404

Сторінку не знайдено

Chas.News not found
Сонні вибори. Чому в мегаполісах передбачувано перемогли чинні мери і що це означає для країни

Жодному з українських мегаполісів не вдалося внести інтригу в хід місцевих виборів. Лідерами перегонів стали нинішні ж мери. Подібний результат передбачували ще проведені влітку та на початку осені соцопитування. Так, згідно з дослідженням соцгрупи «Рейтинг», яке провели 4-9 вересня, Віталія Кличка в Києві були готові підтримати 43,6% городян. Екзит-пол 25 жовтня показав підтримку на рівні 44,9%.

Лідерами голосування стали нинішні ж мери

За даними опитування Центру суспільного розвитку «Інтер-акція» від 12 серпня, Геннадія Кернеса в Харкові підтримували 41,9% виборців. Екзит-пол: 57,9%.
27 серпня — 8 вересня, коли КМІС проводив електоральні дослідження в Одесі, чинного мера Геннадія Труханова підтримували 61% городян. Результат екзит-полу набагато скромніший: 34,4%. Однак це майже вдвічі більше, ніж у головного конкурента — Миколи Скорика (17,9%).

За даними соцопитування «Рейтингу» 8 - 17 серпня, Борис Філатов у Дніпрі набирав 48,5%. Екзит-пол: 44,5%.
Всенародною любов'ю таку ситуацію навряд чи можна пояснити. Але є декілька факторів, що зіграли на користь чинним мерам.

Не любимо, але стерпимо

Улюблена приказка будь-якого політика при владі — «на переправі коней не міняють». Українська переправа (щоправда, незрозуміло, звідки і куди) триває досить довго, а ситуація в країні не змінюється на краще. Розчарована «Слугами», більшість електорату керується логікою «аби не було гірше». А це якраз на руку чинній місцевій владі.
Більш за те, на відміну від опонентів, кожен з мерів мегаполісів міг пред'явити громаді хоч якісь результати свого «господарювання». Перш за все — візуальні. У Кличка, наприклад, є скляний міст (скільки він коштував і чи потрібен взагалі столиці — це вже інше питання).

Кличко збудував киянам скляний міст. Скільки він коштував і чи потрібен столиці — інше питання

У Філатова — метро, ​​яке він «зіштовхнув з мертвої точки». Тепер потрібна друга каденція, щоб все закінчити. У решти мерів теж є об'єкти, до яких вони могли б водити екскурсії. На багатьох містян це все діє як хтонічний жах зі знаком плюс. «Мер будує місто» — мантра, бурмотіння, яке можна почути як від тих, хто нині при владі, так і від тих, хто хотів взяти її штурмом.
Ще один плюс чинних мерів в очах виборців — усі вони в опозиції до Банкової. Якщо ти не посварився з президентом і не сказав, що «Слуги народу» себе дискредитували — ти «паперовий» мер, який не має сили. Тільки так можна здобути славу борця за своє місто. Якщо це і міф, то міф цілком робочий. Очільники мільйонників це добре розуміють. Тому кожен з «великої четвірки» мерів по-своєму залучений у конфлікт з центром.

Нарешті, залишитися при владі чинним мерам допомогли деякі з їхніх опонентів — просто в силу свого віку. Посад зажадали люди, яким давно час спочивати на пенсії.
Наприклад, у Києві одним із опонентів Кличка став 82-річний Олександр Омельченко. Він так пояснив участь у передвиборчій кампанії: «Я зобов'язаний ходити на вибори, доки живий і здоровий і небайдужий до долі Києва та України». Електорату, що пускає скупу ностальгічну сльозу по давнині, навіть у столиці вистачає. На виборах мера у 2014 році Омельченко зайняв четверте місце, отримавши 7,5% голосів виборців. Сьогодні він відтягнув частину голосів налаштованого на минуле виборця у головного конкурента Кличка — Олександра Попова... Можливо, у ходінні Сан Санича у владу присутня і практична складова.
В Одесі на перегонах несподівано виникла постать 66-річного Сергія Ківалова, ексглави ЦВК, який отримав під час Помаранчевої революції прізвисько Підрахуй.
У Дніпрі мріяв повернутися у крісло градоначальника 65-річний Іван Куліченко, який 15 років пробув мером і відкрив за цей час у місті більше десятка фонтанів, за що його ласкаво назвали Фонтаничем.
Хіба що у Харкові не було подібної екзотики минулого. Тому що тут головна екзотика і, одночасно, минуле і майбутнє — Геннадій Кернес. Він править містом десять років, але, враховуючи швидкість політичних подій в Україні, це здається вічністю.

