12 грудня 2019 року у Києві за підозрою у вбивстві журналіста Павла Шеремета затримали музиканта і ветерана Андрія Антоненка («Ріфмастера»), військову медсестру Яну Дугарь та дитячого кардіохірурга і волонтера АТО Юлію Кузьменко.
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив про їхнє затримання навіть раніше за звернення Генпрокуратури до суду. Згодом він повідомив про «успішне» розкриття злочину. Заява міністра пролунала на брифінгу за участю Володимира Зеленського та генерального прокурора.
Пізніше Яну Дугарь звільнили з-під домашнього арешту під заставу. Лише за пів року Юлії Кузьменко утримання під вартою замінили на цілодобовий домашній арешт. Андрій Антоненко перебуває під вартою й досі.
Справи Антоненка і Кузьменко з травня 2020 року перебувають на розгляді в Європейському суді з прав людини (№23002/20 та №29341/20).
30 проявів божевілля слідства
Стисло перелічу найкричущі хиби слідства, які доводять штучність звинувачень Антоненка у причетності до загибелі Павла Шеремета та загалом повний відрив слідчих «від берега».
1. Слідство: елементами міни МОН-50, знайденими на місці вибуху, є детонатор, втулка запального гнізда і магніти.
Насправді детонатор і магніти не є елементами винятково міни МОН-50. Більше того, через недбалість Нацполіції докази на місці злочину були знищені. Через це не вдалося встановити тип вибухівки і механізму. Також загублені важливі свідки і відео.
Вибуховий пристрій містив у собі лише два елементи, які ймовірно походять від МОН-50, — ролики і втулку. Варіанти походження цих елементів взагалі не розглядали.
2. Слідство: у перебігу слідчого експерименту здійснили підриви двох автомобілів мінами МОН-50. Утворилися отвори, ідентичні виявленим в автомобілі, в якому загинув Шеремет.
Насправді слідчі експерименти не проводили, а внаслідок експертних процедур здійснили шість вибухів, і версію з міною МОН-50 відкинули одразу через те, що вибух був не направлений і не настільки потужний, як у мінах цього типу.
Найбільш ймовірним експерти вважають безоболонковий вибуховий пристрій потужністю вдвічі меншою, ніж заряд МОН-50. Але хоч там як, а за воронкою можна оцінити лише силу вибуху, а не речовину чи власне тип пристрою.
3. Слідство: експерти встановили, що для підриву використовували вибухову речовину гексоген в кількості 478,4 г у тротиловому еквіваленті.
Насправді тип вибухової речовини не встановлений. Приблизну потужність вибуху оцінили в еквіваленті, але ніякого гексогену не знайшли.
4. Слідство: вуличні камери зафіксували розвідницю, яка 15 та 18 липня 2016 року проходила біля авто потерпілого і фіксувала автівку на телефон.
Насправді в суді демонстрували кадри з іншої вулиці, а камери біля авто потерпілого жодної «розвідниці» не зафіксували. Принаймні подібні відео відсутні у матеріалах слідства.
5. Слідство: вуличні камери зафіксували чоловіка та жінку, які 20.07.2016 о 02:41 підійшли до машини Шеремета і жінка щось заклала під неї.
Не виключено, що ці люди причетні до вбивства. Але достеменно невідомо навіть, чи це чоловік і жінка. Борода одного з людей, манери та комплекція цих осіб не мають жодної схожості із зовнішністю Антоненка і Кузьменко.
6. Слідство: зловмисник на відео має характерний одяг з малюнком на спині, аналогічний якому було знайдено в обвинуваченого Антоненка під час обшуку.
Це неправда. Жодний елемент одягу Антоненка, вилучений внаслідок обшуку, не заявлений як речовий доказ. З цього приводу проводили експертизу, результат якої приховали від захисту і суду.
7. Слідство: чоловік і жінка, зафіксовані на камерах, були ідентифіковані експертами як обвинувачені Антоненко і Кузьменко. Їхню тотожність встановив британський експерт Айван Бірч.
Насправді портретна експертиза встановила неможливість ідентифікації, а експерти психологи заявили, що їхній висновок не є ідентифікацією. Скотланд-Ярд офіційно роз’яснив захисникам пана Антоненка, що аналіз ходи може використовуватись лише як допоміжний доказ і розглядатися з великою обережністю. Апробованої методології не існує.
