по-друге, вони докорінно змінили уявлення істориків про масову забудову середньовічного Києва. 

Київський метрополітен

Врешті котловани, в яких працювали археологи, засипали, а розкопані зруби вирішили передати до Музею народної архітектури і побуту в селі Пирогів.

Планувалося, що після реконструкції вони стануть частиною окремої експозиції, однак до логічного завершення ці задуми так і не довели. Колоди понад сорок років пролежали в одному з павільйонів на задвірках комплексу та фактично перетворилися на будівельне сміття.

«Слава Україні»

Станція метро «Золоті ворота» — одна з найкрасивіших не лише в Україні, але й у світі. До своїх рейтингів її включали багато авторитетних іноземних видань — The Guardian, The Daily Telegraph, Business Insider та інші.

Вражає вона передусім своїми мозаїками, стилізованими під мистецтво Київської Русі. І посеред зображень храмів, портретів київських князів та орнаментів на одній з мозаїк можна побачити напис «Слава Україні».

Золоті Ворота

Станцію відкрили в 1989 році — ще за часів СРСР, коли гасло перебувало під забороною.

Тож робітники його зробили доволі непримітним, однак, як кажуть, хто шукає — знайде. Напис «Слава Україні» виклали коричневою смальтою на мозаїчному фризі у вестибюлі між ескалаторами. Літери зробили темнішими, а фон — світлішим. З роками мозаїка потемнішала, тож напис розгледіти неозброєним оком зараз складно. Однак він все ж таки є.

І це зокрема підтверджував Вадим Жежерін, автор інтер'єру станції. «Хлопці, робітники, самі виклали. Потім змусили мене піднятися нагору і подивитися. Я подивився, а вони питають: «Ти не боїшся?». Ну, я відповів, що не боюся. Вони були натхненні нижнім вестибюлем і вже грішно було не викласти цей напис», — розповідав він в одному з інтерв'ю.  

Доісторичні артефакти

В столичному метро можна знайти не лише приховані написи, але й доісторичні артефакти — скам'янілості доби динозаврів. Лідер за їхньою кількістю — станція «Університет».

В її оздобленні використовували закарпатський мармур, у якому добре збереглися рештки давніх істот. Так, на одній плиті під бюстом Максима Горького можна побачити одразу трьох амонітів — далеких пращурів сучасних восьминогів та кальмарів, які мали великі закручені у спіраль мушлі.

Найбільший «університетський» амоніт сягає 20 см у діаметрі, також на станції можна знайти ще більше десятка доісторичних молюсків менших розмірів.

«Подібні скам'янілості не є рідкісними, їх можна побачити і в інших метрополітенах, де використовують мармур в оздобленні. Однак для нас це своєрідна «пасхалка», яка приваблює пасажирів», — розповідає Макогон.

Станція метро «Університет»

Крім амонітів, на «Університеті» можна побачити рештки ще одних вимерлих молюсків — белемнітів. Зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних кальмарів, проте мали внутрішній скелет — тонку конусоподібну мушлю.

Їхні кінчики — ростри, відомі у фольклорі як «чортові пальці», часто знаходять у гірських породах. Найбільший белемніт на станції «Університет» знаходиться на платформі для поїздів, які їдуть у напрямку «Лісової», та має близько 10 см у довжину.

Станція метро «Університет»

Також відбитки амонітів і белемнітів можна побачити на станціях «Арсенальна», «Печерська», «Палац спорту». Головне — пильно дивитися на стіни.

Благодійні інвестиції. П'ять пам'яток Києва, збудованих на кошти меценатів
In vino veritas. Яке вино пили кияни на початку минулого століття