Війна в Україні вимусила полишити країну близько 6 млн біженців. 79% з них хочуть повернутися після війни на Україну. Єдина проблема — на жаль ніхто не скаже, коли закінчиться війна та можна буде повернутися до мирного життя. Отже, поки що треба налагоджувати життя в екзилі.
Перший крок — легалізація в країні, яка стала тимчасовим домом.
В країнах ЄС, де знаходять прихисток більшість українців існує два шляхи: тимчасовий захист та статус біженця. Розповідаємо, який статус краще обрати та плюси та мінуси кожного. На жаль, українські біженці часто плутають ці статуси, отримуючи в результаті велику кількість бюрократичної тяганини і не той результат, який вони мали на меті.
Тимчасовий захист
Ще у 2001 році, коли по світу почав стрімко розповсюджуватися ісламський радикалізм, Єврокомісія, готуючись до військових конфліктів в арабських країнах та пов’язаного з ним напливу біженців, прийняла директиву про захист осіб, які вимушені втікати від військових конфліктів (так звана Директива ЄС 2001/55). Втім, на практиці цю директиву застосували лише після початку війни в Україні — 4 березня 2022 року.
Головна особливість тимчасового захисту — це колективний механізм, мета якого полягає у зменшені навантаження на міграційні служби країн-членів ЄС. Відповідно — механізм отримання тимчасового захисту надзвичайно швидкий та простий.
Право на отримання тимчасового захисту мають всі громадяни України та члени їх сімей, які опинилися в Європі після 24 лютого 2022 року. Втім, у більшості випадків тимчасовий захист надають навіть тим українцям, які опинилися в Європі до початку повномасштабного вторгнення (наприклад — перебували у Європі у відпустці, або покинули територію Україну за кілька днів до війни).
Детальні механізми отримання тимчасового захисту відрізняються в залежності від конкретної країни ЄС, але в цілому — все відбувається дуже швидко і без зайвої бюрократії. Тимчасовий захист можна отримати або безпосередньо при перетині кордону, або відвідавши офіс міграційної служби. Але все одно, все робиться дуже просто та швидко.
Ще одна особливість статусу тимчасового захисту — його можна отримати у будь-якій країні ЄС, не лише в тій, де українець перетнув кордон. Більш за те, навіть якщо мігрант отримав статус тимчасового захисту в одній з країн ЄС, але потім вирішив переїхати в іншу, він може відмовитися від статусу тимчасового захисту в першій країні та отримати його в іншій. Для цього достатньо повідомити владу відповідної країни — теж мінімум формальностей.
До речі, саме цей пункт викликає багато непорозумінь як серед переміщених осіб, так і серед європейських бюрократів (особливо в країнах, де біженцям надають безкоштовне житло та грошову допомогу). Тому наводимо лінк на офіційний сайт Єврокомісії, де чітко прописано право відмови від тимчасового захисту в одній країні ЄС та отримання його в іншій.
Що також важливо — отримання тимчасового захисту ніяк не обмежує прав на вільне пересування. Як і раніше, громадяни України можуть подорожувати по ЄС протягом 90 днів з кожних 180 днів. Втім, більше 90 днів можна перебувати лише в тій країні, яка надала тимчасовий захист (хоча всередині Шенгенської зони в реальності перевірити це практично неможливо).
Щодо прав, які надає статус тимчасового захисту, вони такі:
- Право на проживання;
- Право на працю;
- Право на житло;
- Право на медичну допомогу;
- Право на соціальна допомогу;
- Право на освіту.
Хоча, звичайно, у реальності все залежить від конкретної країни. Особливо такі моменти, як виплати переселенцям, допомога держави з житлом та обсяги безоплатної медицини.
Якщо максимально спростити, тимчасовий захист буде діяти до кінця війни та ще півроку після закінчення бойових дій. Або, якщо війна затягнеться — до березня 2025 року (втім це не значить, що після цього українців змусять повертатися у зону бойових дій — скоріш за все, якщо війна триватиме, Європа створить для українських біженців новий правовий механізм). Після цього біженці повинні покинути ЄС, або ж легалізувати свій побут в Європі на загальних підставах — наприклад, отримати вид на побут, як людина, що працює або вчиться в одній з європейських країн.
Статус біженця
На відміну від тимчасового захисту, статус біженця є міжнародною нормою та отримати його можна у будь-якій країні світу, не лише в ЄС.
Втім, згідно з міжнародними нормами, отримання статусу біженця можливо лише у першій безпечній країні, кордон якої перетнув біженець. Тобто, в українських умовах — це або Молдова, або країни ЄС, що межують з Україною. В інших країнах отримання статусу біженця неможливе. Тобто, якщо українець виїхав з країни через Польщу, а потім дістався Німеччини, і там попросив статус біженця, його депортують назад до Польщі.
Важливо розуміти і те, що на відміну від тимчасового захисту, статус біженця ця міра індивідуального захисту. Зазвичай статус біженця отримують люди, яким на батьківщині загрожує переслідування по політичним, етнічним, расовим, релігійним мотивам, або з поводу їхньої сексуальної орієнтації. Загроза життю з приводу воєнних дій в рідній країні також серед можливих причин отримання статусу біженця.
Втім, у будь-якому разі, це індивідуальний процес — доведеться доводити, що війна створює небезпеку особисто для вас (хоча довести це буде доволі легко).
На відміну від тимчасового захисту, отримання статусу біженця — доволі довга процедура. Вона займає не менше 6 місяців.
Ще одна відмінність від тимчасового захисту: на час розгляду справи про надання статусу біженця людина втрачає право на свободу пересування. У неї вилучають документи і вона повинна проживати у спеціальному таборі для біженців. У деяких випадках — під вартою, не маючи права покинути територію табору.
Права, які дає статус біженця такі ж самі, як і права, що надає тимчасовий захист. Єдина відмінність — статус біженця надають безстроково. Точніше, його можуть переглянути, якщо зникне небезпека, з поводу якої надали статус біженця. Але це також — досить складний бюрократичний процес, який затягується на роки.
Тимчасовий захист чи статус біженця — що краще?
Підсумовуючи, у більшості випадків українцям нема жодного сенсу подаватися на статус біженця. Тимчасовий захист дає ті ж самі права, але при цьому отримати його можна набагато швидше і він не пов’язаний з обмеженням права на вільне пересування.
Мабуть, єдиний випадок, коли є сенс претендувати на статус біженця, це якщо ви вирішили залишитися назавжди у Євросоюзі, але при цьому не можете, чи не хочете працювати, і плануєте жити за рахунок соціальної допомоги від держави.
В решті випадків отримувати статус біженця нема сенсу. Навіть якщо після війни ви вирішити залишитися в Європі, скоріш за все, на той час у вас вже буде робота. Тому ви зможете легалізувати свій побит через працевлаштування чи навчання.