8. Слідство: після повідомлення про підозру всі троє обвинувачених кинулись приховувати речові докази. Антоненко приховав власний телефон і вихолощений корпус міни, Кузьменко — пароль від телефона iPhone 6, яким вона користувалася в 2016 році, Дугарь — саперну сумку і сім телефонів.
Це суцільна брехня. Антоненко справді просив шурина сховати корпус МОН-50 і про це повідомив на допиті, але не після, а до повідомлення йому про підозру. Телефон він не приховував, а поклав на капот авто, слідчі просто про нього забули. «Приховування» не відображено в протоколі, а вміст телефона пізніше надали обвинуваченню.
Дугарь не приховувала жодної саперної сумки і телефонів. Ці предмети просто не знайшли під час обшуку. В суді слідчі продемонстрували фото з російського сайту-барахолки неначе речовий доказ, вилучений у Яни Дугарь начебто «після спроб його приховати».
Що стосується старого телефона Кузьменко, то пароль до нього врешті-решт підібрали, а вміст проаналізувало обвинувачення. Як з’ясувалося, телефон не використовували з березня 2016 року і жодних даних на користь обвинувачення він не містив.
Як забутий пароль 4-річної давнини може свідчити про причетність власника телефона до злочину? Особисто мені не зрозуміло. Втім, нагадаю: йдеться про божевілля слідства…
9. Слідство: намагання приховати корпус МОН-50 є доказом вини пана Антоненка.
Це інсинуація. Корпус міни МОН-50 подарували Антоненку в такому самому стані, вихолощеним (без вибухівки), навіть з діркою, що підтверджують свідки. В ньому наявні обидві втулки запальних гнізд і всі 485 роликів. Тобто ніщо не може ототожнювати його зі знаряддям вбивства Павла Шеремета.
10. Слідство: доказом вини Антоненка є нештатний отвір в корпусі міни МОН-50, який доводить його намір у подальшому відпиляти половинку цього корпусу.
Божевілля та й годі.
11. Оглядом телефонних з’єднань Антоненка встановлено, що його номер телефона у період з 21:00 19.07 по 10:00 20.07 фіксувався за місцем проживання та був неактивний, що не є характерним. Аналогічно, у період 20:16 19.07 до 9:19 20.07 не був активним мобільний телефон, яким користується Кузьменко, що також є для неї нехарактерним.
Це розходиться з реальним трекінком активності, яка була абсолютно звичайною для мобільних контактів Антоненка впродовж останніх кількох місяців. Вже не кажучи про те, що це є ще одним аргументом на користь божевілля слідства…
12. Слідство: обвинувачені на момент вбивства були знайомі між собою, тому що між Кузьменко і Антоненком в 2016 році існувало багато телефонних з’єднань, листування в Facebook, а також GPRS-з’єднання. Це спростовує їхні показання, що вони не були знайомі.
Із Дугарь ані Антоненко, ані Кузьменко знайомі не були. Знайомство останніх двох було лише віртуальним. Їхнє листування в Facebook повністю опубліковане і не схоже на листування спільників. Прокурор у судовому засіданні продемонстрував маніпулятивну статистику їхніх комунікацій не до моменту смерті Павла Шеремета, а за весь 2016 рік.
Особливо варто відзначити ахінею на зразок аналізу GPRS — мовляв, якщо обидва були в один час в інтернеті, то, ймовірно, спілкувалися.
13. Слідство: Антоненко 04.01.2020, перебуваючи в ув’язненні, входив у свій профіль ВКонтакті, ймовірно з метою знищення доказів. На підтвердження надається скріншот, який показує, що хтось відвідував сторінку.
Насправді у профіль ВК 04.01.2020 входили захисники Антоненка, про що було повідомлено публічно. У подальшому вміст цього акаунту було розміщено у публічному доступі і там немає жодного натяку на злочин або мотиви його підготовки.
14. Слідство: у 2017 році Антоненко у листуванні з Кузьменко через Facebook заявив, що Facebook Messenger — невідповідне місце для дискусії. Це, на думку прокурора, свідчить про конспірацію.
Насправді вони обговорювали резонансне затримання офіцерів 8 полку спецназу у 2017 році. Антоненко не вірив в їхню вину, а Кузьменко переконувала його в протилежному.