Cліди корупції

З результатів місцевих виборів 2020 року варто зробити кілька висновків на майбутнє. Один з них — безперспективність антикорупційної риторики у заграваннях з електоратом. У всіх українських мегаполісах корупція на муніципальному рівні начебто й існує, але конкурує за своєю невловимістю з горезвісним «котом Шредінгера».
До прикладу, «міст Кличка», що з'єднав Володимирську гірку і арку Дружби народів, обійшовся місту майже в 1,5 млрд грн. А потім тріснув. А кошторис реконструкції Шулявського моста змінювали тричі, поступово збільшуючи його з 600 млн до 2 млрд грн.

Корупційні скандали не завадили Борису Філатову стати у Дніпрі лідером
Про те, що Кернес і його оточення наживаються буквально на всьому, до чого можуть доторкнутися, включаючи метрополітен, харківські ЗМІ писали неодноразово.
Труханова звинувачували в заволодінні 92 млн грн при купівлі міськрадою будівель заводу «Краян». Прокурори навіть просили для нього 12 років в'язниці. А суд взяв і виправдав.

Справа не в безпеці. Швидше — у страху опинитися відкинутим

У минулому році заступнику Філатова і ще двом чиновникам мерії Дніпра повідомили про підозру у розтраті понад 16,8 млн грн бюджетних коштів на паспортизацію вулиць. Але ця куля просвистіла повз мера.
Тобто про корупцію у містах всі говорять і навіть називають шалені цифри. Але, судячи з усього, у більшості виборців ставлення до «схематозів» на рівні осягнення соціальних процесів філософом Аленом Бадью. Той вважає, що корупція — «не погроза функціонуванню демократії. Вона — її справжня сутність».

Регіони понад усе

Ще один висновок, який можна зробити з місцевих виборів: в Україні зростають відцентрові настрої.
Усі мери мегаполісів пішли на вибори на чолі власної політсили. Лише УДАР Віталія Кличка має «біографію» всеукраїнської партії. Решта — регіональні, чиє завдання — добиватися успіху на місцях. Навіть той факт, що Борис Філатов у червні 2020-го виступив ініціатором створення «Пропозиції», у презентації якої взяли участь мери шести міст — Дніпра, Миколаєва, Чернівців, Житомира, Кропивницького, Каховки, справи не міняє. Головна мета політсили — також «успішний результат на місцевих виборах».

Серед мерів мегаполісів лише Віталій Кличко йшов на вибори від всеукраїнської партії

Тактика створення регіональних партій для «обслуговування» політичних інтересів на місцях не нова. Але вона є досить показовою в нинішніх умовах. Ніхто з мерів мегаполісів не хоче, щоб його асоціювали з центральною владою.

МЗС вручило ноту протесту послу Угорщини через втручання у місцеві вибори в Україні

Це ще не схоже на парад суверенітетів. Однак з урахуванням процесу децентралізації і новими можливостями місцевих бюджетів тенденція, ймовірно, буде лише посилюватися. «Феодалів» ставатиме все більше, а їхнє бажання незалежності від центру міцнішатиме. Плоди цих процесів Україна пожне вже на наступних місцевих виборах.

ФОТО: Getty Images