Ідея, що люди не обговорюють щось в Facebook, побоюючись, що «правоохоронні органи задокументують це у встановленому порядку», є ще одним божевіллям у доказовій базі слідства.
Так само як і факт того, що після появи новин про вбивство Павла Шеремета Кузьменко начебто робила запити в Google, хто він такий — і це буцімто свідчить про її причетність.
15. Слідство: Кузьменко у 2019 році планувала обстріляти Київ «Градами» і викрасти дітей Марусі Звіробій, щоб створити безлад у країні. Це доводить мотив вбивства Павла Шеремета.
По-перше, ці телефонно-кухонні балачки не мають стосунку до загибелі Шеремета, що підтверджено експертами зі сторони обвинувачення. Якщо проаналізувати зміст розмов, Кузьменко не є автором цих ідей і жодну з них не підтримує. Вона доволі пасивно слухає співрозмовників, яким, власне, і належать ці лячні слова.
По-друге, справа не містить дозволу на цю «прослушку». Крім того, використання матеріалів, що не мають безпосереднього стосунку до справи, прямо заборонено статтею 88 КПК України.
16. Слідство: в телефоні iPhone XS Max Юлії Кузьменко залишена геомітка, яка свідчить про те, що 19.07.2016 о 03:56 ранку вона перебувала поблизу місця злочину, що є підозрілим. Це також суперечить показанням Кузьменко, що вона була вдома, на вул. Урлівській, в іншому кінці Києва.
Насправді геоякір встановлено на добу раніше і не на місці трагедії, а на 2 км далі. Це магазин спорттоварів. Мітка відбиває не місцезнаходження телефона, а час реєстрації на Google-карті. Вже не кажучи про те, що смартфони iPhone XS Max почали випускатися лише в кінці 2018 року.
17. Слідство: Антоненко відмовився від проведення слідчого експерименту і від проходження експертизи з використанням поліграфа. Кузьменко відмовилась від проходження поліграфа та від проведення одночасного допиту з Антоненком. Дугарь відмовилася від поліграфа, від проходження судово-психіатричної експертизи, вимірів зросту.
Насправді Антоненко не відмовлявся від слідчого експерименту, який скасувало слідство. Повторних спроб провести експеримент слідство не робило. Він не відмовлявся й від поліграфа, а лише вимагав, щоб йому надали право вибору поліграфолога.
Юлія Кузьменко теж погодилась на поліграф у разі, якщо дослідження буде проводити спеціаліст, а не шарлатан. Яна Дугарь пройшла поліграф, який підтвердив правдивість її показань. Так само в жодний спосіб вона не відмовлялася від «вимірів зросту».
18. Обвинувачені тісно пов’язані з родиною Грищенків, яких, у свою чергу, звинувачують у замаху на вбивство бізнесмена Чекурака в Івано-Франківській області, де вони використовували вибуховий пристрій, аналогічний тому, яким вбили Павла Шеремета.
Абсолютна брехня. Справа Грищенків напевно не має жодного стосунку до Шеремета. Грищенків навіть не допитували як свідків. Між вибуховими пристроями немає жодної тотожності, окрім наявності магнітів, які, до речі, теж відрізняються. Антоненко не знайомий з Владом Грищенком і поодиноке селфі з Інною Грищенко цього не спростовує.
19. Слідство: у різні роки в Антоненка була різна борода, чим спростовується твердження захисту, мовляв, у нього 20.07.2016 була борода іншої форми.
Достеменно відомо, яка борода була в підозрюваного в період 19—21 липня 2016 року. Фото збереглися і ця борода не схожа на ту, яку має зловмисник на відео. Будете сміятися, але це не завадило прокурору показати в суді світлину 2012 року, підписавши її «2016». Хоча навряд чи це є найбільшим божевіллям…
20. Слідство: у військовій частині Яни Дугарь під час обшуку вилучили книгу «Військова розвідка» та брошуру «Розвідувально-пошукові заходи».
Ці посібники природно мати кожному солдату. Як вони стосуються мотивів обвинувачення — коментувати не беруся. Тим більше, що вилучені вони не у Яни Дугарь, а в ординаторській військового госпіталя.
21. Слідство: різниця у зрості між обвинуваченими і злочинцями з відео є несуттєвою і не є доказом непричетності.
Насправді, заміри зросту робили самі ж експерти МВС, і різниця настільки суттєва, що слугує ідеальним доказом непричетності. У серпні 2016 року вони провели фототехнічні експертизи, якими встановили зріст закладника вибухівки з бородою: 166 см — 175 см (у взутті і головному уборі). Натомість зріст Антоненка є 180 см без взуття. Зріст «розвідниці» (у взутті) не вище 171,4 см, тоді як зріст Яни Дугарь — 175 см босоніж.
Недолугість як професійний діагноз
22. Попри твердження про законність залучення Айвона Бірча, у справі відсутній англійський оригінал його висновку, дані про переклад або перекладача, документ про його залучення, а також про оплату його послуг, яка має відбуватися за кошти держбюджету.
23. У справі відсутні будь-які дані про так звану «справу Грищенків». Все, що є, — скріншот посту Інни Грищенко та деякі аналізи телефонних трафіків, які підтверджують, що фігуранти цих справ до 2019 року не мали жодних контактів.
У той же час справі Грищенків присвячено 60% брифінгу міністра Авакова 12 грудня 2019 року за участю Володимира Зеленського. Вони нахабно брехали, що вибухові пристрої в справі Грищенків та справі Шеремета — «майже ідентичні».
Насправді — жодної спільної риси. Вміст вибухівки — 400 г та 5 кг, спосіб підриву — радіокерований і механічний на мотузці. У кейсі Грищенків уражаючих елементів немає, а бомба перебувала в металевому корпусі, тоді як Шеремета вбито безоболонковим зарядом. Навіть магніти кріплення були різними.
24. Прокурор голослівно заявив, що у справі проведено 95 експертиз. В обвинувальному акті у розділі витрат на експертизу зазначено 47 експертиз, одна з яких (щодо ідентифікації Антоненка) пропущена, тобто загалом 48 експертиз, а не 95.
25. У справі немає жодного натяку на пошуки інших мотивів вбивства і доказів їх виключення. Тож озвучена у вступній промові інформація є пустою балаканиною.
26. Нічим не підтверджені слова про титанічну роботу «від дверей до дверей», вилучення відео з 227 камер відеоспостереження з місця злочину, дослідження мільйонів дзвінків — усього цього немає у матеріалах слідства.
Так само як і даних лабораторних аналізів з ФБР, про наявність яких гучно доповідав прокурор. На вимогу захисту прокурор і суд відмовили мені у доступі до цих матеріалів.
27. Прокурор не зазначив, що в момент убивства вранці 20.07.2016 за автомобілем Шеремета спостерігала особа з принтом на спині на одязі — це зафіксовано на відео, представленому стороною обвинувачення. При цьому на ранок Антоненко має чітке алібі.
28. Прокурор, ймовірно, не знає, що серед наявних у матеріалах досудового розслідування телефонних трафіків вилучалися персональні дані публічних осіб, які не мають жодного стосунку до справи, наприклад Сергія Стерненка або Ленура Іслямова.
29. В матеріалах слідства є 12 висновків «психологічних експертиз», швидше за все, сфальшованих експертами Юрієм Ірхіним і Андрієм Семенцем. Сторона захисту має підстави підозрювати їх у в змові зі слідчим Андрієм Подоляком. Вони усі разом підписали акти приймання-здачі експертиз на суму біля 170 тис грн, з яких випливає, що кожен експерт працював 60 годин на добу. Можна було б здивуватися, якби це не було маніфестацією суцільного божевілля…
Загалом, методик експертиз з психологічної ідентифікації особи за відео не існує. І слідчими органами така методика не розробляється. Про це чітко зазначило Міністерство юстиції.
30. Зрештою, жоден зі свідків не вказує на причетність обвинувачених до вбивства. Докази мотиву, зв’язків зі спецслужбами або екстремістами, наявності одного центру керування, знайомства обвинувачених між собою — взагалі відсутні або не були відкриті стороні захисту. Отже, відповідно до статті 290 КПК України, прокурор не має права спиратися на такі докази в суді.
Детально документи та фото-відеодокази, використані стороною обвинувачення та стороною захисту в справі Антоненка, Кузьменко і Дугарь, викладені на сайті Sense.ua.
Але навіть тої дещиці фактів, наведених мною в цьому тексті, вистачає, щоб зробити один нетривіальний висновок: справа Антоненка — «помилка 404» правоохоронної системи. І цей вердикт рано чи пізно винесуть як громадськість, так і компетентні органи.
